Володимир Шалімов про перші домовленості лідерів фракцій: «Більше у сесійній залі шоу не буде»

Ця виборча кампанія видалася доволі цікавою і водночас – трагічною. З життя пішов міський голова Анатолій Федорчук. Він здобув перемогу на виборах, але хвороба виявилася сильнішою за нього. Чи позначиться це на політичному житті міста? – Безумовно!

У січні на Бориспіль чекають повторні вибори, а на політичному олімпі зовсім скоро з’являться нові обличчя. У понеділок у сесійній залі міської ради зберуться новообрані депутати – представники шести політичних сил – «НАШ КРАЙ», «ЄС», «Слуга народу», «Батьківшина», «ОПЗЖ» та «Голос».

Хто стане секретарем міської ради, чи спілкуються фракції між собою та про що домовляються, а також яка з центральних вулиць може бути перейменована на честь Анатолія Федорчука, журналісти «ТС» запитали у керівника міського осередку «НАШОГО КРАЮ», новообраного депутата міської ради та голови правління ПрАТ «Агробудмеханізація» Володимира Шалімова.

– Місцеві вибори і кампанія загалом виявилися доволі цікавими…

– Кампанія дійсно була доволі цікава і показала дуже холодне ставлення людей до виборів. Яка у нас явка? Трохи більше 20%? Жодного зацікавлення у тому, хто пройде. А може, люди дійсно зневірились у кандидатах? Хоча вибір був неабиякий… можна було обирати й обирати. Тож, швидше, це байдужість до місцевого самоврядування.

– «НАШ КРАЙ» святкував перемогу, але втратив одного зі своїх потужних лідерів – Анатолія Федорчука.

– Ми з Анатолієм Соловйовичем були однодумцями і на вибори вирішили йти разом. Попередню каденцію пройшли гідно – ніхто нікого не підвів. Ми були упевнені в нашому тандемі, у тому, що люди повірять нам і нашій команді патріотів міста. Так і сталося, але коронавірус не шкодує нікого…

Анатолій Соловйович мав досить потужний стрижень. Біля нього гуртувалися люди. Його неможливо було зламати, він не тікав від проблем, а їх у місті вистачало щодня. Це більшість кандидатів думали: «Ось сяду в крісло і розквітну, як квітка». Ні! Тут щодня потрібно вирішувати людські питання.

Характер у міського голови був дуже сильний. Він мав свою лінію і від неї не відходив. Завжди йшов до кінця. Для керівника це дуже важливо. Люди бачать, якщо ти вагаєшся, і поваги це не викликає. Керівник має бути сильним, жорстким, у певному розумінні, мати мету і йти до неї. Таким був Анатолій Соловйович.

Він завжди підтримував хороші ідеї і сам їх генерував. Так було і з пам’ятником князю Володимиру та Павлу Чубинському, алеєю біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, заводом «РОШЕН». А Книшовий меморіальний парковий комплекс? Це ж взагалі його дітище. Пам’ятаєте, які там джунглі були? Справжній генератор ідей!

Анатолію Федорчуку часто доводилося відбиватись від нападок і брудних звинувачень, але він робив це гідно і толерантно. Усіх вислуховував, шукав і пропонував конструктивні рішення. Не знаю, як йому це вдавалось. А ще він дуже не любив популізму і неправди.

На останній сесії я дивився на його порожнє крісло і думав: «А що ж буде далі? Хто буде міським головою, хто виграє? Чи матиме він отой стрижень, далекоглядність, ви-тримку, чи зможе так спілкуватись із людьми?…»  Побачимо.

– Для вашої політичної сили це серйозна втрата…

– Це серйозна втрата і для політичної сили, і для міста, і для мене. Пішов мій друг, людина, якій я міг зателефонувати у будь-який момент. Проте у нас було табу – ми ніколи нічого не просили один в одного в особистих інтересах.

Він міг набрати і запитати: «На Головатого згоріла підстанція, але вона не на балансі РЕМу… У вас є підстанція? Поставите? Бо РЕМ не береться…». За себе він ніколи не просив.

І я не просив. Ні ділянок, ні зменшення пайової участі – і думок таких не було. Усі розмови – тільки про місто.

– Уже визначено дату повторних виборів міського голови в Борисполі. «НАШ КРАЙ» висуватиме свого кандидата?

– Минулого тижня я збирав наших депутатів і ставив таке запитання, але всі мовчали. Як буде далі – не знаю. Проте щотижня мені телефонують із нашого республіканського осередку і кажуть: «Ми бачимо вас кандидатом на міського голову», але я відмовляю.

– Чому?

– Бо на підприємстві роботи вистачає. Сьогодні лише із 07.00 до 09.00 я провів п’ять зустрічей. Там «Костал», там здача «Сільпо» в Одесі. Роботи під зав’язку… Окрім того, я переконаний, що у міського голови не має бути ніяких бізнесів чи підприємств, і в секретаря – теж. Вони мають повністю віддаватись роботі і не давати приводів навіть думати, що лобіюють свої інтереси.

Щоб прибрати навіть найменший привід говорити про лобізм – готовий іти членом будівельної комісії, але точно не головою. Під час минулої каденції я писав заяву про складення повноважень голови (будівельної комісії – ред.), але депутати сказали: «Залишайся».

Чому все ж готовий працювати у цій комісії? Бо я на цьому розуміюся. Якщо і тут теж побачать лобізм – піду в освітянську. Мені буде приємно працювати для розвитку шкіл і дитсадків.

Тож на міського голову не йду – нема на кого підприємство лишити, та й тяжко після коронавірусу.

– У міського голови, попри розмови і звинувачення, дуже сильна команда заступників. Якщо хтось із них виявить бажання йти на міського голову – підтримаєте?

– Нічого сказати не можу. По-перше, ніхто не звертався, а по-друге, я це одноосібно не вирішую. Якщо член нашої партії захоче піти на міського голову, ми збиратимемося і всі разом вирішуватимемо.

– Ще б хотілося поговорити про результати виборів в облраду. Чому не вдалось подолати 5% бар’єр? Що стало перешкодою?

– Деякі райони набрали по 100-200 голосів, а деякі, як наш, – по 3 тисячі голосів. У нас люди повірили в «НАШ КРАЙ». Голосували дуже добре і у місті, і в селах. Але цього забракло.

Натомість у раду Бориспільської ОТГ за списком «НАШОГО КРАЮ» пройшли двоє сільських голів – Микола Дженжебір та Анатолій Тур. Тож працюватимемо і виправдовуватимемо довіру людей.

– Зовсім скоро установча сесія. Її теж призначали і переносили. Для цього була офіційна причина – невстановлені результати виборів до Київської облради, і неофіційна – торги за посади секретаря та у комітетах.

– Установчу сесію дійсно перенесли через відсутність офіційних результатів. Коли їх нарешті озвучили – я одразу написав заяву щодо реєстрації мене як депутата Борис-пільської ОТГ. І уже потім наша ТВК визначила дату установчої сесії – 23 листопада.

А поза тим, чекаючи результатів виборів в області, ми проводили зустрічі лідерів фракцій Бориспільської ОТГ: узгоджували комісії, говорили щодо кандидатури секретаря. Востаннє збиралося 5 фракцій, окрім «ЄС». Говорили довго, без скандалів і галасу.

Насправді, яку політичну силу не візьми, всі програми приблизно однакові. І ціль одна – працювати на місто. Ми не збираємося ні з ким воювати. Ми всі збираємось і спілкуємося, всі, окрім «ЄС». Чому вони не хочуть – не знаю. Не хочуть і все.

Знаєте, мені б хотілося, щоб так було і надалі – без різних шоу. Щоб у погоджувальній раді працювали голови фракцій і голови комісій. Немає голови комісії – його місце займає заступник. Щоб питання розглядалися перед сесією, а на самому засіданні всі фракції мають працювати, а не влаштовували «базар».

Чому потрібні голови комісій? Щоб могли щодо кожного проблемного питання допо-вісти. Доповіли, розказали. Приймається? Ідемо на сесію! Звісно, можуть і мають бути суперечки, але це два-три питання, а не весь список. І в жодному разі це не мають бути питання, що гарантують життєдіяльність
міста – бюджет, програми, допомога людям з інвалідністю та малозабезпеченим і решта соціальних питань, усе це має вирішуватись одразу.

– Домовленості про секретаря є? Прізвище назвете?

– Є, але вони попередні, тож прізвище не називатиму. Все стане відомо на сесії після таємного голосування.

– «НАШ КРАЙ» пропонував свою кандидатуру?

– Ні. Я ж «заангажований», то не можу йти, а всі інші, упевнений, доволі плідно працюватимуть у комісіях.

– А як щодо комісій – голови уже визначені?

– Не всі. Скажу більше – ми плануємо попередню зустріч усіх депутатів, щоб вони могли сказати, в яких комісіях хочуть працювати. «ЄС» теж запросили. Сподіваємось, будуть усі.

– Яка подальша доля команди Анатолія Федорчука – заступники працюватимуть до обрання нового міського голови?

– Такою буде моя перша порада новому секретарю – не міняти заступників. Місто повинно працювати зиму. 31 січня у нас вибори міського голови. Результатів можна очікувати десь за тиждень, а кадрових перестановок – ближче до кінця лютого. Не можна на зиму кидати місто під якихось Іванових, Петрових чи Сидорових… Комунальна галузь повинна працювати, як працює зараз.

Не варто чіпати ні освіту, ні економіку, ні діловодство. Прийде новий міський голова – ось тоді і почнуться зміни. А якщо секретар, якого ми оберемо, теж надумає балотуватись на міського голову? То він напише заяву на відпустку і займатиметься виборами, а місто має жити і працювати. Навіщо списи ламати?

– Нині активно обговорюється пропозиція присвоїти Книшовому меморіальному парковому комплексу ім’я Анатолія Федорчука. Побіжно також є ідеї назвати на його честь нову спортшколу чи вулицю. Яку ідею підтримаєте ви і «НАШ КРАЙ»?

– Книшовий меморіальний парковий комплекс – це дітище Анатолія Федорчука, тож пропозицію ми, звісно ж, підтримаємо. Також було б доцільно назвати на його честь одну з центральних вулиць. Швидше за все, це може бути Польова.

– У попередніх розмовах ви говорили, що хочете піти з політики. Змінили своє рішення?

– Я дійсно був налаштований не йти депутатом в нашу ОТГ, але поки мене просять залишитись – принаймні до виборів міського голови.

Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

 

насамкінець

Про коронавірус і «карантин вихідного дня»

– Я сам перехворів на коронавірус і бачив, як від цієї хвороби помирали люди, і врятувати їх ніхто не міг. Чи варто говорити, що я за всі обмеження, які допоможуть знизити поширення хвороби і врятувати життя? Але я за продумані рішення. «Карантин вихідного дня» – це не такий уже й великий дискомфорт для людей, але водночас це суттєвий удар по малому бізнесу.

Держава має дбати про людей і думати про наслідки своїх рішень. Можу пояснити на прикладі свого підприємства. Наприкінці грудня мої працівники підуть на канікули і почнуть повертатися на роботу десь після
14 січня. На ці два тижні підприємство зупиниться. Але «простій» – це теж витрати: на комуналку, на відпустки і лікарняні, на зар-плату охороні. Всі ці витрати ми закладаємо до нашого бюджету. І тепер у мене питання: чому держава не подумала про цей «простій»? Може, потрібно було менше доріг класти? Може, варто було б десь в іншому місці паски затягувати? Мабуть, цими процесами ніхто не керує – ось і вся відповідь.

Якщо знову повернутися до прикладу з підприємством, то ми хотіли купити нові самоскиди, але вирішили, що поки попрацюємо на старих, але створили «ковідний» фонд. Ми виділили близько мільйона на ліки для наших працівників, а зараз ще й вакцинуємо їх від грипу.

Тож ще раз кажу: я за обмеження, але якщо ви закриваєте підприємства – компенсуйте людям, адже їм потрібно утримувати родини.

 

Share Button