Щоденник першої вчительки

Лариса Гук називає своїх учнів різнокольоровими м’ячиками,  веде вчительський щоденник, не боїться новаторства та емоцій і впевнена – командна робота окрилює дітей. А ще цей педагог унікальний тим, що має 36 років стажу, 1-А клас у ліцеї «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського і власні розробки, які гармонійно вписались у нові освітні стандарти.

«Свого часу брала участь у конкурсі «Вчитель року» і ці інтегровані уроки, тематичні тижні – були моїм «коником». Це те, що я люблю… Новою для мене стала групова робота, тому з перших днів кажу: «Діти, ви – команда. Маєте один одному підказувати, допомагати, ділитись». Тепер навіть найсором’язливішим не страшно, бо вони в команді. Більше немає «гірших», діти – окрилені. Ось це мені надзвичайно подобається»,  – наголошує вчителька.

Пані Лариса надала «ТС» свій учительський щоденник, де зібрано надзвичайно цікаві думки, емоції та спостереження. Пропонуємо читачам найцікавіші записи.

22.08.2018 р.

Перші батьківські збори 1-А класу по НУШ (Нова українська школа, навчання вже 12 років).

Нині багато говорять, що головне – аби учитель зумів змінитися в своїй роботі. Ось тоді реформа запрацює.

Для мене, здається, не проблема змінитися, оскільки я й так багато чого робила раніше, що нині ніби як нововедення. Але спостерігаючи за батьками на цих перших зборах, розумію, що й їм треба мінятися.

25.08.2018 р.

Нарешті вирішила, як розставити парти саме на 1 вересня. Групами по 6. Діти вперше зайдуть у клас, уперше побачать свою вчительку. А як воно буде? Страшно. А тут: «Я не один! Нас аж шестеро!» Ось уже і запрацює одна із пріоритетних компетентностей дитини «Спілкування»!

5.09.2018 р.

Діти не чують того, хто говорить, не вміють слухати. Викрикують, голосно розмовляють між собою, б’ються. Під час занять сьогодні захотілось плакати й піти додому.

5.09.2018 р.

У клас зайшла директорка. Говорю: «Діти, встаньте, будь ласка, і привітайтесь: «Доброго ранку, Ларисо Ананіївно!” (вивчаємо форму звертання). Один із хлопчиків: «Це залишки Радянського Союзу». А хіба поважати старших і вітатись це «залишки»? …Є над чим подумати.

6.09. 2018 р.

Різна підготовка…

Перший раз урок музики.

– Діти, починаємо готуватись до посвяти в козачата. А хто такі козаки?

– Це ті, хто косять траву.

– Та ні, це – стародавні воїни.

26.09.2018 р.

– Ви – найкраща вчителька!

– Чому ти так думаєш?

– Мама так сказала.

27.09.2018 р.

Яке там інтегрування? Які там тематичні дні? Поки що переді мною скаче двадцять вісім різнокольорових м’ячиків, яким не вистачає простору, і вони то збиваються, то розлітаються в різні боки.

28.09.2018 р.

Зникли чотири пари взуття. Виявилось, хтось із дітей укинув у згорнений килим. Такі маленькі, а вже в них є цей зародок пакості!..

29.09.2018 р.

Плюси роботи в групах – один одному допомагаємо, підтримуємо. «Я не один,  мені не страшно!..». Коли запропонувала вибрати представника від групи, дуже швидко зорієнтувалися і запропонували свої кандидатури. Отже, вже є діти-лідери, які користуються повагою і довірою серед інших. Але наступного разу це мають бути вже інші діти. (Бо інші теж не гірші, теж зможуть…).

1.10.2018 р.

Цілий вересень виходила з нашого закладу після роботи втомлена, виснажена, розчарована, без настрою… Так було важко! І лише сьогодні вперше мені здалося, що якісь почалися позитивні зрушення в житті нашого 1-А класу. Діти починають мене вже чути, реагувати, розуміти… Вперше за місяць я додому поверталась із нормальним настроєм. Все у нас буде добре, головне, старатися, працювати…

Тетяна ПІДГУРСЬКА, Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button