Микола Десятник зустрів перемогу на берегах Балтійського моря

Микола Леонтійович любить займатися городом і садом. Свою дачу називає найкращим «сховищем» від коронавірусу, але поки весна рання – проводить час у місті. Щодня виходить на тригодинну прогулянку у міський парк, а коли повертається – читає про своїх бойових генералів та маршалів.

«Літератури у мене достатньо – Жуков, Рокосовський, Василевський, Батов, який вручав мені орден за форсування Одера. Як тільки занудьгую – так і берусь за книгу», – розповідає ветеран.

Микола Десятник став учасником війни на шостий її день: тоді їх направили копати протитанкові рови. За рік його спробують вивезти на роботу до Німеччини, та разом зі ще кількома хлопцями він утече.

Пізніше буде довга дорога додому, перші завдання від розвідників, кілька місяців військового училища і війна. Микола Десятник оборонятиме Білорусь, потім вирушить до Кенігсберга, де отримає важке поранення. Хлопець підлікується і повернеться, але цього разу вже на Другий фронт. Затим буде форсування Вісли та Одера, визволення Данцига (нині Гданськ).

«Згодом нас перекинули до Балтійського моря. І ось 6 травня ми виходимо до його берегів, а 8-го оголошують про завершення війни…  Наш старшина повертався із пошти і почав стріляти. Ми думали, що хтось нападає, а він кричить: «Війна закінчилась!!!» Тоді всі взялися за зброю – автомати, пістолети – і почали стріляти в небеса», – додає чоловік.

Серед нагород Миколи Десятника – орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, а також медалі «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною».

Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button