Роман Дмитрів: «Серед усіх громад району – Гірська на крок попереду»

Поки всі чекають підписання закону, який врешті має завершити процес децентралізації, та роз’яснень – вона працює. І мова не про відому політикиню, а про Гірську ОТГ. Ця громада найпершою провела установчу сесію та перезавантажила роботу сільрад. Комісії давно сформовані й працюють, а бюджет – рахують.

Журналісти «ТС» дізнавалися у голови ОТГ Романа Дмитріва, як їм вдалося «обійти систему» і про ще одну нову його посаду в Асоціації ОТГ. А поза тим говорили про призначення старост, будівництво нової школи та чому воно не завершиться у 2021 році, інвестиції і те, що за п’ять років можна чекати ще одного об’єднання громад.

– Романе Миколайовичу, розкажіть трохи про Гірську ОТГ, що маєте у господарстві?

– Гірська ОТГ – результат плідної роботи громади й апаратів сільських рад. Громада об’єднує чотири села – Гору, Мартусівку, Ревне і Затишне. Маємо дві школи та три дитсадки, а також дві амбулаторії і один ФАП.

Ви уже побували в усіх ключових закладах?

– Днями з візитом був у Ревненській школі й хочу привітати Валентину Білошицьку, яка отримала орден «За заслуги». З огляду на побачене – директор на своєму місці.

Мав нагоду побувати і у Ревненській амбулаторії. Не приховуватиму – умови жахливі, але люди чудові. Незважаючи на низькі зарплати, працюють віддано. Саме на таких людях і тримається наша Україна. Особисто для мене – це виклик, не може бути таких умов за 30 км від Києва, адже це неповага до громади.

Ці зустрічі показали, що перед нами стоять два важливі завдання – підвищити якість медобслуговування, а також зберегти персонал у школах.

Офіційно вашій громаді рік, але де-факто вона ще не запрацювала?

– Так, минулого року Гірська громада була утворена де-юре. Де-факто ОТГ запрацює з 1 січня. Станом на сьогодні всі сільські ради завершують свій бюджетний рік. Але хочу наголосити, що у Бориспільському районі Гірська сільська рада перша запрацювала у повному обсязі. Ми першими провели установчу сесію і перші запустили роботу Ревненської і Мартусівської сільських рад, щоб вони завершити бюджетний рік. І це, незважаючи на те, що закон 3651-д ще не підписано.

Більше того – ми уже подали низку заявок у Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР) на співфінансування добудови школи, парку Ошитківського, дороги у Затишному, а також очисних споруд. Очікування позитивні. Ще б знайти спеціаліста, який працюватиме над залученням грантів – ми навіть цю посаду у штатному розписі передбачили.

А тепер відкрийте секрет, як вам вдалося запустити роботу? Це все кадри, везіння чи продуманий план?

– Гірська ОТГ зараз дійсно на крок попереду серед п’яти громад. Чому? Гірська ОТГ пройшла процес добровільного об’єднання у повному обсязі й не змінила назву. Ми єдині в районі, хто це зробив.

Якщо взяти Пристоличну і Золочівську – вони пройшли процес добровільного об’єднання, але змінили назву, і реєстратор поки не може внести ці зміни. Якщо взяти Вороньківську і Бориспільську, то у них назви не змінилися, але вони не пройшли процедуру добровільного об’єднання. Така ситуація виникла через те, що у державі один закон суперечить іншому. Якщо говорити про децентралізацію, то тут є кілька важливих документів: закон про місцеве самоврядування, закон про добровільне об’єднання громад.

Кожна громада йшла своїм шляхом, шукаючи компроміси між законами. Ми також вели консультації: десь посилалися на один документ, а десь – на інший. Вважаю, що апарат Гірської сільської ради один із найкращих, один із найбільш фахових. І ми знайшли механізми щодо роботи.

Також позитивно, що не змінився голова Гірської сільської ради, тож реєстратору не потрібно було вносити зміни, а нам –  чекати роз’яснень і підписання закону.

Для того, щоб запустити сільські ради, ми провели сесію і зробили штатний розпис у Ревненській сільській раді. У Мартусівці була штатна одиниця за контрактом… Розуміючи, що у Косовця і Зубаня є право першого підпису, своїм розпорядженням я поклав на них обов’язки.

Якщо підсумувати, то нам усе вдалося завдяки низці правильних кроків і професійним кадрам.

Тобто від добровільного об’єднання ви лише виграли…

– Я ж усім казав – приєднуйтесь до Гори.

І пазл склався…

– Так, але я все одно вважаю, що не було підходу державницького. Говорив раніше і досі впевнений – громада мала об’єднатися від Борисполя до Києва в одну. Тобто – Гірська, Пристолична і Золочівська мали стати одним цілим. Чому? Вилучення були б меншими, а значить, громада мала б більше ресурсів для розвитку.

Цей задум не зміг втілитись, бо багато хто не хотів втрачати владу…

– Можливо, але на сьогодні перед серйозним випробуванням опинилась Золочівська громада. За площею вона на третьому місці з п’яти. А щодо спроможності – на останньому. Безумовно у них є можливості зробити спроможну громаду. Питання у часі та економічній складовій у державі, а ще ж не треба забувати про пандемію.

Щоб економіка запрацювала – потрібен час, а його – немає. Потрібно ж ремонтувати дороги, школи і дитсадки, вивозити сміття. Бюджету розвитку я там не бачу. Якщо вони вийдуть у нуль – це добре.

Ви вже почали говорити про певні завдання, які стоять перед ОТГ. Давайте окреслимо чіткіше ваші пріоритети.

– Це добудова школи, капремонт дитсадка, будівництво каналізаційного колектора. Каналізація, якщо хтось не знає, один із важливих пунктів для створення індустріального парку та підвищення інвестиційної привабливості нашого регіону. Без світла, каналізації і дороги – нема розвитку. Станом на сьогодні, ми вже знаємо про декілька інфраструктурних об’єктів, які з’являться наступного року – це теж підніме рівень нашого населеного пункту.

Що це за проєкти?

– Це заклад громадського харчування, який з’явиться біля зупинки громадського транспорту «Гора», –  фастфут.

Теж Hesburger?

– Ні, інший. Формат вони поки шукають. Є декілька версій, але у будь-якому разі це чудово, бо будуть робочі місця і надходження до бюджету.

А другий об’єкт?

– Це супермаркет АТБ. Він буде збудований біля ресторану швидкого харчування. Інвестиції заходять – і це добре. Ми бачимо, як розбудовуються інфраструктурні об’єкти на центральній вулиці Гори та на «фасаді» біля траси і це не може не тішити. Маємо право говорити, що у нас комфортний інвестиційний клімат.

Це, звісно, добре, але місця на «фасаді» рано чи пізно закінчаться. А ще потрібно розвивати Ревне і Мартусівку.

– Хоча вибори в ОТГ вже відбулися, але 2020 рік кожна сільська рада завершує окремо. Я поки мінімально втручаюсь у роботу, а коли ввійду у  статус голови з 1 січня –детально вивчатиму всі складові щодо розвитку громади.

Також дуже цікавить проєкт будівництва каналізаційного колектора, про який ви згадали. Розкажіть, чи є документація, напрацювання?

– Минулого року ми отримали технічні умови – з урахуванням навантаження на наступні 20 років – 3 тис. кубів на добу. Наразі проєкт на стадії виходу. Його орієнтовна вартість – 20 млн грн. Але це тільки одна частина, яка йтиме від Гори до Щасливого. Друга частина передбачає співфінансування із Пристоличною громадою і йтиме від Щасливого до Бортничів. Вартість другої частини поки назвати не можу.

У цьому контексті хотіла ще за мулові поля запитати…

– Це запитання мені вже ставили неодноразово. І я, до слова, не знав, що територіально це Вишеньківська сільська рада, а не Ревненська.

Думка жителів така – Золочівська ОТГ має нам сплачувати. Повністю згоден, навіть є законодавче поле про співпрацю і передавання субвенцій, але я вже говорив, що ця ОТГ буде неспроможною. Звісно, вони можуть погоджуватись щодо певних виплат, але зробити це навряд чи зможуть. Бачення вирішення цього питання у мене ще немає. Є розуміння у рамках закону, а от як реалізувати?

Може, треба дотиснути обласну раду, щоб вона виділила кошти?

– Обласна рада, станом на сьогодні, щороку виділяє кошти Ревненській сільській раді на оздоровлення дітей – це мало, але я  і за це вдячний.

Оздоровлення це добре, але, можливо, краще створити нормальні умови, які не загрожують їх здоров’ю?

– Звісно! Сподіваюсь, що на рівні держави будуть доведені роботи з реконструкції мулових полів і модернізації Бортницької станції аерації.

Ще до створення Гірської ОТГ. Мартусівський сільський голова Мартусівської заявляв, що він проти будь-яких об’єднань і виступав за самостійність Мартусівки… Скажіть, чи претендують колишні сільські голови на якісь посади? Можливо, на посади старост?

– До виборів ми спілкувалися з сільськими головами Ревного та Мартусівки. Жодних домовленостей  щодо старост не було. Я не маю зобов’язань ні перед ким. Більше того, Василь Іванович дійсно був проти об’єднання і саме через цю свою позицію не балотувався на голову ОТГ. Він пішов на депутата райради і пройшов. Зауважу, що староста не може бути депутатом. Але, зважаючи на його позицію, він працюватиме у райраді.

І хто ж тоді претендує на посади старост?

– Як на мене – це має бути фахівець, який уміє спілкуватися з людьми. Комунікатор між головою ОТГ і громадою – досить непроста робота. До того ж у законах є певні невідповідності щодо старост та старостинських округів. Можна прив’язуватись до сіл і призначити трьох старост, а можна сформувати старостиський округ і призначити одного старосту.

Оскільки у мене немає бачення щодо старост, то я запропонував депутатам подати своїх кандидатів. Але нічого доброго з того не вийшло – ситуація, як у байці «Лебідь, Рак та Щука» – кожен пропонує свого. Тому я відклав винесення рішення щодо цього питання. Спершу треба розглянути кандидатів, проаналізувати, а потім зробити подання.

Ви більше схиляєтесь до того, що буде три старости чи один?

– Вважаю, що одного старости достатньо. Моя думка, це має бути людина з Мартусівки, яка працюватиме у Ревному. Так ми зможемо задовольнити потреби всіх.

Мені дуже хочеться, аби наша громада розвивалась гармонійно. І щоб не принижувати інтереси інших, ми навіть комісії розподілили за представниками різних сіл. Бюджетну очолив депутат з Ревного, а земельну – з Мартусівки. Гадаю, це правильне рішення.

Які механізми потрібно врегулювати, щоб усе працювало, як годинник, щоб ОТГ отримали всі блага?

– Процес децентралізації не завершився, але у чому полягала суть? Ліквідувати неспроможні сільські ради. Але цього не відбулося, бо через лобізм на різних рівнях багаті громади об’єднались із багатими, а бідні – залишились із бідними.

Що ми бачимо на прикладі Бориспільського району? Раніше у Бориспільській РДА та райраді працювало близько 100-120 осіб, які надавали послуги всім 20 сільрадам. Зараз ми розробили штатний розпис і він розширився до понад 70 осіб, більше 100 – у Пристоличній, більше 70 – у Золочівській, і більше 100 – у Вороньківській. Бориспільську не беремо, бо там залишилося, як є, і вони впораються.

Тобто було 100 осіб, а стало 400. А якщо говорити не про один район, а про всю державу? А ще давайте врахуємо низький рівень підготовки кадрової і це при тому, що нам передають всі повноваження – архітектурні, гуманітарні…

І?

– Я веду до того, що через п’ять років ми прийдемо, як мінімум, до ще одного об’єднання. Варіантів розвитку може бути декілька.

Якщо говорити про державницький підхід, то Бориспіль і район мають стати однією громадою. Це дозволить заощадити фінанси. Але, як і в будь-якій реформі, тут є свої переваги і недоліки. Щодо управління – це буде добре, а щодо розвитку громад – гірше, адже кошти концентруватимуться в центрі, а про віддалені села можна буде забути.

І другий варіант розвитку – об’єднаються Вороньківська, Золочівська, Пристолична і Гірська в одну громаду.

Тобто проблема тільки в роздутих штатах і економічно недоцільному об’єднанні?

– Не тільки. Щоб механізм працював злагоджено – потрібна співпраця і порозуміння із ВР та Кабміном. До міських голів, до ОТГ мають дослухатись. Часто проблеми виникають через те, що «зверху не видно, що робиться внизу». Ми озвучуємо ті проблеми, з якими стикаємось на місцях, якщо нас не чують, то й результат відповідний – «маємо те, що маємо». Але, зрештою, є ж світовий досвід і чим швидше ми до нього прийдемо – тим швидше житимемо краще.

Як показує практика, не можна отак просто взяти і без власних гуль запровадити світовий досвід.

– На жаль, так. Але хочу сказати скептикам, що, попри складності, все добре. І хоч не всі вірили – процеси йдуть. Гірше, коли нічого не відбувається. Можливо, погано, можливо, є помилки, але ми бачимо, що це неправильно і виправляємось. Це як дитина, як торкається до гарячого чайника… це теж досвід. І ось ми зараз як ті діти, які торкаються до чайника, які виходять на вулицю без шапки… робимо певні кроки. Усі роблять помилки, і ми не виняток.

– Ви маєте ще одну цікаву посаду голови Київського регіонального відділення Асоціації ОТГ, яка, певно, дає можливість лобіювати інтереси Гірської ОТГ на рівні не тільки області, а й країни?

– Однозначно. Окрім того, це власний досвід, це можливість бути залученим у різні політичні процеси. Мені хочеться за допомогою Асоціації допомогти не тільки органам місцевого самоврядування, а й державі. Ми часто говоримо – держава нам винна, а що ми зробили для держави? У цьому випадку Асоціація – один із механізмів такої взаємодопомоги.

Під час виборів неодноразово поширювали рейтинг, де Гірську ОТГ називали однією з найбагатших. Чи так це і якій цифрі дорівнюватиме бюджет-2021 вашої ОТГ?

– Гірська ОТГ дійсно є найбагатшою в Україні, але у розрахунку коофіцієнта спроможності на душу населення. Що це дає людям? Та нічого. Це номінальні кошти, які є, але вони вилучаються. Якби не було вилучень, то ситуація була б іншою.

Сказати, що ми тут купаємося в золоті чи діамантах – не можна. Якщо взяти Києво-Святошинський район, то там бюджет мільярд, а у нас 100 млн. А що таке 100 млн, коли у тебе на утриманні школи, дитсадки та інфраструктура?

Кошти на розвиток, звісно ж, будуть, але небагато. Тож за рік ми навіть не зможемо завершити будівництво школи. Бюджет ОТГ, орієнтовно, буде понад 100 млн грн – це може бути і 110, і 130 млн. Точної цифри поки немає, рахуємо. Більш точні дані будуть за тиждень.

Тобто є ризик, що нова школа у Горі не буде добудована у 2021 році?

– 100% не буде. Ми зійшлися з директором в єдиному: у грудні 2021 року її недоцільно запускати, бо 1 вересня ми запустимо стару школу, а за кілька місяців потрібні будуть кошти на відкриття нової, а це додаткове навантаження. Буде правильно відкрити нову школу 1 вересня 2022 року. Окрім того, впевнений, що наступного року ми просто не зможемо дати 130 млн грн на завершення будівництва.

Але очікування позитивні?

– Звісно! Маємо підтримку народних депутатів та й наші місцеві дуже активні. Сподіваюсь, що все вийде.

«Все вийде»  це ж не тільки про школу?

– Так, це стосується всіх проєктів, які заплануємо, поставимо пріоритетність і виконуватимемо. Ще раз наголошую, з п’яти громад ми на крок попереду, але завжди готові ділитися досвідом і підтримувати наших сусідів.

З нагоди Дня місцевого самоврядування хотів би побажати всім колегам здоров’я, терпіння, мудрості, взаєморозуміння. Разом до нових звершень, колеги!

Спілкувалася Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button