«Barbie – це мрія», – Ксенія Ідрічан розповіла про майбутній музей ляльки

Нещодавно на просторах Fecebook журналісти «ТС» натрапили на пост, у якому дізналися про створення в Борисполі музею Barbie, а ініціатором ідеї стала Ксенія Ідрічан. 19-річна дівчина працює, навчається і разом зі своїм напарником збирає колекцію. Про історію ляльки, незвичайні колекції, ексклюзивні моделі та про те, яким виглядатиме майбутній музей Barbie, у розмові з Ксенією Ідрічан. Зацікавилися? – тоді читайте далі.

Про історію та ідею Barbie

– Barbie – мрія будь-якої дівчини. Раніше лялька була прототипом жінки, яка готує, дбає про дітей та займається домашніми справами. Успіх фірми Mattel полягав у тому, що Barbie була не така, як усі.

Ще в середині минулого століття одна зі співробітниць американської компанії Рут Гендлер, виготовляючи ляльки з гуми і пластмаси, що залишалися від утилізації військової техніки, раптом помітила, що її донька грається з подругами паперовими ляльками, яких можна було переодягати, і дівчатка уявляли себе в дорослому житті то дівчатами, то діловими жінками, то мамами. Так почалася історія фірми Mattel.

Barbie створили з революційним підходом, адже жінки вже не лише стояли біля плити, а й займалися військовою справою, працювали на заводах, пізніше стали офісними працівницями, почали досягати висот. Саме завдяки тому, що Barbie представляли у різних версіях – моделі, військової, льотчиці та ким завгодно, фірма Mattel отримала такий успіх. Barbie – це уявлення мрії стати тим, ким ти насправді хочеш бути.

Для мене Barbie – це дівчинка, яка знає, чого хоче, ні від кого не залежна, все вирішує сама, незалежно від того підтримують її чи ні. Вона досягає успіху, ділиться своїм досвідом, і найголовніше – вірить у мрію. Чи вірю я у свою мрію? Звісно, що так, інакше ідеї відкрити музей не було б.

Про колекцію ляльок Barbie

– Почалося все з дитинства. У ті часи виходив журнал «Дамы эпохи», до нього додатково додавалися порцелянові ляльки ручної роботи, персонажі з відомих класичних творів, які я почала збирати. Коли навчалася в університеті, мені подарували Barbie за твором Луїзи Мей Олкотт «Маленькі жінки». Саме тоді й виникла ідея: а чому б не почати колекціонувати? Ось так і зникала вся моя заробітна плата (жартує – ред.).

Загалом колекції Barbie дуже різні. Я почала  колекціонувати ляльки лише півтора року тому і зараз їх у мене близько 120.

Колекцію персонажів збираємо за літературною класикою. Уже є декілька героїнь творів Шарлоти Бронте, Ганса Крістіана Андерсена, братів Грімм. А також повна колекція персонажів з казки «Дивовижний чарівник з країни Оз». Збираємо і голлівудських зірок, до нас вже транспортують таких Barbie, як Френк Сінатра, Елвіс Преслі, Мерилін Монро, Грета Гарбо та Грейс Келлі.

Зараз зосередилися на колекції Великої епохи, тобто ляльки національного характеру. Маю ляльки епохи Синооко – це китайська та японська культура. Остання модель цієї епохи, яку отримали, відрізняється азійським виразом обличчя, національним вбранням самурайського відродження. На противагу їй Вікторіанська доба – це вже Франція, Велика Британія. На ляльках зроблені корсети зі справжніх кісток слонів, креноліни з китового вуса, все, як у ті часи. Окрім цих, є екземпляри ляльок з Росії та Індії. Цю колекцію збираємо, аби показати цілісну картину світу.

Моя улюблена модель стародавнього Єгипту – Клеопатра. Вона повністю шарнірна з нафарбованими сурмою очима та в національному вбранні з золотими прикрасами (звичайно, намальованими).

Є багато ляльок для експозиції фешн. Тобто, моделей кутюрних нарядів, які створили такі дизайнери, як Крістіан Діор, Карл Лагерфельд та Коко Шанель.

Про ексклюзивні моделі Barbie

– У звичайних магазинах таких ляльок не знайдете, хоча є спеціалізовані вінтажні, що користуються попитом у лялькарів. Також користуємося платформою Ozon або колекціонерним придбанням на аукціонах.

Моделі з мюзиклу «Привид Опери», яку виготовляли лише для США, в Європі не було. Сама лялька виготовлена в Малайзії, тому її нелегко було придбати і обійшлася вона близько 12 тис. грн, не враховуючи доставку. Головна героїня – Вarbie – йшла в порцеляновій масці та у весільній сукні, яка спеціально пофарбована під кров. А прототипом примари став Ken. Такі ляльки виставляють на великі торги, а їхня ціна з кожним роком зростає. Цінність полягає в тому, що вони все ще запаковані й досі їх ніхто не чіпав, хоча саме цій, про яку йдеться, близько 33-ох років, а збереглася вона в гарному стані. До слова, це не найстаріша лялька, яка є.

До колекційних Barbie йде автентичність, як на ювелірні вироби, і серійні номери, щоб не було підробок. Ці номери пробиваються, аби не можна було їх скопіювати, адже відомо, що Бог створив світ, а все інше зроблено в Китаї (жартує – ред.).

Про те, як бориспільці відгукнулися на ідею створення музею

– За два тижні мене люб’язно запросили оглянути ляльки близько 50 осіб. За що дуже вдячна. Проте до колекції поки додалося лише шість ляльок.

Троє осіб, які мають приватні колекції, а на 60 тисяч населення Борисполя це багато, люб’язно погодилися надати їх для тимчасової експозиції. Це буде ніби перлинка музею. Такі експозиції цікавіші, ніж постійні: людям хочеться подивитися на таку демоверсію, адже змоги побачити саме цих ляльок більше не буде.

Окрім цього, оголосили про збирання Вarbie у школі № 6. Директорка Віра Мазур дала згоду, аби бажаючі долучилися до акції, принесли вінтажні моделі, а ті, які не підходитимуть, ми могли б подарувати багатодітним сім’ям.

Окремо розповім про три екземпляри музейної колекції, присвячені знаним творам мистецтва – картинам Вінсента ван Гога «Зоряна Ніч», Леонардо Да Вінчі «Джоконда» і Густава Клімта «Золота Адель». Останню виділяю серед інших, можливо, тому що Густав Клімт мій улюблений художник.

Про майбутній музей

– Назбираємо до 200 екземплярів Вarbie і відкриємо музей. Однією з перших та найбільших буде експозиція за епохами та національністю. Приміщення поки що підшукуємо, адже потрібно багато місця для стелажів, а на експозицію для однієї ляльки хоча б 50 кв. см. Люди мають знати історію кожної Вarbie, а не просто споглядати її як ляльку.

Маємо вже готовий макет музею, який розробили разом із дизайнером. Виготовили класні неонові вивіски « Музей Вarbie» у рожевому кольорі. Стіни будуть білими, між різними експозиціями запланували скляні перегородки. Кожна лялька знаходитиметься в скляному кубі (щоб їх не чіпали руками) з автономним підсвічуванням, аби модель можна було роздивитися з різних боків. На бартерних умовах домовилися з кількома підприємцями щодо виготовлення стелажів.

Окрім ляльок, матимемо великі стенди, плакати, спеціальну літературу, каталоги Вarbie 60-70-их років, книги пані Барбари та її історію.

Думки відкрити музей задля того, аби відкрити – не було. Для українців Бориспіль асоціюється лише з аеропортом, а хотілося б, аби, прилітаючи з іншої країни, пасажир не думав, як скоріш доїхати до Києва, а залишився в нашому місті на кілька днів і сказав: « Яке ж круте місто Бориспіль!». Хотілося б, аби музей став окрасою міста, біля якого зупинялися і казали: «Вау, я хочу туди!» Тобто серед інших метою є розвиток туристичної галузі міста.

А ще хочеться, аби людям було цікаво займатися громадським життям, розвиватися як особистість: відвідувати музеї та виставки. Життя не закінчується класичним шляхом: школа – університет  – робота. Люди можуть знайти себе й свій шлях будь-де. Після відвідування музею, можливо, хтось захоче стати модельєром, військовим, лікарем чи громадським активістом. Можливо, хтось прийде і зрозуміє: якщо ця дівчина змогла відкрити такий музей, тому чому я маю їхати в інше місто чи навіть країну і там втілювати свою мрію, якщо можу зробити це тут?!

Гадаю, наш музей стане єдиним музеєм Вarbie в Україні, хоча такі музеї є в Польщі,Чехії та США. Чому саме в Борисполі? Аби наше місто стало туристичним, аби покращувалася інфраструктура. Це не лише з любові до міста, адже я любитиму його з розбитими дорогами, під час карантину і навіть коли бачитиму на вокзалі безхатьків, які вклонятимуться мені: «Мадемуазель»… Я любитиму  Бориспіль у будь-якому разі, але для того, аби його полюбили інші – треба зробити таке, що справді зачіпатиме.

Марина ГРИЦЮК, «ТС»

Share Button