«Прибою болючі наспіви» — справжнє зізнання у любові життю, людям, рідній землі

Вийшла 11 збірка старійшини поетичного цеху Бориспільщини Михайла Дацюка

Не ставлю за мету критичний аналіз по-своєму цікавої  книги непересічної людини. Вона дуже різнопланова. Так, містить ліричні вірші, серед яких ронделі, сатира, пісні, есе, навіть присвяти, а ще оригінальні ідеї автора в додатках і російськомовні поезії. Він зібрав те, що дороге серцю, що хотілося подарувати читачеві, що змусило б його прочитати і замислитися. Кожен знайде тут своє. Для себе. приміром, відкрила нестандартні образи в морських віршах автора, яких тут чимало. А чаші сповнені сльозою з ронделя, який вперше побачила на сторінках нашої газети, дійсно вражають. Автор піднісся в них до справжньої епічності у змалюванні людських почуттів. Є у збірці й невеличкі вірші-замальовки, але  ними сказано так багато. Ось, приміром, про діда, який не хоче слухати музику з транзистора і просить онука принести йому скрипку-чарівницю, щоб зіграти, забувши у цю мить про те, що в нього немає рук.

— То чи справді таке було?

— Більшість моїх віршів написано з натури, — розповідає  Михайло Федорович. — Однак деякі з них творчо переосмислив. Знав такого чоловіка з Борисполя, тільки він не мав обох ніг і також боровся, намагався вести активний спосіб життя.

— А чому так багато поезій про море?

— Воно мене вразило і не міг не присвячувати йому вірші, хоча й землю дуже люблю (в одному з віршів Михайло Дацюк порівнює морські хвилі з ріллею – авт.).

— У збірці чимало присвят. Є й колишньому відповідальному секретарю «Трудової слави» Віталію Івасенку. Знаю, ви товаришували, ділилися творчими задумами, знаходили чимало спільних тем.

— Віталій Тихонович був чудовим майстром слова. У нього було чому повчитися, він і мені дав чимало цінних порад. Хочеться, щоб молодь вчилася на його творах, і не лише тих, які було надруковано в газеті, адже він видав кілька власних збірок, на жаль, невеликим накладом.

— Ви згадуєте, що римувати почали після сорока років, а до цього писали лише прозою.

— Після важких життєвих випробувань, сталося так, що не писати саме поезії вже не міг. Мене затягнули вірші.

— Незважаючи на поважний вік, проблеми зі здоров’ям, продовжуєте не лише писати, а й спробували себе у такому новому для вас поетичному напрямі, як ронделі. І у Вас вийшло: ці ронделі було опубліковано у краєзнавчому альманасі «Бориспільський край» (випуск третій).

— Поезія це те, що дає наснагу для життя. Мені подобається шукати й знаходити щось нове. І вік тут не може стати на заваді. Тішуся з того, що мої ронделі вийшли і прагну, щоб вони сподобалися читачам.

— Дякую за гарну книгу. Нехай вона принесе читачам радість пізнання нового. А Вам здоров’я, любові й подальшої наснаги у житті.

Наталія Можайкіна , «ТС»

Share Button