Новачок у політиці, та аж ніяк не у житті

«Скуштувавши» війну на смак та запах, депутат Бориспільської міської ради від політичної партії «НАШ КРАЙ», член регламентної комісії Роман Заєць своїм депутатством намагатиметься зламати систему, впроваджуючи зміни в усьому: від мислення пересічних громадян до принципів господарювання на місцях.

Про таких, як Роман Заєць, говорять «молода кров». Із них починаються зміни, від них надходять нові ідеї та шляхи вирішення проблем, їм, за замовчуванням, надається право творити надалі історію рідного краю. Саме таких відчайдухів із кардинально іншим баченням всього навколо, мабуть, і бракувало депутатському корпусу. Чоловік, уперше отримавши статус депутата, поставив перед собою досить амбітні плани на п’ятирічку: «Одне із головних завдань для мене – повернути віру людей до влади». Досягати цього молодий депутат-атовець планує відкритістю у депутатській діяльності, відвертістю та плідною роботою на своєму окрузі.

І вже є перші результати – серйозні кроки на ввіреному йому окрузі за цей, досить короткий, період часу. Їх небагато – скільки дозволив «депутатський бюджет». Але цинус їх – саме у потрібності мешканцям округу. Тож силу слова атовця наступні п’ять років перевірятиме на собі округ № 10: вулиці Богдана Хмельницького, Віктора Йови, Головатого: 15-18, 23-А-75, 77-89, Маяковського, Миколи Березовського, Михайлівська, Сорочинська; провулки Богдана Хмельницького, Головатого, Маяковського, Шкільний.

IMG-a4344ff8a19ea6733a1aeabc7587f43e-VДОВІДКОВО

Місце роботи та посада: начальник відділу безпеки та охорони ПрАТ «Агробудмеханізація».

Уродженець Житомирщини. У Борисполі живе з 2015 року.

Захоплення: любить історію, цікавиться зброєю. Гордий тим, що під час розкопок знайшов скіфський наконечник на спис.

У людях найбільше цінує: відвертість.

 

– Романе Вікторовичу, що спонукало прийняти рішення спробувати себе в політиці й депутатстві зокрема?

– У 2014 році я служив у складі 30 ОМБр. Наша 30-та бригада, коли ми входили в зону АТО, нараховувала близько 4600 осіб. На кінець серпня того ж року, коли із зони АТО нас виводили за відсутністю боєздатності, залишилося 1800 осіб, більшість – загиблі та поранені. Таким чином, у мене є багато причин спробувати змінити наше життя в якості депутата. А зміни потрібні однозначно. До такої думки я дійшов, побувавши там, на війні. Гадаю, що 90% учасників АТО, які живими повернулися у 2015 році додому, озирнувшись навколо, теж зрозуміли: щоб усвідомити необхідність змін, потрібно відчути на собі нашу визвольну війну.

– Про які зміни йдеться?

– Маємо, в першу чергу, змінитися зсередини: погляди на життя та ставлення один до одного. Але загалом – час починати будувати нашу вільну, в майбутньому успішну, державу, починаючи робити це на місцях. Я повернувся з війни і був вражений, що тут нічого не змінюється. Водночас, як там, на війні, все ніби набагато простіше: ти знаєш, де твій ворог, ти знаєш, яке твоє завдання. І ти його виконуєш. Мій командир наголошував: «Ми не шукаємо причини, чому не можемо виконати завдання, ми шукаємо методи та засоби його виконання». І «махлювати» можливості не було, бо «тітка з косою» ходила поруч…

Зізнаюся: доки я не побував на війні, то й не цікавився політикою. Як зараз і більшість людей, яких не зачепила війна на сході країни: вони живуть у своїх маленьких світах, абсолютно не цікавлячись тим, що відбувається у державі і з державою. Живуть у межах своєї сім’ї, свого бізнесу, свого дому. Все інше їм чуже і нецікаве. А на війні не було такого, що хтось – не свій. Якщо ти – український захисник, то ти вже свій. Там зовсім інше життя, яке змінює думки, ставлення людей до всього навколо.

– Але ж ваша громадська діяльність, мабуть, не з депутатської роботи почалася?

– Повернувшись 2015 року з війни, пройшовши період адаптації, восени того ж року вступив до ГО «Асоціація учасників АТО Бориспільщини». Тут знайшов однодумців і відчув спорідненість душ. І разом із ними розпочав свою активну громадську діяльність. Війна ще продовжується, на жаль. А тому боротьбу тут, на місцях, потрібно продовжувати. Навіть за елементарні речі, такі як, наприклад, отримання земельної ділянки чи пільг. Прикро, але за це тут потрібно боротися. Адже теоретично нам, атовцям, дали певні пільги, але фактично ми їх не отримуємо.

Громадську діяльність продовжив, вступивши до ГФ «Сектор Безпеки» з охорони громадського порядку. Згодом зрозумів, що можна не стояти осторонь і боротися за щось, але при цьому змінити нічого не вдасться. Висловлюватимеш власні думки, до тебе прислухатимуться, але вплинути ні на що не зможеш. Тому потрібно стати частиною цієї системи. Ось тут вже йдеться про депутатство. Зрозумів, що депутат може власним прикладом показати, як потрібно чесно вчинити, а також зробити щось корисне для людей.

Приміром, чому на виборах мала явка? Тому що люди втратили віру. Вони не вірять у депутатів, не вірять у чиновників, у владу. Тому одне з моїх головних завдань – повернути віру. Лише коли люди повірять у нас, тоді й буде сенс працювати.

За період свого депутатства вже встигли щось зробити на окрузі?

– За той мільйон, що виділяється кожному депутату, можна зробити дуже мало. Зважаючи на обсяг робіт на окрузі, ця сума – зовсім нічого. Взяти хоча б вул. Березовського (єдина не заасфальтована на моєму окрузі). Подейкували свого часу, що вона за документами заасфальтована, а насправді її лише підсипали. Однак я не знайшов документального підтвердження тим чуткам і вирішив витратити кошти зі свого депутатського мільйона на асфальтування саме цієї вулиці. Розписав 800 тис. грн зі свого мільйона. Але, зауважу, їх не вистачить, щоб виконати всі роботи. Тому з міського бюджету було додано ще 350 тис. грн.

Отже, проєкт цієї вулиці вже готовий і пройшов експертизу. Зараз проходять тендерні торги. Сподіватимемося, за роботу візьметься порядний підрядник і справу буде зроблено. Звісно, мені дуже хотілося б, аби її заасфальтували до кінця року, але гарантій щодо цього дати ніхто не зможе. Додам, що на цій вулиці ще зробимо капітальний ремонт освітлення.

З проведених робіт на окрузі – це капітальний ремонт сміттєвого майданчика біля будинку по вул. Головатого, 36-а. По тій же вул. Головатого в районі Старовокзальної за зверненнями жителів біля пам’ятника Володимиру облаштували пішохідний перехід, відремонтували «приймачі» дощової води, зроблено ямковий ремонт доріг.

Ще за часів попередньої влади говорили про реконструкцію вулиці Головатого. Як депутат цього округу знаєте про це? Тож чи реконструюють вулицю і коли?

– Про заплановану реконструкцію вул. Головатого знаю. Вулиця розташована в одному із найстаріших мікрорайонів міста, і дійсно потребує оновлення. Тому відтоді, коли розпочав депутатську роботу, постійно порушую це питання, переймаюся цим і хочу, щоб запланована ще попередньою владою реконструкція таки відбулася. Проєкт реконструкції є і він має бути реалізований за співфінансування з областю. З місцевого бюджету для його реалізації вже виділено необхідні кошти. Але нова влада вирішила, що в першу чергу потрібно реконструювати Київський Шлях, центральну вулицю міста, а вже потім розпочати заплановані роботи на Головатого. Мені, зокрема, пообіцяли, що це відбудеться наступного року.

А які питання на рівні ОТГ, на вашу думку, потребують негайного вирішення?

– Вважаю, ті питання, що стосуються сміття. Поспілкувавшись із мешканцями, зробив висновок, що вони готові для такого кроку. Тому хотілося б, аби в місто зайшла компанія, яка могла б вирішити це питання. Особисто активно лобіюватиму такі пропозиції у міській раді, оскільки місто і села, що приєдналися, цього дуже потребують. Місто не потопає у смітті, але потребує його сортування, таким чином і на сміттєзвалище менше вивозитиметься неорганічних відходів. А в селах, що приєдналися, проблема сміття досить нагальна.

Друге питання, що потребує невідкладного вирішення, стосується об’єктів торгівлі. Аж занадто багато їх з’явилося останнім часом у місті. А ось для відпочинку локацій замало: не вистачає зелених зон, скверів, місць, де можна було б відпочити з дітьми й усією сім’єю.

– Маєте чудову нагоду звернутися до жителів свого округу через газету. Вам є що їм сказати?

– Звісно, що є. У першу чергу наголошую, що будь-який округ у межах нашої ОТГ – перспективний. Тобто шанси депутатів вирішити проблеми у різних частинах об’єднаної громади – досить непогані. Я особисто зможу допомогти у вирішенні проблем лише тоді, коли люди також братимуть участь у цьому.

Поясню, про що йдеться. Одне з питань, що потребує участі бориспільців – це ремонт їх будинків за програмою співфінансування (міський бюджет + кошти мешканців будинку). Наголошу, місцева влада повністю виділити всю суму на ремонт із міського бюджету може лише у разі аварійної ситуації в будинку, та й то після проведення експертизи. А, згідно з законом, я не можу виділити кошти зі свого депутатського мільйона на ремонт багатоповерхових будинків, бо це є приватна власність, як і на будинок у приватному секторі. Я можу щось зробити лише на прибудинковій території, але в жодному разі не в самому будинку. А проблем у будинках вистачає. Нагальні, зокрема, стосуються водопостачання та водовідведення, старі мережі конче потребують заміни.

Для вирішення ось таких проблем й існує програма співфінансування: більшу частину коштів виділяє міський бюджет, іншу частину додають мешканці будинку. Але для цього одного бажання мешканців замало. Будинок не повинен мати заборгованості за комунальні послуги більшої, ніж місячна оплати по будинку! А борги на сьогодні має чи не кожен будинок на моєму (і не тільки) окрузі. Ця інформація – вкрай важлива для бориспільців. Адже як за умови заборгованості можна провести ремонт у багатоповерхівці? Ніяк.

У будинках такі величезні борги, що міська рада, згідно з тим же законом, не може, зі свого боку, виділити кошти на ремонт, допоки ці борги не буде погашено. Сподіваюся, жителі зараз мене почули і зрозуміли: депутат може допомогти лише тоді, коли вони самі докладатимуть якихось зусиль, щоб проблеми вирішилися. У цьому випадку – погасили заборгованість. Не сидіть, склавши руки, допомагайте мені, депутату, вирішувати ваші проблеми. Повірте: я, як ніхто інший, знаю, яким чудовим може бути результат, коли працювати злагодженою командою заради спільної мети.

Юлія ЛИСИЦЯ

Фото Сергія Марченка

Share Button