У СВІТТІ ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАМИ

Мама, матінка, матуся…. Чи може хтось бути ближчим за неї? Вона дарує життя, оберігає від негараздів, допомагає, піклується, підтримує та радіє за нас .

До найзворушливішого свята – Дня матері, «ТС» знайомить читачів з бориспільськими багатодітними мамами – Іриною Гончаренко, Нелею Крикун та Ліною Бобко, які поділилися своїми секретами материнства. Як встигати у шаленому ритмі життя, поєднувати найголовнішу життєву роль з роботою, що ж все-таки для них бути мамою — почесна місія, життєвий шлях чи внутрішня потреба, розповіли три мами, кожна з яких виховує чотирьох дітей.

Ірина Гончаренко: «Діти змушують бути мудрішою»

гончаренко 6Ірина Гончаренко тендітна, невисока, русява жінка з милою посмішкою та великими карими очима, наповненими любов’ю, і недарма, адже вона багатодітна матуся. Окрім виховання дітей, працює, активно долучається до роботи міської жіночої ради, а ще встигає викроїти час для себе: щовечора почитати чи переглянути щось про психологію людини, адже прагне подавати дітям гарний приклад, вважаючи: власний приклад та щаслива сім’я – найкраще виховання. Жінка зізнається, що багато в чому не досконала, але ж ідеальних не буває, помиляються всі.

Зі свого багаторічного досвіду Ірина розповідає, що одна дитина – це багато запитань, а чим більше дітей, тим більше запитань, адже кожна дитина – це окремий всесвіт. «Колись думала, якщо у мене вже є певний досвід материнства, то вже все знаю. Але так помилялася, адже щоразу, з кожною дитиною ти змушений знову вчитися і знаходити підхід до тієї чи іншої проблеми», – каже пані Ірина.

Щодо виховання. Старшого сина виховували так, щоб він мав власну думку. Дозволяли те, чого не дозволяли одноліткам, наприклад, у дитинстві він часто грався у великій калюжі. Коли сидів у грязюці, навколо стояли діти, ойкали та ахкали, бо такого нікому не дозволяли. Пізніше через це мали проблеми, адже батьки звикли, що діти мають слухатися, а його важко було переконати.  Розповідає, що не вели за руку сина по життю, а давали змогу самому приймати рішення. І це дало свої плоди, коли хлопець закінчив навчання і почав шукати роботу. Син йшов, пробував, якщо подобалося – працював, якщо ні – шукав далі і знаходив. Він усвідомлює, чого хоче і не боїться втратити те, що має, заради пошуку кращого.

Експериментувати з вихованням доньок подружжя стало менше, адже були вже не такими молодими й рішучими. Хоча й намагалися підтримувати у дівчаток власне бачення світу. Та й взагалі, Ірина вважає, що батьки можуть лише трішки корегувати характер, все інше закладено, бо діти народжуються вже особистостями.

Чи відрізняється виховання дівчаток та хлопчиків?

«Дівчатка, а їх у нас троє, більш пристосовуються до життя, ніж хлопчики, вони більше політики, хитріші, відчувають, коли можна, а коли ні, коли вчасно, а коли невчасно, тому й користуються цим. Дівчатка можуть говорити одне, думати інше, а робити третє. Кожна дівчинка у нас особлива, у всіх різний характер, темперамент, та й навіть смаки, тому впоратися з ними важко. Хлопці пряміші, тому в чомусь із сином було простіше: чесний і відвертий, як відчуває, так і чинить», – ділиться Ірина.

«Сонце не вимагає від трави подяки за світло, яке дає. Світить, бо інакше не може, й трава росте. Ми, батьки, так само даємо любов, тому ніколи не розраховуємо почути подяку. Проте коли син сказав, що йому пощастило з такою сім’єю, розплакалася», – згадує зворушливий момент жінка.

Бути багатодітною мамою ніколи не думала, проте нині не уявляє своє життя без дітей і зізнається: « Мабуть, це мій шлях. Я дуже щаслива мама, адже діти теж виховують, змушують бути мудрішою. Навіть уявити не можу, яким бачила б світ, якби не вони. Саме завдяки моїм дітям я сприймаю, бачу і відчуваю життя в усіх його проявах».

 

Неля Крикун: «Бути багатодітною мамою – важко, проте це винагороджується»

крикун1З Нелею Крикун познайомилися випадково. Вперше побачивши, ніколи не скажеш, що вона багатодітна матуся. Життєрадісна й активна, відразу заряджає мене позитивом, а її дзвінкий сміх лунає протягом усієї нашої розмови.

«Бути багатодітною мамою важко і відповідально, – ділиться пані Неля, – проте це приносить стільки радості, що, я б сказала, винагороджується».

Між іншим, маючи четверо діток, а вони всі особливі, виховуючи їх разом із чоловіком, жінка ще й працює. Старша донька має математично-фізичні здібності, відвідує гурток робототехніки, пише вірші. Середня грає на фортепіано, а молодша – на скрипці. У своєму юному віці дівчатка постійно беруть участь у різних змаганнях, здобуваючи призові місця. А найменший син займається народними танцями та відвідує гурток малювання.

У чому секрет, що всі діти в родині талановиті?

«Напевно, найстарша донька задала справді високу планку, тому кожен із дітей по-своєму старається», – вважає багатодітна мама. Діти не мають бути однаковими: хтось хімію добре знає, хтось музикою займається, а хтось танцює. Стверджує, що їхнім дітям поталанило з батьками: мама з гуманітарними науками допомагає, а тато з фізико-математичними. А головний секрет відмінних знань полягає у тому, що потрібно любити, допомагати і підтримувати дітей.

Пані Неля завжди каже дітям: «Олімпійський чемпіон, який узяв «золото», стоїть на першому місці, тримає прапор, і кожен, хто на нього дивиться, хотів би у цей момент бути на його місці. Проте ніхто не бачить, скільки років він працює над собою, скільки зусиль докладає, аби вдосконалюватися, вийти, зайняти перше місце і кілька хвилин постояти на п’єдесталі. Так само і кожен момент перемоги потребує важких зусиль».

Молодим матусям вона радить не боятися материнства: страшно, коли буде перша дитина, коли буде друга, а коли третя, четверта – не страшно, адже вже є відвага й «стаж» мами.

«Якщо порівнювати десять років тому і сьогодення, то нині багатодітних сімей значно більше, і це не може не тішити, адже це прекрасно. Багато дітей – багато любові, і скільки б їх не було, любитимеш усіх однаково. Як кажуть, який пальчик не вріж, однаково болітиме», – зізнається співрозмниця.

 

Ліна Бобко: «Хочеться виростити достойну людину»

бобко1Ліна Бобко – струнка жінка з блакитними, яскраво вираженими очима. Хто б міг подумати, що багатодітні матусі виглядають саме так. Ця сучасна пані присвячує себе не лише дітям, а й творчій роботі ілюстратора та дизайнера. Бере участь у різних творчих конкурсах, хоча й зізнається, що встигає «далеко» не все, що планує. Журналістам «ТС» пані Ліна розкриває секрет, який полягає у правильно розставлених пріоритетах. У першій половині дня спочатку приділяє увагу сім’ї, прибирає, готує, а потім працює. Про свою роботу говорить, що це не просто спосіб заробити гроші, а й своєрідний відпочинок.

Жінка відразу зізнається, що мати багатодітну родину ніколи не планували, проте зараз не уявляють свого життя без діток: «Коли у мене опускаються руки і сил більше ні на що немає, ці маленькі рученята прийдуть, обнімуть тебе і на душі відразу стає веселіше».

Як завоювати авторитет у дітей?

«Намагаюся якось відволікати малечу від телефонів, наприклад, сини, особливо найстарший, багато часу проводять із чоловіком, будують щось у майстерні, пораються на городі, їздять разом на риболовлю чи навіть просто за продуктами у магазин. Іноді мені здавалося, що з трьома хлопцями мені простіше знайти спільну мову, аніж з однією донькою. Вона у нас більш бунтівна, проте зараз стала спокійнішою. А я, своєю чергою, як мама хитрішою, аби знайти до неї підхід», – зізнається пані Ліна. Донька захоплюється грою на фортепіано, калімбі та гітарі.

Багатодітна мама наголошує, що дуже важливо хвалити малечу, коли у них щось виходить, і підтримувати, коли не виходить.

«Бачу, що дитина потребує уваги, кидаю все й кажу: «Боже, як гарно ти постарався!» Це справді працює, перевірено на собі: мене батьки так само хвалили, і це спонукало робити ще краще», – ділиться секретами виховання жінка.

За її словами, насамперед, важливо виховати дітей добрими, співчутливими, готовими безкорисливо допомагати: «Хочеться виростити достойну людину, щоб можна було нею пишатися, а ми намагаємося подавати гарний приклад».

Бути багатодітною мамою для пані Ліни – це почесно місія, і дуже непросто, бо все множиться на чотири: турбота, переживання, страх. Проте і віддача в чотири рази більша. Тому мамою-героїнею жінка себе не вважає.

«Напевно, багатодітні сім’ї гуртуються: у мене є знайомі, де й по семеро і по дев’ятеро дітей у сім’ї, і такі родини мене надихають», – зізнається.

Пані Ліна і сама виховувалася у багатодітній родині, тому коли всі брати і сестри збираються зі своїми сім’ями у батьківському домі, то ніде яблуку впасти. Але як весело, гомінко в будинку, словами не передати.

Усі жінки, про яких розповіли, зовсім різні: з різними життєвими позиціями, проблемами, поняттями та цінностями. Проте кожна з них – чудова дружина і найкраща у світі матуся.

Марина ГРИЦЮК, «ТС»

Share Button