ПРО ТИХ, ХТО ЗАВЖДИ НА ВИСОТІ

Дню будівельника присвячується…

Старійшина будівельної галузі нашого краю ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд» на шляху до свого 50-річчя подолав багато перешкод та зрушив з місця проблеми, які на той час вважалися непідйомними. Тож має повне право сьогодні задавати стиль у галузі, де є ветераном, та диктувати свої правила гри на цьому ринку.

День будівельника традиційно відзначають у другу неділю останнього літнього місяця. Цьогоріч свято припадає на 8 серпня. Директор тресту Олександр Сич за стажем роботи скоро наздожене підприємство, яке очолює: він у будівельній галузі – 48 років. Тому, як ніхто, знає ціну роботі будівельника й уміє зробити так, щоб результат цієї роботи поважали і милувалися ним.

Дещо про трест, романтику професії та сучасних будівельників – у нашому інтерв’ю.

IMG_6044Олександре Івановичу, цього року ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд» відзначило 50 років його професійної діяльності. Завдяки чому зберегли підприємство до цього часу? Як вдалося свого часу здолати епоху застою будівельної галузі?

– Трест було створено 1 березня 1971 року. Колись, у далекі вже часи, підприємство було монополістом. Адже, окрім «Бориспільсільбуду» і «Київводбуду», тоді ніхто не будував. У рік ми зводили від 80 до 120 об’єктів. Це по всій Лівобережній частині Київської області та в Києві. Так, ми тоді будували корівники, свинарники, птахофабрики, школи, магазини, дитячі садки… І так було до розпаду Радянського Союзу. 1995 року всі наші підприємства перевели в асоціацію «Бориспільсільбуд». Кожне підприємство стало акціонерним товариством і очільник тресту вже не керував загальним процесом. Керівника кожного підприємства обирав конкретний колектив. У цей період будівництво занепало.

Саме у ті роки для того, щоб вижити, вийшли на «Київміськбуд», який першим в Україні почав будівництво житла за кошти населення. І таким чином почалося відродження нашого будівельного комплексу. У 1999 році мене обрали головою правління «Бориспільсільбуду» і я пішов у «Київміськбуд», щоб для всіх наших колективів знайти роботу. Відтак, ми почали працювати в Києві.

Працювали на субпідряді в організаціях «Київміськбуду»: щодня з Яготина, Переяслава, Баришівки, Березані, Борисполя о 7-ій ранку близько 10-15 автобусів везли наших людей на будівельні об’єкти Києва. Таким чином ми фактично врятували трест. Однак згодом економічно невигідно стало возити робітників на таку відстань і кожне підприємство почало працювати на себе.

– Знаю, що трест перестав будувати за бюджетні кошти. Чому довелося прийняти таке рішення?

– Так, наше підприємство відмовилось від будівництва об’єктів за бюджетні кошти – занадто нечесно проходять тендери. Йдеться, зокрема, про те, що окремі підприємства, щоб виграти тендер, зменшують ціну на 20-40%, а потім у кінцевому результаті все одно будують за тією ціною, що коштує об’єкт, або навіть і більшою. Фахових будівельників із досвідом це обурює, адже ведеться нечесна гра. А які можуть бути махлювання у галузі будівництва, де все має бути чітко і точно заради безпеки людей і якості виконаних робіт? Переконаний, що так справи не робляться. Тому змушений був прийняти відповідне рішення.

«Бориспільсільбуд» фактично збудував увесь старий Бориспіль. Перерахувати всі об’єкти – нереально, але назвіть хоча б деякі з останніх.

– Серед «найсвіжіших» об’єктів, зведених силами «Бориспільсільбуду», окрім житлових будинків, є низка соціальних об’єктів. Це приміщення Центру зайнятості, дитячих садків № 3 та «Теремок», притулок для тварин, а також реконструкція приміщення Міського будинку культури і реконструкція Олесницького озера.

Олександре Івановичу, що скажете загалом про професію будівельника в плані престижності та складності?

– Найголовніше – професія будівельника залишає результат своєї роботи на віки. Ось благородна професія хлібороба передбачає що? Великий труд: виростити пшеницю, зібрати урожай, змолоти борошно, спекти хліб. Хліб з’їли і сліду не залишилося від зробленої роботи. А в будівництві дещо по-іншому: споруди, житлові будинки та архітектурні пам’ятки залишаються людству на дуже довгий період. Тому, вважаю, що професія будівельника дуже престижна в плані майстерності та мистецтва. Але ця професія водночас і складна. Адже кожен об’єкт вимагає конкретного підходу. Чи це каналізаційна станція, чи школа, чи виробниче підприємство – забудовник повинен вивчити кожну деталь з того, як об’єкт побудувати. Окрім того, ця професія вимагає роботи за будь-яких погодних умов, а витримає це не кожен. Тому не всі йдуть у будівельники. А лише ті, хто усвідомлює, що у цій роботі – не лише романтика, навіяна радянськими часами, коли на будівельному майданчику робітники сміються і співають, а й тяжка праця, помножена на витривалість, терпіння та прагнення довести розпочату справу до кінця.

Наскільки охоче молодь зараз обирає цю професію?

– Якщо раніше професійно-технічні училища направляли до нас на роботу молодих спеціалістів, які повинні були відпрацювати два-три роки, то сьогодні такий спеціаліст попрацює тиждень-другий, відчує важкість професії і залишає її. Я застав ті часи, коли профільні заклади забезпечували нас повною мірою кадрами. Сьогодні ж існує великий дефіцит робочих кадрів. Навчальні заклади їх випускають, на жаль, у недостатні кількості. У нас на підприємстві, приміром, за останні роки з професійно-технічних училищ практично ніхто не прийшов. Тому спеціаліста на бульдозер, екскаватор чи автокран знайти надзвичайно складно. Навіть муляра, штукатура високої кваліфікації знайти важко.

Не кращим чином на розвиток будівельної галузі впливає і такий фактор, як від’їзд фахових будівельників за кордон, адже не секрет, що там заробітні плати набагато вищі, ніж у нашій країні. Найбільше засмучує, що від’їжджають саме молоді кадри, яким би розбудовувати та розвивати свою Батьківщину. Однак за ідею зараз ніхто не працює. Молодь, аби достойно жити та утримувати свої сім’ї, обирає ті місця, де краще. І це не проблема одного Борисполя, це – невирішене питання в цілому по країні.

Олександре Івановичу, з нагоди Дня будівельника маєте що сказати своїм колегам?

– Слід наголосити, що будівельники Борисполя між собою мають добрі стосунки, один одному допомагаючи у роботі. Тож, найперше, хочу побажати всім колегам здійснення запланованого, щоб вони завжди отримували задоволення від роботи, а люди крізь роки продовжували насолоджуватися нашими результатами.

Знаю, як приємно проходити повз будинки, над зведенням яких колись працював. Тоді в пам’яті виринають образи з минулого, згадуються молоді роки. Тож нехай цих спогадів у вас, шановні колеги, буде якомога більше! Побільше вам таких цікавих об’єктів, від яких кожен отримуватиме задоволення! А особливо ті, хто користуватимуться ними. Адже людська вдячність – найкраща з нагород для будівельника.

А колективу?

– Працівникам свого колективу побажаю, звісно ж, міцного здоров’я. Без нього не можна ні працювати, ні планувати, ні бажати чогось. Нехай разом із терпінням, натхненням та везінням у ваших серцях назавжди поселяться радість і задоволення від роботи!

Звісно, перерахувати весь колектив «Бориспільсільбуду» досить складно. Але назвати тих людей, які вже досить довго працюють на терені нашого підприємства, варто. Це заступник директора Степан Синаєвський, головний енергетик Василь Нестеренко, головний механік Василь Броварець, завідуюча гуртожитком та складом Валентина Рубан. Пишаємося молодими архітекторами з проєктного відділу, які вносять у роботу новизну. Серед них – Дмитро Сич, Сергій Фастовець, Олена Нечипорук. Нові віяння у професію втілює своєю роботою начальник виробничо-технічного відділу Олександр Юрковець. Окремо хотілося б відзначити наших спеціалістів, без праці яких ми б не змогли звести наші красуні-багатоповерхівки. Тож велика вдячність саме за багаторічну роботу начальнику дільниці Олександру Джигирею, виконробу Василю Кардашевському, майстру Анатолію Звягіну, водію екскаватора Миколі Пугачу, бульдозеристу Степану Квасниці, автокранівникові Миколі Мельнику, водіям Анатолію Пахаловичу та Миколі Гончаренку, малярам Галині Ярмак, Оксані Макаренко та Оксані Кириленко, електрозварнику Олександру Мартинову, муляру Олександру Тимко, електрику Валентину Романенку.

Дякую за те, що ви всі у нас є!

 

ЖИТЛО, ДЕ БУДЕ КОМФОРТНО

Два житлові комплекси, які сьогодні зводить ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд» – ЖК «Банківський» та ЖК «Весна», готуються до зустрічі зі своїми мешканцями. У будинки першого щасливі власники квартир заселяться вже зовсім скоро. А ось «Весну» ще добудовують. Але родзинкою обох житлових комплексів є інверсійне покриття. І саме «Бориспільсільбуд» першим у Борисполі застосував цю технологію під час зведення висоток.

ЖК «Банківський»

Житловий комплекс знаходиться у місті за адресою: вул. Банківська, 23, 23-а. Два висотні будинки із майданчиками між ними привітно усміхаються й обіцяють затишок. Приємні фасади спокійних відтінків обох висоток милують око, і чомусь хочеться їм вірити, адже оригінальність забудови вражає. У кожному будинку – 98 квартир. Площа однокімнатних – 35-40 кв. м, двокімнатних – 58 кв. м, трикімнатних – 74 кв. м. У кожній – індивідуальні газові котли.

Колись тут була болотиста місцевість. Тож аби позбутися вологи, спершу було зроблено висипку і піднято грунт. Тепер звідси добре видно околиці та Бориспільський академічний ліцей по сусідству.

Відомо, що у сучасних містах парковка біля багатоповерхівок – дуже велика проблема. Тому на Банківській до послуг мешканців облаштовано велику і зручну парковку на 50 місць.

ЖК «Весна»

135-квартирний будинок має офіційну адресу: пров. Старовозкальний, 2. Однокімнатні квартири тут мають площу 35-42 кв. м, двокімнатні – 54-58 кв. м. Фасад будинку теж зроблять у кольорах, що символізують весну, нове життя, яскравість, пробудження. Тому, відповідно, житловий комплекс і отримав таку назву.

Відомо, що на цьому місці ще 2007 року іншим забудовником було розпочато будівництво ЖК «Уюткино». Доля цього об’єкта відома всім – він став довгобудом, а будинок так і не було зведено. Тож фахівцям тресту довелося повністю скоригувати проєктно-кошторисну документацію. Попередній проєкт був на 76 квартир, де однокімнатна квартира мала б займати площу 70-80 кв. м. Нині зводиться будинок із більшою кількістю квартир і меншою квадратурою.

Компетентно

Директор ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд» Олександр Сич так пояснює кінцеву мету будівництва обох об’єктів: «Обидва комплекси ми намагалися зробити привабливими в архітектурному та інженерному плані. Взагалі, всі багатоповерхові об’єкти у будівництві – приблизно однакові. Але у наших житлових комплексах закладено те, що дає змогу людині, яка має намір придбати в цих будинках квартиру, відчути комфорт і затишок житла. Ось таке просте твердження включає розуміння того, що будинок в комплексі має милувати зір і  мати всі необхідні умови для комфортного проживання».

Інноваційно

ЖК «Банківський» та ЖК «Весна» – перші у Борисполі будинки з інверсійним покриттям. Так, якщо раніше на даху висотки поклеїли руберойд, а потім його пробили, то дах протікатиме. Сьогодні ж після того, як поклеїли руберойдне покриття, ставлять дворівневі зливоприймачі. На першому рівні вода стікає по руберойду, а другий – це мембрани, утеплювачі, стяжки… Саме така специфіка виконання робіт робить дах добре утепленим та унеможливлює в подальшому його протікання.

Спеціалісти «Бориспільсільбуду» дах своїх будинків вирішили засипати щебенем, аби мешканці мали змогу обрати, у який спосіб там відпочивати. Це може бути гра у футбол, спокійний відпочинок на шезлонгах під парасолями чи навіть барбекю з дотриманням правил безпеки. Щодо останнього, то важливим моментом є те, що у найвищій точці на даху висота парапету, який огороджує його, сягає 1 метр 30 см.

Сміливо

Варто наголосити, що, зводячи ці два житлові комплекси, «Бориспільсільбуд» зламав стереотипи, довівши, що висота від підлоги до стелі не обов’язково має бути 2 м 70 см. У їхніх будинках – 2 м 57 см. В Європі, до речі, стандарт – 2 м 52 см. І це тому, що вона вже давно перейшла на принципи економії. Адже, погодьтеся, є різниця обігрівати приміщення висотою 2 м 70 см і 2 м 57 см. Саме тому «Бориспільсільбуд» під час зведення житлових будинків приділяє особливу увагу питанню економії енергоресурсів.

Матеріали підготувала Юлія ЛИСИЦЯ,

фото автора

 

Share Button