Керівник патрульної поліції станцював на проекті «Запроси мене з війни»

В Україні стартував соціальний танцювальний проект «Запроси мене з війни», який має на меті не тільки популяризувати українську армію, а й психологічну реабілітацію воїнів.

Презентували проект напередодні Дня захисника України у Колонній залі КМДА. Свої танцювальні номери представили 20 пар: військові та «Українські Амаzонки» (жінки-учасниці бойових дій на сході України, волонтерки та військові журналістки).

Серед учасників був і керівник патрульної поліції Борисполя Віталій Горкун (кіборг «Гарік»).

Пари «розповіли» в танці свої історії з війни – про закоханих, які знайшли одне одного на полі бою, про людей, які навіть під час війни не втратили віру в світле майбутнє, та про боротьбу за життя на війні. Виступи пар наживо супроводжували українські гурти The Doox та «Без Обмежень».

Повернутися в мирне життя виявилося набагато складніше, ніж потрапити на війну

Партнеркою керівника патрульної поліції Борисполя стала волонтерка Лілія Болбат («Українська»). Родом із Маріуполя, коли у 2014 році місто обстрілювали – у її будинок влучив снаряд.

Жінка сказала, що не очікувала, що цей проект настільки її оживить, а також зізналась, що повернутись до мирного життя виявилось складніше, ніж потрапити на війну.

«Навіть не думала, коли погоджувалася на участь у цьому соціальному проекті, що він настільки мене оживить. Повернутися в мирне життя виявилося набагато складніше, ніж потрапити на війну. Відчай, депресії, проблеми зі здоров’ям, кошмари, – це те, з чим зіткнулася після декількох років війни в моєму житті… Позаду чотири місяці репетицій – час, за який мені знову захотілося жити, гарно виглядати і до чогось прагнути», – розповіла жінка.

Найскладнішим виявилось танго

Сам же «Гарік» каже, що спочатку не надто вірив у свої сили, мав труднощі з танго, але після завершення проекту встиг навчити дружину кількох «па» і засумував за тренуваннями.

«На проект мене запросила волонтерка Лілія Болбат. Попросив трохи часу подумати і вирішив, а чому б і ні? Перший місяць було більше організаційних питань, аніж тренувань, але згодом займались кожні вихідні. Нині навіть сумую за цим, бо …затягує.

Спершу віра в свої сили була не надто велика, але по завершенні проекту сказав Лілі – будуть пропозиції – телефонуй.

Тренування мені ніяк не заважали – їздив займатись після роботи. Єдине – менше часу сім’ї приділяв. Проте рідні мене підтримували і навіть на кількох тренуваннях побували. А на презентацію проекту приїхали у повному складі – і мій дворічний син теж.

У нас було два танці – вальс і танго. Танго набагато складніше, адже там дуже багато різних підтримок. Я на фізичну підготовку не скаржусь, хоча танці – це зовсім інше.

Як на мене, такі проекти дуже потрібні – відволікають від негативу. Ти маєш повністю переключитись і зосередитись, адже ведеш партнерку! У мене лише позитивні враження!».

Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button