У ЙОГО ДОЛОНЯХ СВІТИТЬСЯ СЛОВО

Тримаю в долонях Слово.

Воно аж світиться,

Благословляючи світ на добро і красу.

Володимир Литвин

Благословенна чернігівська земля подарувала нам, українцям, не одного генія в царині літератури. Павло Тичина, Олександр Довженко, Михайло Коцюбинський – це письменники зі світовим іменем. «Сонячні кларнети» і досі полонять музикою слів, «Зачарована Десна» – таїною української душі, а «Intermezzo» – високою, різнокольоровою гамою почуттів.

Це вони надихали і взяли в полон слів ще одного сина чернігівської землі – поета, прозаїка, публіциста, перекладача, літературознавця, краєзнавця, редактора, педагога Володимира Литвина.

Він з’явився на світ 7 жовтня 1958 року саме на Чернігівщині, в селі Шатура Ніжинського району. У 1976 році закінчив Носівську середню школу № 1 (1974 року родина переїхала на постійне місце проживання у містечко Носівку). Далі – служба в армії у місті Костромі. Опісля – роки навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на філологічному факультеті (українське відділення).

З 1984 року В. Литвин, філолог, викладач української мови та літератури, вирушив у самостійне плавання – він капітан корабля своєї долі. Розпочалася копітка подвижницька діяльність на благо свого народу, на благо України в царині Слова, тепер уже на Бориспільщині (отримав направлення на роботу вчителем Головурівської середньої школи).

«Слово живе в мені, а я – в ньому. Воно мене підносить і окрилює», – так виразив свою духовну суть, своє джерело енергії письменник, спілкуючись в одному інтерв’ю з журналістом місцевої газети.

То звідки ж оті витоки, оті першопочатки захоплення словом як енергетичної субстанції? Безперечно, з народних глибин. «До хати зайшов Святвечір,/ приніс дванадцять страв…/ І сів з нами вечеряти»./; «Затамувавши подих всоте слухаємо/ казку про трьох братів-гайворонів і сестрицю Галю./ Слухаємо – і не наслухаємося»/ (збірка «Окрушини пам’яті»).

У казках, дитячих пісеньках, примовках, народних традиціях звучить для нього відгомін далекого голосу предків, чарує, притягує, спонукає зазирнути і розкрити таїну Слова.

Мальовані орнаменти рідної землі западають до серця, торкаються струн чутливої душі і спалахують золотим феєрверком слів: «Коли на городах зацвітали соняхи,/ я вилазив на верхівку яблуні – / і не міг намилуватися їх красою»/ («Окрушини пам’яті»).

У сьомому класі з’являються перші проби пера. Вірш про журавлів і осінь подають у шкільній газеті. Дитячому щастю не було меж! Той вірш запам’ятався назавжди.

А ще на роки поніс заповіт свого Учителя: «Це наше Слово…/ Воно крихке і тендітне,/ тож несіть його, щоб не розбити» («Окрушини пам’яті»).

І він плекав його, Слово, трепетно й лелійно, як може плекати тільки залюблена у світ краси душа.

Під час навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка захоплено сприймав лекції таких знавців слова, як Лідія Францівна Дунаєвська, Надія Марківна Гаєвська, Григорій Фокович Семенюк. Співпраця з викладачами триватиме в нього й по завершенні студентства.

Він сіятиме розумне, добре й вічне у Головурівській середній школі спочатку як учитель, а далі як заступник директора з навчально-виховного процесу. Талановитого й неординарного педагога згодом було запрошено на роботу до Борисполя. З 2001 по 2012 роки він – заступник директора міського ліцею «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського з науково-методичної роботи.

Захоплено поринув і в освітянську, і в наукову діяльність. За роки роботи в ліцеї він залучив до проведення дослідницьких робіт в області літератури та краєзнавства і вчителів, і учнів.

Результати наукових пошуків висвітлювалися на сторінках «Науково-методичного вісника», що видавався на базі освітнього закладу. З його ініціативи і безпосередньої участі у ліцеї видавався щорічний «Хронограф», де публікувалися основні, значимі факти з життя закладу. Він виступає автором ідеї та упорядником портретованого видання «Письменники Бориспільщини» (художник Галина Іщук).

У 2007 році В. Литвином була впорядкована хрестоматія української літератури «Альта». Окремими виданнями вийшли власні поетичні доробки – «Смарагдовий рай» (2007), «Яблуко в долонях» (2008), бібліографічні покажчики «Павло Чубинський»(2009), «Григір Тютюнник» (2009). Також побачила світ його програма для освітніх закладів «Літературна Бориспільщина» (2009). Він друкується у фахових педагогічних журналах «Українська мова та література в школі», «Дивослово», «Світло».

З 2012 по серпень 2018 року В. Литвин перебував спочатку на посаді старшого наукового співробітника, а згодом – заступника директора з наукової роботи Бориспільського державного історичного музею. Саме тут розгорнулося широке поле його діяльності в області літературознавства та краєзнавства, адже головним напрямом наукових досліджень Володимира Миколайовича була і залишається тема «Література рідного краю: літературна Бориспільщина». Ним упорядкована антологія «Альта» (2015), бібліографічні покажчики «Микола Боровко» (2016), «Андрій Зиль» (2016).

Його гордістю як редактора й упорядника є видання краєзнавчого альманаху «Бориспільський край» (п’ять випусків). Тут він знайомить читачів із роботами знаних майстрів слова – Олеся Бердника, Петра Засенка, Григора Тютюнника, Миколи Боровка, Івана Чумака, Федора Кислого, Михайла Конончука, Ніни Ігнатенко, Марії Фоміної, Світлани Дідух-Романенко, допомагає повірити у власні сили авторам-початківцям – Людмилі Мозговій, Ларисі Цілик, Любові Костянець, Людмилі Тоцькій, Ніні Габінській, Світлані Тимченко, Миколі Федорову, Валентині Купрієнко, Олені Гур’євій, Наталії Можайкіній, Лідії Новосад, Аллі Богуш, Ользі Кацан, Яні Собецькій, Яні Астаховій, Надії Севастьяновій, Андрію Бенику, Каріні Шевкун, редагуючи й випускаючи у світ їхні творіння.

Кожного автора він проводжав і благословляв у світ своїми передмовами. У 2016 році частина з них увійшли до книги В. Литвина «Наближення до таїни слова».

Науковець співпрацює з пресою: веде літературну сторінку «Альта» в бориспільській газеті «Трудова слава», його статті друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Українське слово», «Ринок. Бориспіль», «Вісті. Інформація. Реклама», в антологіях «Самоцвіти», «Альта», «Антологія українського ронделя», у наукових збірниках «Література. Фольклор. Проблеми поетики», «Літературознавчі студії» тощо. У 2017 році в журналі «Літературний Чернігів» були опубліковані поезії Володимира Литвина з його останньої збірки «Окрушини пам’яті» (2016).

Під його редакцією вийшли мистецькі альбоми «Дивосвіт» (2015), «Мистецький клуб «Спілка митців Борисполя» (2016), фотоальбоми «Бориспіль» та «Бориспільський край» (2018).

В. Литвин – один із ініціаторів і співорганізаторів восьми всеукраїнських науково-практичних конференцій, присвячених Павлу Чубинському, та одинадцяти всеукраїнських краєзнавчих конференцій. Результатом плідної роботи науковців є матеріали конференцій, упорядковані та відредаговані В. Литвином, які виходять окремими книгами.

У відділі «Сучасний Бориспіль» Бориспільського державного історичного музею науковець організовував творчі зустрічі з письменниками рідного краю. Запрошував до спілкування таких літераторів, як Галина Кирпа, Микола Боровко, Марія Фоміна, Ніна Ігнатенко, Світлана Тимченко, Людмила Тоцька, Ніна Габінська, Олена Іщенко, Микола Федоров.

Письменник приймає запрошення на знайомство зі школярською аудиторією. Він бажаний гість у багатьох школах міста, центральної бібліотеки.

Турботою митця оточене й молоде покоління любителів точеного слова. У 2017 році на теренах «Сучасного Борисполя» діяла літературна студія «Альта». Основною метою Володимира Литвина як творчої особистості було бажання навчити талановитих юних бориспільців писати літературні твори, а для тих, хто вже пише, – допомогти вдосконалити свою літературну майстерність.

В. Литвин – співорганізатор Міжнародного фестивалю ронделя «На берегах Альти». У творчому тандемі з поетом М. Боровком він прагне популяризувати давно забутий, проте такий колоритний і оригінальний, цей жанр поезії.

Залюблений у рідне слово, він відкриває для себе світ, займаючись перекладами з російської, білоруської, польської та литовської мов.

Володимир Литвин – лауреат премій імені Ф. Петруся, П. Верни, П. Чубинського, Бориспільської міської премії «За заслуги в галузі освіти міста Борисполя», переможець Всеукраїнського фестивалю «Українська зима», Міжнародного фестивалю ронделя «На берегах Альти». Член Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки письменників України, заступник голови Асоціації поетів-ронделістів України.

Оцінюючи глибокий і вагомий внесок науковця в галузі літератури, відомий поет і наш земляк Петро Засенко наголосив: «Це людина праці, науковець і організатор, а по праці – нагорода. Його робота – популяризація і пропаганда українського слова».

Сам письменник, розмірковуючи над плинністю буття, одного разу висловився: «Я розумію, що час летить нестримно, що треба щось робити, аби залишити слід на землі…»

Переконані, що свій слід на Землі ви, Майстро Слова, залишаєте і стелите його барвистими рушниками своєї багато тканої письменницької долі.

Із ювілеєм Вас, Володимире Миколайовичу! Довгих літ життя і творчого Олімпу!

Людмила Тоцька, старший науковий працівник Бориспільського державного історичного музею

Share Button