Чи працюватиме у Вишеньках пункт екстреної медичної допомоги?

У наш час надання екстреної медичної допомоги населенню є особливо актуальним. Так звана медицина катастроф розвивається, але існує чимало проблем. Одна із них – організація додаткових пунктів її надання у віддалених регіонах в межах району. Нещодавно такий пункт було облаштовано в селі Вишеньки. Як повідомили жителі села, виїзна фельдшерська бригада там не завжди перебуває, і він більшу частину часу зачинений, хоча на вивісці написано «постійного базування» За роз’ясненням «ТС» звернулася до головного лікаря Бориспільської служби надання екстреної медичної допомоги Олександра РЕЗЕМБОВСЬКОГО.

– Олександре Євгеновичу, знаю, що вже створені і працюють пункти базування екстреної медичної допомоги у Мирному та Воронькові. Та у нас є ще віддалені села Вишеньки, Гнідин… Чи встигнуть ваші медики надати медичну допомогу терміново в екстрених випадках, якщо вирушатимуть з Борисполя?

– У Вишеньках, Гнідині й Осокорках разом 7,5 тисяч населення, тоді як за існуючими нормативами, що регламентуються Наказом МОЗ України № 500, створення в сільській місцевості пункту постійного базування бригади ЕМД передбачено за наявності 13,5 тисяч населення в радіусі зони обслуговування (0,75 бригади на 10 тисяч населення), або навантаження має бути не менше 6-7 профільних викликів на добу для постійного чергування. Ми все ж знайшли таку можливість і виділяємо бригаду для медичного обслуговування населення сіл Вишеньки та Гнідин, але не для постійного чергування, а для чергування лише в час пік, коли надходить найбільше викликів. А час пік, як уже показує досвід, настає у передвихідні та святкові дні. І ще є такий нюанс: якщо бригада не на виїзді, диспетчер за напрямком має право зняти її з того пункту, де вона базується, і спрямувати на виклик туди, де вона найбільше потрібна на цей момент.

– Це може бути і за межами району?

– Так, нещодавно одна з наших бригад виїздила навіть до Переяслава, там був важкий випадок, гостра форма менінгіту в дитини, її треба було терміново госпіталізувати, а всі їхні бригади перебували на викликах.

– А от як пояснити ситуацію людині, якій стало зле, а лікарі вчасно не прибули?

– Чому ж лише ми лишаємося крайніми? Сімейні лікарі кудись поховалися. У мене є запис розмови з лікарем сімейної медицини, де вона пояснює, що немає в неї часу відповідати на всі звернення пацієнтів, а телефонний номер невідкладної медичної допомоги співпадає з номером кабінету, де вона та її напарниця працюють постійно, і він дійсний лише по суботах з 14.00 до 20.00 і неділях з 08.00 до 20.00. А що робити людям увесь інший час, куди звертатися? Хоча в інших містах, приміром, Ірпені, Ворзелі, Гостомелі, такі кабінети працюють щодня. На 1 січня нового року в нас було шістдесят викликів, це ж божевілля! Виходить, що лише для нас писали Закон України «Про екстрену медичну допомогу», постанови КМУ, накази, більше ні для кого! Є ж різні стани, і якщо в людини просто підвищилася температура або болить голова, вона, в першу чергу, має звернутися до свого сімейного лікаря.

У нас же чітко регламентовано: виїжджаємо, лише коли у людини передінфарктний та передінсультний стани, також у випадках укусів тваринами, зміями, при важкому травмуванні під час аварій, катастроф, при гострих отруєннях. А нас часто викликають, коли просто в когось розболілася голова або надають викривлену інформацію диспетчеру «103» щодо справжнього стану пацієнта. І в той момент, коли їдемо до такого пацієнта, комусь дійсно потрібна термінова допомога, однак людина змушена чекати, тоді як кожна секунда на вагу золота!

До речі, був у наших колег з Броварів такий трагічний випадок. Два мотоциклісти зіткнулися в центрі міста, їм треба було терміново надати допомогу, але всі бригади на той момент були задіяні на інших викликах, до того ж одна з них просто виїхала на температуру. А в результаті зафіксовано ДТП з летальними наслідками через запізнення.

Давайте все ж повернемось до Вишеньок.

– А це стосується і Вишеньок. Я маю пояснити, чому ми не можемо тримати там бригаду постійно.

– А в Мирному?

– Там людей більше – майже 13 тисяч, і ще траса поруч, а це додаткова загроза виникнення екстремальних ситуацій. У Воронькові майже 14 тисяч. І то часто наші бригади там простоюють через відсутність викликів, тоді як у цілому по Бориспільському кущу їх не вистачає. Адже у нас їх (бригад – авт.) всього шість. А для того, щоб забезпечити виїздами за викликами 120 тисяч населення Бориспільщини, має бути хоча б одинадцять.

Тобто ситуація така, що іноді можете не встигнути у межах нормованого часу прибути на виклик, хоча й називаєтеся екстреною медичною допомогою?

– Так може трапитися. Оскільки всі бригади в цей момент можуть бути задіяні на інших викликах. Адже все основне навантаження лягає на наші плечі. Мене дивує позиція, яку посіли сімейні лікарі. Вони, за новим положенням, мають знаходитися в постійному контакті з пацієнтом. Якщо ж не можеш цього робити, то, будь ласка, делегуй свої повноваження іншим, але й фінансування також.

Разом із очільником екстреної медичної допомоги Олександром Резембовським та його заступником Анатолієм Скибуном побували в трьох пунктах базування служби — Мирному, Воронькові та Вишеньках.

У Мирному колишній директор Мирненської птахофабрики Олександр Зубчук створив чудові умови для відпочинку між викликами, збереження ліків, цінної медичної апаратури, стоянки автомобілів. Приміром, не треба щоразу витягувати медичне обладнання з машини і заносити його в приміщення, втрачаючи дорогоцінний час. Адже воно може постійно залишатися в автомобілі швидкої допомоги, який заїздить в утеплений гараж.

У Воронькові умови теж непогані, але, на жаль, для машин швидкої допомоги не передбачено не те що гаража, а навіть критої стоянки, як приміром, у Борисполі.

У пункті базування екстреної медичної допомоги, що в с. Вишеньки, медиків на момент нашого приїзду не було. Як пояснив О. Резембовський, дев’ять працівників служби перебувають на лікарняному, тому довелося «вишеньківську» бригаду залишити у Борисполі, хоча день був передсвятковий, – 18 січня. Та вже 19 січня, тобто на свято Хрещення Господнього, як нам повідомили, чергування у Вишеньках таки відбулося. Приміщення для базування бригади екстреної медичної допомоги досить пристойне, але потребує, якщо не капітального, то хоча б косметичного ремонту. А це вже, переконаний О. Резембовський, залежить від керівництва села. Можливо, саме воно приділить більше уваги цьому питанню, від якого безпосередньо залежить якість медичного обслуговування.

Сподіваємося, згодом роботу пункту надання екстреної медичної допомоги, що у Вишеньках, буде налагоджено. А якщо населення зросте, то, як обіцяє керівництво екстреної медичної допомоги, буде організовано цілодобове чергування.

швидка нові правила2+

Людмила Бондаренко, завідувачка медамбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Вишеньки:

— Чому так мало викликів по наших селах? Та тому, що раніше швидка майже ніколи не виїжджала на виклики або приїздила з великим запізненням, покладаючи свої функції на сімейних лікарів. Тож люди втратили довіру до цієї служби, її нині просто треба відновлювати. І що означає «екстрена не виїжджає на температуру»? А якщо, приміром, у дитини температура під 40, нічим не збивається, і вона може просто «згоріти»? А якщо це трапилося ще й уночі?

Ще один момент: звідки дані про кількість жителів у населених пунктах, аби визначати, потрібен тут пункт базування екстреної медичної допомоги чи ні, адже перепис населення не робився десятиліттями? Нині у нас проживає незареєстрованих, мабуть, більше, ніж зареєстрованих. Чи їх не потрібно рятувати, раптом щось трапиться?

Звичайно, медреформа – справа потрібна, але щоб вона мала позитивні результати, потрібно ще багато в чому її доопрацьовувати. І ті директиви МОЗ, які на сьогодні маємо, не завжди відповідають реаліям. В усьому потрібен індивідуальний підхід. А наразі бачимо ефект «однієї гребінки» – повинно бути так і не інакше, бо в постанові МОЗ написано. І крапка. А може, згадати нарешті, що ми люди, а не запрограмовані роботи, і сімейним лікарям також потрібен відпочинок. Усі ми різні, для когось і рак – не вирок, а для когось і температура – страшне випробування.

Так, в обов’язки сімейного лікаря багато чого входить, і навантаження, скажу вам, просто титанічне – 2000 пацієнтів з підписаними деклараціями, а скільки звертається без декларацій, їм також не відмовиш. Однак іноді й сімейний лікар не може впоратися з проблемою через відсутність спеціальної апаратури та медпрепаратів. І поки, як наполягають спеціалісти екстреної медицини, людина телефонуватиме своєму сімейному лікарю, а той визначатиме, викликати швидку чи ні, теж можна втратити дорогоцінний час. І ще: як медично неосвічений пацієнт може визначити самостійно – передінфарктний в нього стан чи передінсультний, тощо? А поки про його стан, рік народження, прописку та реальне місце проживання розпитує телефоном диспетчер, то дійсно може й інфаркт статися, і інсульт, і ще багато чого…

Тож вважаю, що поки там, у верхах, не розберуться з цією медичною плутаниною, ми тут, на місцях, маємо, відкинувши будь-які амбіції, діяти спільно, знаходити компромісні рішення, аби захистити життя й здоров’я своїх людей. Це стосується як медпрацівників, так і представників місцевої влади.

Наталія Можайкіна, «ТС», фото автора

Share Button