ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ МАРІЇ ДО УЛЮБЛЕНОГО «ПАРК ТАУНУ»

Вкотре про рівні права для осіб з інвалідністю

У житті кожної людини має бути маленьке свято, і не обов’язково з приводу якоїсь визначної дати. Таку радість колись подарував моїй знайомій Марії Кравченко, яка пересувається за допомогою візка, супермаркет «BILLA». Завітавши до нього невдовзі після відкриття, вона помітила спеціальний ліфт для осіб з інвалідністю. А коли піднялася на ньому на другий поверх, була приємно здивована: змогла відвідати затишне кафе з гарним обслуговуванням, де посмакувала кавою. З того часу дівчина є постійною відвідувачкою цього кафе, до речі, дещо придбала й у самому супермаркеті. Проте є одне «але»: дістатися до вподобаного супермаркету не так просто. Тож послухаємо саму пані Марію:

– Щоб дістатися до супермаркету «BILLA» в центрі міста на вулиці Київський Шлях, не доїжджаючи до міського парку, я змушена виїздити на проїжджу частину вулиці Головатого, оскільки мешкаю по вулиці Дружби. Автомашини оминають мій візок і мене в ньому. Одного разу ледве не потрапила під колеса автомобіля. Та іншого виходу, як їхати саме дорогою в мене немає. Через високі бордюри та незручні пандуси не можу заїхати на тротуар, та й їхати по ньому неможливо. Як їду до супермаркету, спостерігають чимало людей. Минулого року навіть виклали відео в Інтернеті. Та тих, хто міг би допомогти мені в цій ситуації, і не лише мені, це чомусь обходить. Певно їм не до осіб з інвалідністю, – з гіркотою розповідає Марія.

Від себе додам, що і читати газети, на жаль, їм також, мабуть, ніколи. Про проблеми з доступністю писали не раз. Та задля справедливості зауважу, що останнім часом під час проєктування закладаються певні норми для доступності осіб з обмеженою руховою активністю. До того ж є в місті і зручні пандуси (заїзди для візків), приміром, при вході до міської ради, Муніципального театру, управління соціального захисту населення, ЦТТ «Евріка», супермаркету «Сільпо» та ще до деяких магазинів, приміром, «Фори», що по Головатого.

– Уявіть, як нам, приміром, зайти хоча б до однієї з перукарень? – відповідає запитанням на мій перелік мама також уже дорослого Віталія на інвалідному візку Галина Разовик. – Коли знаєте таку, підкажіть, будь ласка. На жаль, і я не підкажу. Є по тій же вулиці Головатого перукарня, де може підстригтися людина з інвалідністю, та вона все одно зайти туди без допомоги сторонніх не може. Небагато можу назвати і закладів громадського харчування, куди б могла завітати особа з інвалідністю. Тож з доступністю для таких людей у Борисполі ще чимало проблем. Зі мною погодяться, мабуть, усі, хто хоча б раз намагався допомогти людині на інвалідному візку проїхати вулицями міста або зайти до якогось закладу, а тим більше ті, хто має такого родича.

Очільниця громадської організації «Добродій» Тетяна Басараб, дякуючи Богу, такої проблеми не має. Та не так давно вона стала вдруге матусею і тоді сповна змогла відчути всі «принади» пересування містом з маленькою дитиною у візочку.

«А що вже казати про дорослих осіб з інвалідністю?!» – емоційно зауважує жінка, якій не байдужі проблеми таких бориспільців і яка неодноразово порушувала питання доступності, та віз і нині там. Тетяна Анатоліївна продовжує: «У мене серце стискається, коли бачу нашу Машу на вулиці Головатого серед машин. Чому все так? Чому вже стільки років не можуть реконструювати вулицю Головатого в плані доступності? Чому немає нормальних в’їздів на світлофорах по цій же вулиці та в центрі міста також? Чому людина на інвалідному візку, та навіть мама з візочком не можуть дістатися до озера, шлях до якого пролягає вулицею Толстого? Поки що одні запитання, які можна ставити нескінченно. А тротуар по вулиці Головатого? Якщо по ньому йти до залізничного вокзалу, взявши за точку відліку тротуар навпроти музичної школи, то це ж суцільна «жесть» або справжні катакомби».

Готуючи матеріал до друку, розмовляла з багатьма особами з інвалідністю, які мають проблеми саме з опорно-руховим апаратом, і всі вони підкреслювали: як було рік чи два тому в плані доступності, так і лишається донині. Зателефонувала і до управління соціального захисту населення, працівники якого повідомили, яка раніше при міськвиконкомі була комісія, що займалася саме питаннями доступності, було також розроблено «Програму безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення», яка датувалася 2012-2015 роками і була затверджена рішенням міськвиконкому. Нині ті, хто входив до комісії, не працюють, тож її треба створювати наново. Ініціювати її створення, пояснили в управлінні соцзахисту, має управління містобудування та архітектури Бориспільського міськвиконкому. Зателефонувавши туди, почула відповідь, що у його працівників «ще руки чи ноги не дійшли до її створення», в усякому разі так вони висловилися.

Щиро хочеться побажати, щоб це відбулося якомога швидше. Адже містяни, чий доступ до певних закладів чи установ є обмеженим, які не можуть нормально пересуватися вулицями, сприймають це як порушення своїх прав. До слова, у деяких містах України, приміром, Львові, були прецеденти, коли справа доходила до судових позовів від осіб з інвалідністю, причому їм навіть вдавалося вигравати судовий процес. Ще одне побажання, щоб до цієї комісії ввійшли не лише працівники управління соціального захисту населення, а й самі особи з інвалідністю, ті, хто з ними працює в громадських організаціях, хто ними опікується, адже кому, як не їм, краще знати всі проблеми з доступністю в нашому місті.

Наталія МОЖАЙКІНА, член ГО «Добродій»

Share Button