Юрій Адамовський про «Міські інвестиції», відкриття галереї у старому пождепо та коли відновлений «Факел» прийме перших відпочивальників

Відновлення «Факела» – це мрія, наголошує Юрій Адамовський. Нині він офіційно працює над її втіленням у КП «Міські інвестиції» і сподівається, що вже влітку 2022 року табір знову зможе приймати дітей.

«Це буде перша черга відновлення нашого табору», – розповідає керівник КП.

Більше про сміливі мрії, роботу підприємства, яке кілька років «пролежало під сукном», скандальні голосування, офіс у пождепо та відкриття галереї Юрій Адамовський, розповів в інтерв’ю «ТС».

– Про «Міські інвестиції» заговорили близько місяця тому і тоді ж з’ясувалосяь, що підприємство існує вже не один рік. Розкажіть більше про старе-нове КП?

– «Міські інвестиції» з’явились ще у 2013 році, я був серед тих, хто його створював. Тоді були колізії із землею і мало хто міг завести інвесторів. Директором було призначено Олександра Денисова, а потім настав 2014-ий, почалася війна… І, якщо коротко, то підприємство так жодного дня і не працювало: не було штату, ніхто не отримував зарплатні. Пізніше Денисов написав заяву, його звільнили, але в юстиції змін не вносили. Тож Олександр значився керівником аж до 2021 року.

Весь цей час підприємство, як-то кажуть, «лежало під сукном». Володимир Борисенко, який теж мав відношення до створення «Міських інвестицій», про КП не забув. Коли став міським головою, то зателефонував мені і сказав: «Давай відновлювати підприємство і працювати на розвиток міста».

– Якими зараз є «Міські інвестиції»? Який штат?

– У штаті маємо шість осіб, прийнято на роботу – четверо. Є керівник, бухгалтер, офіс-менеджер і менеджер проєктів. Вакантна посада заступника, оскільки на даному етапі він не потрібний і намагаємося зекономити кошти. Призначення заради призначення не має сенсу. Також вакантна посада юриста. Я за фахом юрист, і на цьому етапі моїх знань вистачає.

Зараз «Міські інвестиції» на стадії оформлення майна дитячого табору «Факел» та будівлі колишнього пожежного депо. Вже зареєстровано договори господарського відання.

– Де розмістились «Міські інвестиції»?

– Наш офіс буде в будівлі пождепо, але поки що працювати повноцінно там немає змоги – приміщення потрібує ремонту. Одразу зауважу, що про знесення не йдеться. У планах є відкриття картинної галереї. Зробимо її у стилі лофт – це найдешевше за математикою.

– Уточніть, підприємство відповідатиме за певні об’єкти на балансі чи за всі інвестиції?

– Почну здалеку. У Борисполі ніколи не чули про генеральний план, план зонування, план розвитку міста, інвестиційний план. Усі ці речі потрібно робити. Я погодився бути керівником підприємства, бо мені цікава тема дитячого табору «Факел». Проте зараз мені почали надходити розпорядження міського голови про вивчення питань, які озвучив. Тож, можливо, доведеться займатися і ними.

Не секрет, що Бориспіль застряг в колишньому Радянському союзі. Розробити новий генеральний план з урахуванням тих територій, які отримали, нелегка і нешвидка робота. Але якби всюди у нас була «зелена дорога», знайшлися б і фахові спеціалісти, й активісти були всім задоволені, всім усе сподобалося – можна було б вкластися в рік. Тож ідеальний варіант – це рік, а очікуваний – три.

Проте моя найперша й амбітна мета – відновлення, а, точніше, будівництво дитячого табору для цілорічного користування.

– Добре, але КП «Міські інвестиції» – підприємство, що має доволі амбітну назву і могло б займатися залученням інвестицій…

– Могло б… Але залучення інвестицій відбувається на основі документів, про які ми говорили.

Я був депутатом 10 років і весь той час тривала хаотична забудова: «Давай отут таунхаус, отут гараж, отут МАФ, отут зупинку». А чому тут? Бо хтось так захотів. Не було цілісного плану розвитку міста.

Ми можемо назватися «Суперміськими інвестиціями» і робити те, що 10 років робили до цього. Водночас, інвестиції місту потрібні. І це логічно, якщо є відповідна структура, то все мало б йти через неї, чи не так?

Логічно… І я бачу, що місто хоче, щоб ця структура цим займалася. Але маємо інвестиційну раду, яка існує багато років, маємо інвестиційний відділ у міській раді, який працює багато років на зарплатній основі. Один із заступників теж відповідав за інвестиційну привабливість. Зараз у цьому напрямі певні кроки робить Сергій Лещенко. Заклали у програму новий генплан. Ці документи почали рухатися. Якщо КП розпорядженням міського голови буде доручено відповідати за той чи інший сектор чи створити робочу групу – ми готові працювати над цим. Але покласти все на чотирьох людей… Тож потрібно або додавати нам штат, або розподіляти роботу між відділами.

Кілька місяців депутати працювали чітко і злагоджено, але ваше призначення та питання «Міських інвестицій» спричинило «збій» у роботі. Можете пояснити, чому так сталося?

– Звісно. Коли я був депутатом міської ради, то мав впливи на різні процеси, бо розбирався в тому, як місто працює, як функціонує, що для нього добре, а що – ні. Був конструктивним опозиціонером. Не просто казав: «Не робіть цього», а пропонував варіанти рішення.

У фракціях, які не голосували за передавання на баланс КП майна, є люди, з якими мав чимало конфліктів у політичній діяльності. Можливо, у декого є особиста образа, бо я своєю діяльністю блокував їх наміри… Але депутати мають керуватися інтересами міста. І тут справа не в тому, подобається тобі Адамовський чи ні… Це ж було навіть не голосування за призначення, бо мене призначив міський голова своїм розпорядженням від 19 березня. Тож розцінюю це неголосування, як таке собі повернення політичних боргів.

Більше того, депутати взагалі спрацювали нелогічно. У першому рішенні було виділення коштів на КП 1,4 млн грн на придбання обладнання та оргтехніки. Це не зарплатня… Я читав в мережі інтернет, що звідкись взялися 4 млн, 2 млн з яких вже вкрали. Але за це рішення проголосували. Чому? Можливо, не читали, за що голосують. Виходить так, що гроші виділили, а на що їх витрачати?

За програму не голосуємо, за штатку не голосуємо, але гроші даємо. Як так може бути?

До слова, це перше КП у Борисполі, де штат і бюджет затверджує міська рада, а не виконком, не міський голова. Депутати мають право подивитися, куди витрачаються кошти, які зарплати видаються.

Я чув: «Ого! 23 тисячі гривень зарплата у керівника чи заступника!» Але це найнижча зарплата по КП у Борисполі. Найвища – 54 тисячі. Вони ніколи не бачили і не знали, що такі кошти виплачують.

– Тож яка зарплата прописана у вашому контракті?

– З мого боку не було вимог до зарплати. Зустрілися у невеликому колі, керівники і взяли одну з найнижчих. «Брудними» це 27 тисяч.

– Міський голова сказав, що ви отримали кредит довіри на пів року. Що реально зробити за пів року?

– Реально підготувати документацію на 90%. Чому? У нас є майно дитячого табору, яке перереєстровано на нас. Насправді, це старі зруйновані дерев’яні будиночки. Падали дерева, ламали дахи, все це затікало. Земля перебуває у постійному користуванні лісгоспу. Щоб почати будівництво, а не просто побілити будиночки і постукати молотками, потрібен проєкт реконструкції табору чи будівництва…

– А його неможливо зробити без земельної ділянки…

– Так, і 8 років управління освіти не змогло повернути цю земельну ділянку. Чотири суди нам відмовили у позовних вимогах. Але для того, щоб піти у Кабмін, потрібно було пройти цей етап, і ми його пройшли.

Коли прем’єром став Олексій Гончарук мені вдалося через голову Держлісу отримати нотаріальну згоду про вилучення земділянки у межах 5 гектарів. Це був документ, з яким управління освіти звернулося до Кабміну щодо виділення землі. Але на той час Гончарука вже звільнили і їх «відфутболили». Потім домовилися з одним з міністрів… Проблема не в тому, що це законно чи ні, бо це абсолютно законно, а в тому, що Секретаріат не дуже хоче розглядати документи детально й відразу перенаправляє все на облраду.

Був, щоправда, ще один момент, листи, які направляло наше управління, були некоректно оформлені.

Поза тим, уже відбулася зустріч з новим головою Держлісу. Домовилися, що виїдемо, оглянемо територію і обговоримо ще деякі деталі. Справа в тому, що управління освіти недооформило водонапірну башту, свердловину, трансформатор, каналізацію. Тож нам потрібно трохи більше, ніж 5 га. Упевнений, що нову згоду отримаємо, і вже навіть з нотаріусом домовився про її оформлення.

– Ви обмовились, що реально підготувати документацію на 90%. Що це означає?

– Це повернення земділянки. Ми її оформимо в постійне користування на підприємство, щоб табір неможливо було продати. Наступний крок – розроблення проєкту будівництва табору. Це чималий шмат роботи, який потребує коштів, потім потрібно пройти всі експертизи. За ідеальних умов, зробимо проєкт, але не завершимо експертизу.

Навіть якщо ми повернемо земділянку – це вже буде круто. В ідеалі хочемо встигнути зробити проєкт, щоб наступного бюджетного року могли звертатися до обласної ради та Мінрегіону з проханням про виділення коштів на будівництво.

– Яким бачите оновлений «Факел»?

– Плануватимемо будівництво у два етапи. Перший – запустимо 10-12-15 сучасних дерев’яних будиночків. Мені подобаються будиночки, як у Буковелі, куди сьогодні переїхав «Артек». Вони двоповерхові, симпатичні, легкі за конструкцією і доволі комфортні для перебування дітей. Можливо, саме такі там поставимо у першу чергу, обгородимо територію, щоб «запустити життя» у цей табір, щоб почали діти відпочивати, щоб приїздили батьки. Потім візьмемося за корпуси готельного типу.

– Фінансування буде за рахунок міського та державного бюджетів чи плануєте залучати й інвесторів?

– Для такого об’єкта місцевого фінансування не вистачить і навіть не вистачить коштів меценатів. Це буде досить амбітний проєкт – із кількома басейнами, дитячим і дорослим, з контактним зоопарком, з якоюсь частиною територій і приміщень для центру туризму, для патріотичного виховання.

А якщо отримаємо достатню кількість землі, то є такі ідеї, попередні розмови, щоб побудувати декілька корпусів для дітей з інвалідністю.

– Яка вартість проєкту і хто утримуватиме відновлений табір?

– Орієнтовну вартість поки що не назву. Якщо брати весь комплекс – це дорого. Якщо говорити про утримання, то, звісно ж, табір не може безкоштовно всіх приймати. Радянський союз закінчився. Переважно буде платним, але на підприємствах є профкоми. От вони матимуть змогу за зниженою вартістю купувати путівки для дітей своїх працівників. Також зможемо бескоштовно оздоровлювати дітей з малозабезпечених родин, дітей, які гарно навчаються та ін. Днями читав, що 130 дітей відправили на відпочинок за рахунок бюджету. Чому ми відправляємо їх кудись, якщо можемо у нас на території розвивати табір і оздоровлювати дітей?

– Давайте помріємо, що за пів року вдається все: й оформити документи, і почати роботу над проєктом… Коли «Факел» зможе оновитись? Коли може з’явитися перша черга з дерев’яними будиночками?

– Багато людей вже телефонують. Малі і великі підприємства, профспілки запитують, чим вони можуть допомогти і як долучитися до будівництва цього дитячого табору?

Сьогодні є люди, які готові побудувати 7-8 будиночків. І побудувати не собі, а громаді – виділити власні кошти і подарувати ці будинки. Але все це можемо робити тільки після затвердження проєкту. Гадаю, що у 2022 році влітку туди зможуть заїхати перші діти, якусь чергу запустимо.

– Непогано, як для мрії.

– Це реальні терміни. Будиночки доволі швидко збираються. І тільки-но будуть готові документи, тільки-но завершимо цей етап – почнемо будувати.

– Нещодавно ви влаштували толоку на території «Факелу». Її основна ідея?

– Впустити туди життя, впустити наших туристів, які зможуть облаштувати там наметове містечко. Але для цього спочатку потрібно було зрізати і викорчувати кущі.

– Ще раз уточню: чи плануєте залучати інвесторів для реалізації проєкту?

– Ні. «Факел» буде виключно міським проєктом, поки я керівник «Міських інвестицій».

– А як щодо пождепо?

– У пождепо більшість приміщень в аварійному стані і їх потрібно реконструювати. Маємо залишити вежу і гараж, а решту, якщо можна, –  зберегти, а як ні, то зруйнувати і відбудувати заново. Можливо, навіть тією ж цеглою. Шукатимемо варіанти. Також потрібно буде змінити фасади і дах, щоб була можливість піднятись на вежу, адже це справді цікаво.

Що ж стосується залучення коштів, то у цьому випадку я «за» державно-приватне партнерство. Але вирішуватимуть депутати і міська рада. Яке рішення приймуть – так і реалізовуватимемо.

– Ви згадали про облаштування галереї у пождепо. Є вже орієнтовна дата відкриття?

– Є такі амбітні плани, і спробуємо їх реалізувати до Дня міста.

– Хто займатиметься картинною галереєю?

– Борис Шапіро, адже це була його ідея.

– Виділятимуться кошти на придбання картин місцевих художників?

– Галерея не буде комерційним проєктом. Гроші за вхід ніхто не братиме. Також є думки облаштувати там невеликий коворкінг, куди можна буде прийти, випити чашку кави, а ще – терасу для спілкування молоді. Це має стати «фішкою» нашої громади.

– Чи плануєте за пів року прозвітувати про свою роботу перед депутатами?

– Ми працюємо над цим постійно. Всю роботу, яку робимо, – фіксуємо. Під кінець року  прийдемо і розповімо про плани та перспективи. Все покажемо депутатам та громаді.

Якщо говорити про проєкт будівництва «Факела», якщо знайдемо патріотично налаштованих до нашого міста людей, то його вартість становитиме 1-1,5 млн грн. Це якщо люди не хочуть заробити на цьому, а просто передати, щоб їх ім’я було вписано в історію міста.

Також потрібні кошти на відшкодування втрат лісгоспу за кожне дерево. Є гарантійний лист покійного вже Анатолія Соловйовича, що міська рада готова відшкодовувати лісгоспу втрати у разі передавання землі. Сума буде значна, але назвати її зможемо лише після експертизи, адже на території табору є як живі та здорові дерева, так і ті, що всохли.

Зараз завершуємо зйомку і розроблення карти, де буде кожна деревина, паркан, сарай, фундамент. Коли буде спилювання, то додаватимемо акти, чому те чи інше дерево зрізали і коли. Навіщо ця карта? Щоб під час проєктування корпусу врахувати і зберегти максимум живих дерев.

Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button