Академік Владислав Гончарук: «Бориспіль – єдине місто в світі, яке п’є бездоганну воду!»

В актовій залі Бориспільського міськвиконкому відбулася зустріч вченого зі світовим ім’ям члена Президії НАН України, директора Інституту колоїдної хімії і хімії води ім. А. Думанського, професора, доктора хімічних наук Владислава Гончарука з представниками Бориспільської ОТГ – міським головою Володимиром Борисенком, депутатами міської ради та старостами сіл, що входять до неї. Були присутні також безпосередні організатори зустрічі – директор КП «Бориспільводоканал» Олександр Гануш, спеціалісти цього комунального підприємства та представники громадськості.

В. Гончарук у Борисполі не вперше: 15 років тому він розпочав займатися встановленням бюветів для кондиціонування та очищення води. Нині таких у місті 11. Та й цього разу приїхав не лише поговорити про дивовижний дар природи – воду, а на запрошення влади для реалізації конкретної мети. Адже виникла необхідність у встановленні нових бюветів, і не лише в Борисполі, а й у селах Бориспільської ОТГ.

Ода воді

Під час зустрічі академік не користувався папірцями, бесіда була невимушеною, а сам він продемонстрував неабияку ерудованість та обізнаність з багатьох питань. Звісно, передати все цікаве дослівно неможливо. Найголовніше – це була справжня ода божественній субстанції, без якої не можна уявити життя, адже і людина на 99 відсотків складається з води. А від того, яку саме воду ми споживаємо, безпосередньо залежить і стан нашого здоров’я. Тож саме бориспільцям, які споживають воду з підземних горизонтів Юрського періоду, а не із забрудненого радіацією і відходами з чисельних підприємств Дніпра, пощастило. В Європі таку якісну воду п’ють хіба що у Відні, де вченому довелося побувати в юні роки. А ось в Ізраїлі, приміром, за його словами, п’ють воду, в якій занадто велика частка хлору, який використовують для її знезараження.

В. Гончарук розробив власні стандарти якості води. Та як їх досягти?! За його словами, доведеться закривати майже всі водогони світу, а це нереально. А в Борисполі ми п’ємо воду, все ж таки, наближену до цих стандартів.

Дитячі роки академіка, тато якого був військовим, минули в Ташкенті, який залишив теплий слід у душі. І, можливо, саме в цьому спекотному місті він навчився цінувати воду. До речі, як згадав Владислав Володимирович, у Середній Азії є дивні господарства. Чи бачили ви, приміром, баштан посеред пустелі? Звідки ж береться волога для смачних кавунів? А все просто: господар баштану підрізає верхівки верблюжих колючок, яких тут багато і в яких утримується всередині рідина, закладаючи туди насіння кавунів. Ось такі дива природи.

«Це моя батьківщина, і я нікуди звідси не поїду!»

Владислав Гончарук є справжнім патріотом України, хоча й обходиться без голосних фраз. Іноді йому сумно від того, що відбувається. Адже не приділяється належна увага роботі наукових установ. Інститут води (так скорочено його називає), який він очолює, є єдиним таким у світі, та наукові розробки, якими займаються вчені, часто розраховані на перспективу, а перевага надається результатам тут і сьогодні.

Болить йому і питання занедбаної Київської греблі. Вчений давно вже б’є на сполох, адже може статися справжня екологічна катастрофа не лише для Київщини, а й для областей, що межують з нею. Та поки що його застереження для можновладців – це голос волаючого в пустелі.

Турбує академіка й те, що нині у Верховній Раді немає жодного представника Національної Академії наук України, а влада до думки вчених не дослухається. І все ж таки на пропозиції переїхати на постійне місце проживання в іншу країну і працювати для її блага, а таких було чимало, вчений категорично відмовляється. «Це моя батьківщина, і я нікуди звідси не поїду!» – відповідає.

Бориспіль може розраховувати на допомогу вченого

Із зали запитали, а яку воду споживає вчений? «У мене на дачі є криниця, – відповів Владислав Володимирович. – Щоправда, я поставив біля неї ще й установку для очищення води. Адже не секрет, що й ґрунтові води часто забруднюються». До речі, очолюваний ним інститут встановив у столиці на Трухановому острові водозабірний бюветний комплекс на 10 тисяч кубометрів води. Звідси питна вода найвищої якості розподіляється всіма посольствами іноземних держав у Києві.

Було і таке запитання: часто жителі міста нарікають, що в Борисполі двічі на рік внаслідок гіперхлорування відсутня вода по всьому місту. На що вчений відповів, що це нині єдиний вихід. Адже термін амортизації трубопроводів, яких у місті понад 100 кілометрів, давно вийшов, а замінити всі відразу неможливо. До речі, навіть у такій розвиненій країні, як Швеція, також відбувається гіперхлорування, і водопостачання відсутнє не двічі, а чотири рази на рік.

Проте ті 11 бюветів, що облаштовані нині в Борисполі, вже довели свою ефективність, та й містяни набирають звідти питну воду безкоштовно. А працівники водоканалу їх успішно експлуатують. Насамкінець зустрічі вчений пообіцяв допомогу очолюваного ним інституту у встановленні нових бюветів у місті і в селах нашої громади. Звісно, для цього потрібно провести дослідження, фінансові розрахунки, розробити графіки проведення робіт. Усе це справа не одного дня. Обіцянка допомоги від директора інституту колоїдної хімії і хімії води В. Гончарука була скріплена рукостисканням з міським головою В. Борисенком. Прагнення споживати воду, яка відповідає найвищим стандартам, обопільне як з боку населення, так і з боку міської влади.

Наталія МОЖАЙКІНА, «ТС»

Share Button