Будівельні війни

Невідворотність процесу – замість хатинки висотка

Щороку у нашому місті зростають нові будинки – Бориспіль розбудовується, і багатьох це радує. Адже є свідченням перспективності і розвитку. Шкода лише, що на цьому фоні розгортаються іноді справжні війни, коли стикаються інтереси, коли в кожного своя правда, буває, не зовсім об’єктивна. Достатньо лише перевірити факти – і поспіхом побудований картковий будиночок починає руйнуватися. У цьому випадку йдеться про будівництво багатоквартирного будинку по вулиці Робітнича.

Останнім часом соціальні мережі вибухнули повідомленнями про порушення будівельниками багатоквартирного житлового будинку по вул. Робітнича, 3, 5, 7, 9, 11, 13 прав мешканців приватного будинку за адресою Робітнича, 1. Користувачі соцмереж щиро співчували подружжю пенсіонерів, які страждають від будівельних шумів і каміння, що ледве не сиплеться їм на голову. Тож цілком природно, місцеві мас-медіа вирішили подивитися на ситуацію зблизька. Зустрічаємося з представниками компанії-замовника будівництва – ТОВ «БМУ-53», генпідрядника – ТОВ «Провідні технології будівництва», юристами. На зустрічі були присутні також заступник міського голови Дмитро Гопанчук та заступник голови громадської ради міста Надія Литвиненко.

Представники будівельників, які споруджують будинок, надали журналістам, представникам влади та громадськості необхідні документи, які засвідчують, що на проведення будівництва отримані всі необхідні дозволи. Будівельники стверджують, що будівельні роботи виконуються з дотриманням діючих державних будівельних норм та інших нормативних документів у галузі будівництва. По суті, незаконне будівництво в місті завдяки контролю і вимогам місцевої влади просто неможливе. Проект пройшов експертизу, була підготовлена вся необхідна документація і 6 жовтня 2017 року одержано дозвіл на проведення будівельних робіт. У чому ж все-таки суть конфлікту?

«Ускладнений» власник

Отож на місці будівництва знаходилися приватні будинки. З мешканцями більшості з них удалося досягти домовленості і знайти компромісне рішення – квартири взамін знесених приватних будинків. Такі ж перемовини велися з господарем будинку по вулиці Робітнича, 1 Леонідом Борисенком, який його успадкував. Його мати продовжує жити в цій хатині разом з другим чоловіком. На той момент, коли розпочали перемовини, будівельники не знали про існування третьої сторони, яка ще 15 вересня 2008 року уклала договір з власником на предмет купівлі-продажу будинку і навіть внесла завдаток у гривнях – еквівалент 134 тисячі доларів по курсу на той момент. Приблизно в той же час домовласник купив двокімнатну квартиру в Борисполі. До сьогоднішнього дня триває переговорний процес стосовно будинку, адже договір купівлі-продажу будинку №1 по вул. Робітничій обтяжений правами третьої сторони. На даний момент основний месидж до громадськості з боку Леоніда Борисенка в соціальних мережах – порушення будівельних норм. Водночас тривають перемовини з будівельною компанією, тобто йде подвійна гра. Складається враження, що під благими намірами – захисту прав людей похилого віку – Леонід Борисенко намагається банально збагатитися і перекласти взаємовідносини з третьою стороною на плечі будівельників.

Чимало звинувачень можна спростувати одразу. От хоча б відстань від житлового будинку Борисенка до будівництва. За його інформацією, вона становить чотири метри, а згідно звіту про технічне обстеження будівельних конструкцій вона становить 8 метрів, що відповідає будівельним вимогам. До речі, журналісти разом з будівельниками ще раз виміряли відстань, щоби самим пересвідчитися, і вона дійсно становить
8,4 метри.

Від Борисенка також надійшло звертання у прокуратуру про незаконність будівництва. Щоб відреагувати і затребувати від забудовників необхідні документи, згідно чинного законодавства прокуратура зобов’язана відкрити кримінальну справу. Будівельники вже надають всю необхідну документацію на її запит. До остаточних висновків та рішень правоохоронних органів ще далеко, але для Леоніда Григоровича саме відкриття кримінальної справи приводиться як аргумент на користь протизаконних дій забудовників. Тож вони самі навіть з іронією висловлювали подяку пану Борисенку, що наслав їм купу перевіряльників, і тепер хочеш — не хочеш, а всі паперові справи тримають у порядку, а різноманітної документації навіть більше, ніж треба.

Цей вибуховий Інтернет, який усе стерпить

Папір стерпить усе, так казали раніше. Тепер те саме можна стверджувати про Інтернет. Будь-яка неперевірена інформація без відповідальності з боку її надавача туди потрапляє. Не встиг депутат Петро Жувак просто підвезти після зустрічі в офісі журналістів з телебачення, за їхнім же проханням, до будівельного майданчика, щоб вони на місці роздивилися ситуацію, пан Леонід одразу ж вміщує звинувачення у продажності, хоча вони, власне, ще не встигли не те що зробити телевізійного сюжету, а навіть провести до кінця журналістське розслідування. А свою основну фішку для майбутніх мешканців житлового будинку — бювет у скверику поруч з будівельним майданчиком, «ці погані будівельники», виявляється, захаращують і хочуть занапастити. Вони ж кажуть: «Ми, навпаки, зацікавлені у його існуванні». Тобто звинувачень і бруду вистачає. Найгірше, що є категорія людей, яка звикла вірити всьому поганому, що виливається на голови забудовників. Адже на те вони й існують, щоб їх всіляко шпетити!

Що вже казати про офшори, куди переправляє, за твердженням автора постів у соцмережах, усі свої неправедно зароблені гроші один із акціонерів. Це повідомлення для нього стало повною несподіванкою. «Ото й добре, — зрадів чоловік, — а я й не знав!» Отак дізнаєшся іноді про себе чимало цікавого, спасибі Інтернету! Адже Акакієві Акакієвичу з гоголівської «Шинелі» не треба нікому плювати на лисину, а потім ходити вибачатися по кабінетах чиновників. Усе це протягом п’яти хвилин можна зробити по Інтернету.

Говори зі мною, говори

Усе це було б смішно, коли б не було так сумно. Адже іноді доводиться витрачати нервові клітини на зовсім непотрібні речі. Як запобігти необґрунтованим звинуваченням і цілій зливі перевіряльників? Можливо, і забудовникам все-таки частіше згадувати про іншу сторону, яка тепер має і технічні засоби, і певну інформацію. Часи змінилися. Будь-яка людина нагадає про повагу до себе, про те, що з нею, в гіршому випадку, треба говорити, пояснювати ситуацію, а в кращому — обов’язково зміцнити цю розмову паперами і офіційними задокументованими підписами.

Тоді б не довелося чути зауважень з боку мешканців приватного будинку по вулиці Робітнича, 1, що з ними ніхто не говорив стосовно варіантів відселення, а окружний депутат взагалі не хоче мати з ними справи. Сусідство з будівництвом, звісно, не з приємних. Та два варіанти розвитку подій залишаються. Будівельники ще згодні піти назустріч мешканцям, але за однієї умови — якщо договір з попередньою фірмою буде ними анульований, а це вимагає повернення отриманих грошей. У іншому разі, все залишиться так, як є нині. Хоча господар будинку вимагає припинення будівництва на підставі, що ними порушуються закони. Та довести цього йому поки не вдалося і навряд чи вдасться. І у міської влади, і в самих забудовників ще лишається сподівання на досягнення компромісу. Хоча під час зустрічі точки над «і», на жаль, розставити все-таки не вдалося. Позитивним фактором вже є саме по собі намагання проведення перемовин, хоча не кожен здатний з усмішкою на обличчі обтиратися від плювків. То, може, побажати все ж таки Леонідові Борисенкові, який вимагає коректності та правдивості від інших, і самому таким бути, а не діяти за принципом: мені, мовляв, все можна, а іншим – зась!

Наталія МОЖАЙКІНА, «ТС»

 

«Відповідь на статтю Можайкіної «Будівельні війни» від 8 червня 2018 р.

Ми даємо цю відповідь, оскільки точку зору нашої сім’ї щодо викладених фактів не наведено. Відповідно до «Етичного кодексу українського журналіста», точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Ми вважаємо, що стаття Можайкіної є дуже упередженою і образливою, принижує нашу людську честь і гідність, поширює недостовірну інформацію.

Недостовірна інформація, яка підлягає негайному спростуванню: «такі ж перемовини велися з господарем будинку», «внесла завдаток у гривнях – еквівалент 134 тисячі доларів», «на момент, коли розпочали перемовини будівельники не знали про існування третьої сторони», «пан Леонід одразу ж вміщує звинувачення в продажності [журналістів]», «ці погані будівельники [за словами Борисенка]», «бювет будівельники захаращують і хочуть занапастити [за словами Борисенка Л.]», «офшори, куди переправляє, за словами автора постів у соцмережах [Борисенка Л.], усі свої неправедно зароблені гроші один із акціонерів», «[Борисенко Л. веде] подвійну гру», «[Борисенко Л.] намагається банально збагатитися», «[Борисенко Л.] намагається перекласти взаємовідносини з третьою стороною на плечі будівельників», «водночас тривають перемовини з будівельною компанією».

Твердження «відстань становить 8 метрів, що відповідає будівельним вимогам» також є недостовірною інформацією. Журналіст несе відповідальність за весь оприлюднений матеріал в цілому, у тому числі, за коментарі експертів чи інших осіб. Відповідно до «Етичного кодексу українського журналіста», журналіст має отримати точку зору незалежного експерта, а не експерта, наданого однією стороною. Зазначимо, що згідно з Державними будівельними нормами, які процитовано у статті, мінімальний протипожежний розрив до будинку IV класу вогнестійкості має складати не 8, а 10 м; але багатоповерховий будинок повинен мати пожежний заїзд мінімум 13 м шириною (ДБН 360-92**, додаток 3.1, пункт 2); також відповідно до примітки 1 пункту 3.13 ДБН 360-92**, при розміщенні 9 -16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться.

Щодо коментарів забудовника з приводу наших особистих документів, то він не має ніякого права ні це коментувати, ні поширювати надану йому конфіденційну інформацію у ЗМІ. Ця інформація містить охоронювані законом особисті дані, на поширення яких ми згоди не давали. За поширення цих даних передбачена кримінальна відповідальність (ст. 182 КК). Журналіст має поважати приватне життя людей. Наш коментар з приводу взаємовідносин з третьою стороною буде наступний. Колишній забудовник багато років уникав виконання договору, не дивлячись на рішення судів, у зв’язку з чим ми давно розірвали з ним цей договір. Про це ми не зобов’язані звітувати ні перед Можайкіною, ні перед іншими сторонніми особами. Це є нашою особистою справою і не має ніякого відношення до піднятих нами питань про порушення при будівництві.

Щодо наших взаємовідносин з теперішнім забудовником, то ми не ведемо з ним ніяких переговорів і не збираємося мати з ним ніякої справи. Цей забудовник чинить на нас психологічний тиск з метою не лише змусити нас продати йому нашу ділянку, але і продати на його умовах.

Щодо наших «звинувачень» про порушення при будівництві, то, не дивлячись на те, що Можайкіна вже все «спростувала», бо вони є «лише картковим будиночком, який одразу руйнується», прокуратура чомусь вже 17 місяців розслідує кримінальну справу за нашою заявою і готується передати справу до суду. Наші заяви ми писали всі втрьох і несемо відповідальність перед законом за їх зміст. Оцінювати їх правдивість – не задача Можайкіної, тим більше вона їх не читала. Такими словами автор принижує не лише Борисенка Л., а й правоохоронну систему в цілому. Для ЗМІ неприпустимо робити подібні висновки до завершення розслідування чи рішення суду.

У статті нічого не сказано про причини наших скарг. Складається враження, що все, чим ми займаємося – це вимагаємо у забудовника матеріальні блага. Ми вимагаємо лише дотримання закону. Нема закону, який дозволяє проводити складні будівельні роботи на відстані 3 м від житла людей і розміщувати у них над головою будівельний кран. У забудовника було лише два законні варіанти: домовитися з нами про відселення ще до початку будівництва, або ж будувати свій будинок на відстані хоча б в два рази більшій від нашої хати. Але він вирішив поступити по-своєму: «морити» нас будівництвом два роки, чекаючи поки ми погодимося на його умови. Ми могли б погодитися на його умови і навіть на менші умови, якби забудовник демонстрував до нас хоча б елементарну повагу. Але його поведінка є неприпустимою і не відповідає морально-етичним стандартам, якими ми керуємося у своєму житті.

Будуючи свою статтю як полеміку з Борисенком Л. щодо повідомлення у Фейсбуці, журналіст Можайкіна опускається до дискусії на рівні соцмереж. Вона забуває, що до роботи ЗМІ висувається набагато більше законодавчих і етичних обмежень. Хочеться побажати Можайкіній бути чесним журналістом і більше не публікувати під виглядом «журналістських розслідувань» неякісні замовні памфлети.

Борисенко Л.Г., Борисенко С.Я., Вергун Г.С.

28 вересня 2018 р.»

Share Button