Звідки гречка по двадцять? РИНОК. Крупа за останні три тижні зросла в ціні вдвічі через об’єктивні причини лише частково 

До слова. Гречана крупа має високі смакові якості, а також лікувально-дієтичні властивості і є важливим продуктом харчування. Зерно гречки містить у середньому 8-9% білка, 1,6 — жиру, 70 — крохмалю, понад 2% мінеральних солей, органічні кислоти (лимонну, яблучну, щавлеву).

Білки гречки повноцінніші, ніж білки зернових культур. За якістю вони не поступаються перед білками зернових бобових культур. У білках гречки багато незамінних амінокислот: лізину — 7,9, аргініну — 12,7%. З вегетативної маси і квіток гречки виготовляють препарат рутин для лікування склерозу, гіпертонії. Рутин є і в гречаній крупі. Гречана крупа містить значно більше вітамінів В1, В2 і Р, ніж пшоно.

Зайшовши минулого тижня до одного з міських супермаркетів і побачивши ціну на вагову гречану крупу, трохи сторопіла: з 7-ми грн з копійками вона піднялася до 20-ти. Хоча про підвищення ціни на гречану крупу чутки ходили ще на початку листопада — прогнозували подорожчання навіть до 35 грн за один кг. Звідки такі ціни, спробуємо розібратися.

ВИРОЩУВАТИ НЕРЕНТАБЕЛЬНО. Українські сільгоспвиробники не зацікавленні у вирощуванні гречки. На фоні пшениці, кукурудзи та соняшнику гречка значно відстає за економічними показниками. Культуру сіють за залишковим принципом і не дотримуються технологій вирощування. Це робить вирощування гречки в Україні нерентабельним. Так вважає Михайло Шевченко, заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства степової зони НААНУ.

ПОДОРОЖЧАННЯ ОБ’ЄКТИВНЕ ЛИШЕ НАПОЛОВИНУ. Аналітик компанії «ПроАгро» Ярослав Левицький в коментарі одному зі столичних видань пояснив, що ще на початку листопада хлібокомбінати закуповували гречку у сільгоспвиробників по 4 тис. грн за тонну, а продавали готову крупу по 7,2 тис. грн. Тепер закупівельні ціни зросли до 8 тисяч, відпускні гуртові — до 12-14 тис. грн за тонну, відповідно. При цьому продаж переважно тримається на рівні 13,5-14 тис. грн.

На думку експерта, подорожчання об’єктивне лише наполовину, решта — спекулятивна складова. «За умови річного споживання на рівні 205-210 тисяч тонн (з них лише 190 — на продовольчі потреби), цього року аграрії виростили близько 175 тисяч тонн. Ще маємо з десяток тонн перехідних залишків з минулого року. Дефіцит у межах 10-15% — не той рівень, що міг би стимулювати таке значне цінове зростання. До того ж, його могли покрити за допомогою споживання інших, дешевших круп та макаронів», — зауважив Я. Левицький, додавши, що цінове зростання більшою мірою спричинене панікою та ситуацією, яка виникла на російському ринку.

«Алтайський край як основний виробник гречки в РФ не встиг зібрати урожай, і його значна частина опинилася під снігом. Виник дефіцит балансу, що спричинив ажіотаж і зростання цін на гречку в РФ. Паніка передалась і в Україну. Наші виробники, не задоволені внутрішніми закупівельними цінами, спостерігаючи за ціновою ситуацію із гречкою в Росії, вирішили притримати крупу на складах. Натомість на 1 листопада її запаси у переробників були вдвічі нижчі, ніж за аналогічний період 2013-го», — пояснив аналітик «ПроАгро», припустивши, що українські виробники можуть заради високих прибутків експортувати гречку в РФ. Адже офіційно експорт в РФ не заборонено і обмежувальні заходи на зернові не поширюються.

На запитання, чи доцільно уряду заборонити експорт гречки, щоб не провокувати подальше зростання цін та погіршення продовольчої ситуації в країні, експерт зауважив, що принаймні оперативний контроль за цим потрібний, адже вже після нового року в дефіциті може опинитися й продовольча пшениця.

Натомість керівник аналітичного центру консалтингової агенції ААА Марія Колесник вважає, що не треба так драматизувати ситуацію. За її даними, в Україні немає дефіциту гречки.

ДУМКА ЕКСПЕРТІВ

Марія КОЛЕСНИК,  керівник аналітичного центру  консалтингової агенції ААА:

— Причин для дефіциту та цінового зростання не існує. У нас останніми роками була тенденція скорочувати посівні площі внаслідок того, що після 2010 року, коли ціни на гречку зашкалювали, всі насіяли стільки цієї культури, що потім не знали, куди її подіти. Перехідні залишки тиснули на ринок, ціни залишались низькими, а посівні площі скорочувались. Цього року завдяки високій врожайності всіх зернових ми зібрали гречки достатньо, щоб забезпечити сповна внутрішній ринок.

Стрибок цін у Росії спричинив певну паніку на українському ринку. Але, в першу чергу, серед споживачів, які вирішили, що зараз з України все вивезуть, а товаровиробники почали притримувати товар. Це і спричинило зростання закупівельних цін.

У жовтні РФ заборонила постачання будь-якої рослинної продукції з України. Тобто гречку в зерні постачати не можемо, а щодо круп’яних виробів, то це треба з’ясовувати у компаній з їх реалізації. Але за умов нинішнього цінового росту постачати гречку оптом до Росії нерентабельно.

Ярослав ЛЕВИЦЬКИЙ, аналітик компанії «ПроАгро»:

— Це частково те, що вже було у 2010 році, коли ціна на гречку за кілька місяців виросла з 5 до 15 грн. Але тоді був дефіцит 50%, і ціни збільшилися втричі. Аби збити ажіотаж, уряд закупив гречку в Китаї, але вона була умовно продовольча, що відзначали споживачі. Нині ж такої потреби немає, та й ціни через девальвацію гривні на іноземну гречку кусаються. Люди навряд чи купуватимуть китайську гречку по 25 гривень за кілограм. Та й вразлива частина населення вже зробила запаси круп ще в першій половині року після анексії Криму й початку воєнних дій на сході, боячись їхнього здорожчання. Тож потреби робити запаси, та ще й за такими цінами, немає.

Виробники спробують виставити максимальну ціну ринку, за якою гречку в магазинах купуватимуть. Але оскільки ажіотажу не буде, то за кілька тижнів вони знайдуть межу, і ціни підуть донизу. Звісно, 8 грн за кг уже не буде, але, думаю, ціна має стабілізуватись на рівні 12-14 гривень.

Щодо подорожчання рису, то воно об’єктивне. Пов’язано це з анексією Криму, який виробляв половину потреб для внутрішнього споживача. Значну частину його  ми імпортуємо з Південно-Східної Азії, Туреччини, а тому девальвація гривні відбилася на ціні рису. Але якщо рису ми можемо завезти скільки душа забажає, то з гречкою складніше, адже у світі її вирощують переважно як кормову культуру.

Підготувала Наталія ВЕРЕСНЕВА, «ТС»

Share Button