Валентин Шуткевич: «Працівникам культури дуже скрутно без глядача та оплесків»

Карантин вплинув, без перебільшення, на всі сфери життєдіяльності суспільства. Особливо потерпає творча індустрія, адже тепер ні концертів, ні гастролей, ні вистав. Та, незважаючи на всі негаразди, будинок культури на чолі з новим керівником Валентином Шуткевичем активно працює. Журналісти «ТС» завітали до директора культурно-мистецького комплексу «АКАДЕМ» (Міський будинок культури) та дізналися все про роботу артистів під час пандемії, творчі плани та про те, як живеться працівникам культури без оплесків.

Валентин Шуткевич не просто керує колективом та покращує творчу діяльність, а й встигає збирати колекції. «Барабани привезли з Єгипту, дві шляпи – з В’єтнаму. Ця накидка та чоловічий костюм – з Туреччини, футболки з різних країн замість магнітиків привозять друзі та знайомі», – показуючи свою колекцію, розповідає Валентин Сергійович.

КОР.: Валентине, ви досить відома людина у Борисполі, хтось вас знає як шоумена, а хтось уже як керівника Будинку культури. Охарактеризуйте себе кількома словами, аби наші читачі дізналися про вас більше.

Валентин Шуткевич: Я людина творча, можна сказати, всебічно розвинена. Маю музичну, педагогічну та економічну освіти, також мене цікавлять питання звукозапису. Я і ведучий, і співак. А взагалі, люблю свою справу і живу за законами добра та краси.

КОР.: Чудово. Тепер про сам Будинок культури. Що це за установа? Наскільки БК функціональний, багатогранний та чи цікавий для молоді? Які колективи там працюють?

В.Ш.: Будинок культури – це підрозділ культурно-мистецького комплексу «АКАДЕМ». До слова, наприкінці року – у нас ювілей. Нам виповниться 10 років.

У штаті БК – солісти, артисти та співаки, адміністрація та технічний персонал. Маємо два фольклорні ансамблі «Оріяна» і «Травневі роси», два хори – «Терниця» та «Червона калина». Також у нас працюють народні ансамблі танцю «Бориспільські молодички» та «Міленіум», співачки Тетяна Брова та Анна Мазур.

Тому нам не те що неприємно, а дивно, коли запитують: «А де це в нас будинок культури?» Таке запитують люди, які навіть не знають, де він знаходиться. «Це десь там на «совхозній ямі» чи десь там біля третьої школи?» Або доводиться чути: «Це у вас десь там у клубі?» То я хочу запевнити, що у БК є люди, які працюють і представляють Бориспіль на обласному та всеукраїнському рівнях. І за кордоном у нас багато гастролей. Танцювальний колектив «Міленіум» їздить у Грузію, Туреччину, Естонію та багато інших країн.

Наскільки Будинок культури цікавий молоді? Розумієте, для кожної вікової групи є свій артист і свій глядач. Чому немає молоді на концерті того чи іншого колективу? Не можу сказати, але це точно не означає, що колектив поганий, просто молодь слухає дещо інший музичний продукт. Кому що цікаво. У БК молодь приходить займатися – співати і танцювати.

КОР.: А може, варто було б запрошувати різних суперзірок, якихось топ-артистів? Чому їх нечасто можна побачити в Борисполі?

В.Ш.: Артист топ-рівня зацікавлений у високому гонорарі. А гонорар… Бачите, зал у нас розрахований на 240 місць. Якщо приїде якась зірка, то квиток коштуватиме мінімум 1000 гривень або й більше. На такий концерт ніхто не піде. Для розуміння – таких артистів цікавлять зали-тисячники. Тоді можна поставити ціну близько 400-500 грн, залежно від ряду та місця. Квиток стає автоматично доступним, і глядач може собі обрати місце на свій бюджет.

До нас теж приїздять різні відомі артисти, ми активно співпрацюємо з театральними трупами, які гастролюють. Це театри Саксаганського і «Тисячоліття», Київське драматичне товариство. У нас є вже і постійний глядач.

КОР.: Ви очолили БК у досить непростий період. Які особливості роботи під час карантину?

В.Ш.: Пандемія вплинула не лише на життя культурне, з нею зіштовхнулася, без перебільшення, все планета земля. Ніхто не знає точно, як вберегтися і що краще: карантин вихідного дня чи погодитися з версією, що перехворіють усі, а виживе сильніший.

Ми підлаштовуємося під умови сьогодення, під ті можливості, які маємо. Робота артиста передбачає спілкування з глядачем наживо: концерти, гастролі. Є сцена, є артист, є глядач – це все певна енергетика і взагалі інший формат. Зараз ми перейшли на відео-концерти онлайн.

КОР.: Розкажіть більше про ці концерти.

В.Ш.: З початку пандемії ми відзняли цілу низку концертів – до Дня вишиванки, свята Трійці, Дня молоді, Дня Конституції України. Найбільше роботи було перед Днем міста, адже записували аж чотири частини концерту. Це були досить масштабні зйомки в Борисполі. Знімали на квадрокоптер, телекран, стаціонарні камери і, звичайно ж, пишаємося результатом.

У процесі зйомок тісно співпрацюємо з ТРС «Бориспіль» і вже давно розуміємо один одного з пів слова. Від них – зйомка та монтаж, від нас – творчий матеріал.

Зараз плануємо знімати концерт до Дня армії. Зйомки уже розпочато, а 6 грудня він вийде в ефір, запис можна буде переглянути на сайті ТРС «Бориспіль», в YouTube, Facebook та Instagram. Ми не працюємо хаотично, адже є план роботи на рік, якого дотримуємося і перевиконуємо.

КОР.: А як щодо вистав, вони теж в онлайні?

В.Ш.: На початку осені, коли карантин трішки послабили, співпрацювали з Бориспільським муніципальним театром «Березіль». У нас було кілька вистав «Наталка Полтавка». Карантинних заходів дотримувалися – заповнювали лише половину зали і розсаджували глядачів у шаховому порядку. Але коли пандемія розбушувалася знову, ми опинилися у напівпаралізованому стані.

КОР.: А як щодо Дня Святого Миколая та Нового року? Ці програми теж плануєте відзняти у форматі онлайн?

В.Ш.: Зазвичай, День Святого Миколая – це відкриття головної ялинки на центральній площі міста. Якщо карантин послаблять – усе буде, як і раніше: і Миколай у моєму виконанні,  і «живий» концерт. Якщо ж карантинні заходи будуть жорсткішими, то міркуватимемо, як виходити з цієї ситуації та готувати відеоконцерт, повністю присвячений Новому року.

Обговорюємо з колегами найближчі перспективи, щоб артисти мали змогу підготувати відповідний репертуар.

Щодо новорічного концерту, вже є певні ідеї. Зробимо його у двох частинах. Перша – сучасна з відповідними декораціями. Друга – з колядками, щедрівками у більш народному стилі, з Меланкою, козою та колядниками. Це все в процесі. Нас ніхто не обмежує в творчості, але на все потрібен час, щоб підготувати матеріал.

КОР.: Чи влаштовує вас такий своєрідний зворотній зв’язок з глядачем і чи можливо, щоб онлайн-глядач замінив живу аудиторію?

В.Ш.: Онлайн-глядач ніколи не замінить живої атмосфери на концерті. Коли артист виходить на сцену, в нього є певні переживання. Це все невидима енергетика і певна магія. Погодьтесь, що онлайн-формати, фото-, відеозйомки ніколи не замінять живого концерту.

Немає нічого вічного, сталого, умови в світі змінюються. Зрозуміло, що зараз без Інтернету нікуди. Соціальні мережі, YouTube та всілякі ресурси – це чудовий спосіб комунікації з глядачем постійним чи потенційним, це реклама, присутність, піар. На всіх бізнесуроках і тренінгах спікери кажуть: «Якщо тебе немає в ґаджеті – то тебе немає ніде». Це сучасні умови, і ми під них підлаштовуємось. Систематично публікуємо номери з відзнятого матеріалу, нагадуємо про себе: «Ми живі, ми працюємо і можемо бути цікавими вам».

КОР.: Як артистам живеться без оплесків?

В.Ш.: Живеться скрутно, це частина нашого життя, тому дуже хочемо зустрітися зі своїм глядачем, а також знову поїхати на гастролі чи фестивалі.

КОР.: На початку епідемії запустили флешмоб, де люди аплодисментами підтримують лікарів. Чи не вважаєте доречним влаштувати такий флешмоб і для працівників будинку культури?

В.Ш.: Гадаю, в цей нелегкий химерний час, мабуть, треба підтримувати кожного. Не тільки представників якихось певних професій, тих самих лікарів, яким зараз дуже важко, а й усіх-усіх… І словом, і ділом, і, можливо, якимись пожертвами, якщо хтось може допомогти фінансово, адже різні ситуації у людей бувають, і ковід кожен переносить по-своєму.

Тому давайте підтримувати один одного, бути добрішими, бути милосерднішими, давайте будемо людьми.

КОР.: Чи вдарив карантин по фінансовій частині життя будинку культури? Чи складно вам жити без концертів?

В.Ш.:  Звичайно, ситуація зараз непроста, але стабільна. Наша установа бюджетна. Заробітну плату отримуємо вчасно і без затримок. Зрозуміло, що маємо навіть в умовах карантину триматися у творчому репетиційному та концертному тонусі й звітувати перед глядачем, у першу чергу, про те, що зробили.

А з приводу відсутності концертів немісцевих артистів та колективів – я впевнений, що це питання тимчасове.

КОР.: З урахування карантину – які ваші подальші плани на наступний рік? Як плануєте розвивати Будинок культури?

В.Ш.: Зараз запланували роботу, яка можлива без глядача, як кажуть, «роботу закулісну». Окрім того, Будинок культури – це чималий об’єкт, який потребує догляду та утримання. Взагалі, робота директора творча і не зовсім творча. Це робота більше менеджера, організатора, людини, яка про все може домовитися, десь щось дістати, позичити чи орендувати, щоб створити максимально комфортні умови творчим працівникам.

У наших найближчих планах – косметичний ремонт фойє і гардеробу. А також капітальний ремонт танцювальної зали, яку влітку затопило. Додам, що під час карантину також встигли полагодити дах, водопровід і каналізаційні мережі.

Ми влаштували фотосесію колективу, що, до речі, ніхто не робив до цього. Хочемо оформити стіни, які стоять голими: заповнимо їх гарними фотографіями працівників, керівників, артистів, які в нас були. І, звичайно, фотографії з концертів та вистав.

Непогано було б зробити в кар’єрі літній амфітеатр, так звану «ракушку». Також можна поставити вуличні тренажери, тим більше, коли в нас друга частина будівлі – це спортивна зала.

Нагальна потреба зараз і у власному транспорті, рано чи пізно, закінчиться карантин і треба їздити на гастролі. Показувати себе не тільки в місті, де ти живеш.

Важливий момент – закупівля світлового обладнання на сцену. Сподіваємося на підтримку новообраних депутатів, адже нам також потрібен новий комплект звукового обладнання для забезпечення міських масштабних заходів. А це чимала сума, і  без підтримки влади тут ніяк.

Є питання поточні, а є глобальні, і для їх вирішення я стукатиму в усі двері. Серед депутатів є багато людей, яких знаю особисто і, сподіваюсь, ми знайдемо спільну мову.

КОР.: І наостанок, хотілося б дізнатися більше про вашу колекцію краваток-метеликів та футболок з різних країн. Хто і як допомагає вам її поповнювати?

В.Ш.: Своїм друзям, які їдуть за кордон, кажу: «Не везіть мені магнітиків, бо дверцята холодильника вже обриваються від них. Привезіть краще футболку, яку я носитиму. Адже це дуже практичний подарунок».

Рекордсмен з футболок-сувенірів Борис Шапіро, він мені вже аж три подарував. Наразі маю близько 30-40 футболок. Коли робитиму наступну ревізію, то обов’язково виставлю у Facebook  їх фото. Там є багато цікавих екземплярів з Фінляндії, Швейцарії, Норвегії, Італії. До речі, можливо Таня Підгурська також щось передасть, адже вона емігрувала до США.

ПРО ВАЖЛИВЕ ОКРЕМИМ АБЗАЦОМ

– Коли ще був живий Анатолій Соловйович (міський голова Анатолій Федорчук – ред.), велася робота щодо реконструкції кіноконцертної зали. В планах це буде кіноконцертна зала із хорошим звуком на 150-180 місць із повноцінною сценою, гримерками, танцювальною залою та адмінприміщеннями. Там можна буде переглядати фільми, влаштовувати концерти, виставки та проводити репетиції.

Марина ГРИЦЮК, «ТС»

 

Share Button