Дерева не винні

Днями до редакції зателефонувала мешканка будинку № 4 по вул. Бабкіна Галина Кучерява. Жінка бідкалася: з ініціативи голови ОСББ будинку № 6 Степана Капущака спиляли гілки плодових дерев, що ростуть на прилеглій до будинку № 4 території. Галина Іванівна просила розібратися в конфліктній ситуації. Журналісти побували біля обох будинків, що розташовані поруч, поспілкувалися з обома сторонами конфлікту, зі спеціалістами відділу контролю за благоустроєм Бориспільської міської ради, які на прохання редакції виїхали на місце події.

IMG_6673

Галина Кучерява: «Це було наше життя, кожне дерево має свою історію»»

– Цих дерев небагато залишилося. Адже частина їх опинилася на території будинку № 6 і їх спиляли. А знаєте, як ми про свій садок дбали? Коли вселилися в цей будинок, всі такими молодими були, а сьогодні багатьох мешканців уже немає серед нас. Ліфт не працював, і ми носили воду для поливу у відрах з поверхів. У кожного була своя, ним посаджена, вишенька, яблунька, груша, горіх… Дехто попривозив їх зі своєї малої батьківщини. Так, дві свої вишеньки я привезла з рідної Вінничини, мені їх покійний батько викопав. А ось цю вербу бачите? Справжня легенда – ця красуня виросла з тоненької гілочки, що у храмі була освячена. Господар ось цього плодового дерева вже відійшов у кращі світи, і ось цього також, але їхні діти й онуки дивляться на дерева та своїх рідних згадують.

Частину нашого садочка зрубали, коли побудували цей кооперативний будинок, дерева опинилися на їхній території. Спиляли вночі, ми прокинулися вранці і вже не побачили їх. Ті ж, що позалишалися на нашій території, продовжують дарувати нам свої плоди і красу. А Ви б бачили, скільки дітей навколо цих дерев влітку відпочивають у затінку? Пенсіонери збирають на компот абрикоси, вишні, яблука. Тому мені та іншим мешканцям так боляче стало, коли гілля над територією за огорожею, що навколо будинку, де головою ОСББ Степан Капущак, спиляли, тобто спотворили наші дерева. Він скаржиться, що листя з них на їх газони падає. А я відповідаю: дякувати Богові, що на нас бомби не падають, як у Донбасі. А листячко з дерев, ну невже воно може заважати?

Степан Капущак: «Коли хочуть зберегти пам’ять, нехай саджають дерево на цвинтарі і біля нього моляться!»

– Не розумію, як на таких прибудинкових територіях дерева можуть бути пам’яттю. Ми спиляли гілки з дерев, які вже на нашій території, і на це маємо повне право. Дерева на їхній території залишили, не чіпали. Та, на мою думку, це не ті дерева, які прикрашають прибудинкову територію. Абрикоса з кісточки виросла, це що, сортове дерево?! Я б їх усі зрубав і посадив гарні сортові дерева.

Ми наводимо біля свого будинку лад: траву викошуємо, нові дерева саджаємо. А біля їхнього будинку який лад? Травою все позаростало, абрикоса стара, ще й впасти може. Та ніхто ці плоди і не збирає. Треба жити за новими стандартами. Ми вже не в Радянському Союзі, а в незалежній Україні.

Богдан Меташоп, спеціаліст відділу контролю за благоустроєм Бориспільської міської ради: «Перевіряючи такі скарги, керуємося виключно законодавством України»

– Ми уточнимо, чи на законних підставах обгороджена територія належить власникам багатоквартирного будинку? Якщо належить, вони мають повне право на спилювання гілок на їх території, згідно зі ст. 105 Земельного Кодексу України. До того ж відстань між деревами і огорожею, згідно з цією ж статтею, має бути не меншою, ніж три метри. Тож зрубуючи гілки, керівник ОСББ не порушив земельного законодавства, хоча, звісно, є певні етичні норми і просто поняття добрих відносин між людьми.

Микола Терещенко, спеціаліст відділу контролю за благоустроєм Бориспільської міської ради: «Слід дотримуватися норм добросусідства»

– У Земельному Кодексі України є розділ про добросусідство. Його розроблено для того, щоб дотримуватися певних норм, шукати паритетів у стосунках і компромісів. Правила такі: спочатку людина, яка має певні претензії, звертається до власника дерева зі своїми побажаннями. Власник може сказати: «Зачекай два місяці, і протягом цього періоду я їх виконаю». Коли ж цього не відбувається і він не йде назустріч законним вимогам особи, що має певні претензії, ця особа має право сама спиляти гілки або коріння, що їй заважає. Ще є і такий нюанс: спилювати гілки треба у відповідний період з 1 лютого до 1 березня, таким чином завдаючи дереву мінімальної шкоди. А не навесні або серед літа, коли дерево може загинути.

Замість післямови: про порядок, сентименти й українські традиції

Звісно ж, у першу чергу, дякуємо спеціалістам, які вчасно виїхали на звернення Г. Кучерявої і надали кваліфіковану відповідь. Та гіркий осад у душі залишився. Можливо, тому, що обидві сторони конфлікту так і не порозумілися. У пошуках компромісу між сусідами зважимо на те, що кожен з них хоче, щоб було краще, і в кожного з них дійсно своя правда. Просто бачення самої ситуації відрізняється. Так, С. Капущак, з усього, є прихильником  класичного стилю у садово-парковому мистецтві. Г. Кучерявій більше до вподоби бароковий. Усе ж, погодьтеся, коли на вулиці спека, так добре опинитися в затінку плодових дерев, які свого часу виплекала пані Галина зі своїми сусідами. Однак смаки у всіх різні – чиєсь око більше потішать акуратно викошені газони біля багатоповерхівки № 6, про лад на території якого дбає пан Степан Капущак зі своїми мешканцями. Найкращими ж суддями в цій ситуації, певно, стають діти, яким однаково цікаво гратися як на дитячому майданчику біля будинку № 6, так і ласувати вишнями біля будинку № 4. То, може, згадаймо старі українські традиції, коли сусіди при виникненні спірних ситуацій просто обговорювали їх у дружньому колі? Дуже хочеться вірити, що мешканцям обох багатоповерхівок нарешті вдасться дійти згоди.

Наталія Можайкіна, «ТС»

Share Button