«ЗОЛОТА ГІЛКА» БОРИСПОЛЯ

До 70-річчя від дня народження українського поета, прозаїка, філософа, журналіста Івана Іова

Іван Павлович Іов (02.10.1948 – 04.02.2001) – член Спілки журналістів та член Спілки письменників України. Лауреат Хмельницької обласної літературної премії імені Володимира Булаєнка та премії «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського, міської – імені Богдана Хмельницького. За видатні заслуги в галузі літератури правління Міжнародного дослідного інституту включило ім’я І.П. Іова до Міжнародного довідника «Людина року-2000», що видається Американським біографічним інститутом, у 2001 році його нагороджено «Золотою американською медаллю Честі».

Майже сорок років минуло з того часу, як Іван Іов працював журналістом на Київщині, в Борисполі, в газеті «Трудова слава». Майже «ціла Мойсеєва вічність», і пішов наш народ «на другий виток пошуків виходу…»

Вже у Галактичну Вічність відлетів білим птахом неспокійний пілігрим Іван Іов. Вже багато витекло води з чистих і замулених джерел. Залишився тільки силует Пророка, і ще незначна кількість тих, хто продовжує вірити йому…

Майже рік пропрацював Іов у Борисполі. Сторінки «Трудової слави» він показував по-новому: цікаві теми історичної давнини, будні й досягнення людини праці, відкриття нових імен трудівників. І саме в Борисполі він підготував до друку першу книгу «Стяг золотої гілки» з передмовою Івана Драча. Тому «поетичне благословення» Іов одержав саме в Борисполі. Може, саме ця «золота гілочка» і стала його талісманом-оберегом.

Бориспільське товариство прийняло Івана тепло. Відвідуючи родини, підприємства, журналіст познайомився з багатьма людьми. Вони його сприймали як давнього друга, порадника і цікавого співрозмовника. Глибоко в серце й душу увійшли розлогі луки Придніпров’я з його старовинними селами, бані Покровської церкви Івана Сулими, мовчазні кручі Дніпра, історичні знахідки про відомих людей (Тарас Шевченко, Микола Рєпнін, Павло Чубинський, Микола Лисенко, Павло Тичина…)

Живучи на Хмельниччині, постійно підтримував зв’язок з Борисполем: надсилав свої книги, інколи навідувався. Ці зустрічі залишили світлий спомин – Іван любив спілкування, сміх, приємні спогади.

Поет-авангардист І.П. Іов відкривав нам світ по-особливому, по-новому, щоб цей світ був нам і другом, і порадником. Дехто з нас того голосу як не чув, так і не чує. Але, слава Богу, є ще дружина, є знайомі, які цінували його творчість, поважали його як людину, як товариша, доброго, порядного, безкорисливого. Та й немалий ужинок за життя – десять збірок: «Стяг золотої гілки», «Світло рідної хати», «Книга перша», «Рукопис», «Чернетка», «Каліграфія», «Періодична система слів», «Великдень долі», «Невибране», «Словопис»; і ще п’ять книжок побачили світ після земного життя поета: «Мене вам дав Господь», «Віск іксів», «Вічністю живемо», «Любіть мене врожаєм і землею», «Вибране». Це – цілий всесвіт думок, мрій, бажань, боротьби…

«Золота гілка» Борисполя стала цікавим і неповторним поетичним деревом Хмельницького й удостоїлась «Золотої американської медалі Честі».

Лідія Яцкова, Хмельниччина

Share Button