За заслуги в галузі освіти

Щорічно до професійного свята — Дня працівників освіти — відзначають кращих освітян міста.

11 вересня 2017 року відбулося засідання комісії з розгляду питання щодо присудження Бориспільської міської премії «За заслуги в галузі освіти міста Борисполя» у 2017 році. На здобуття премії претендувало сім педагогічних працівників.

Відповідно до рішення комісії, розпорядження міського голови Федорчука А.С. від 11.09.2017 року № 338 «Про присудження Бориспільської міської премії «За заслуги в галузі освіти міста Борисполя» присуджено премію та присвоєно звання лауреатів п’ятьом кращим педагогам, які працюють у навчальних закладах міста:

Наталії Борисівні Дудці − вчителю математики Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського – спеціалізована школа І-ІІІ ступенів»;

Неонілі Іванівні Клименко − заступнику директора з навчально-виховної роботи Бориспільського навчально-виховного комплексу «Гімназія «Перспектива» – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» імені Володимира Мономаха;

Ірині Анатоліївні Кубрак − заступнику директора з навчально-виховної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт»;

Оксані Миколаївні Пономарьовій − заступнику директора з навчально-виховної роботи, вчителю інформатики Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6;

Ніні Іванівні Стародуб − вихователю-методисту дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 3.

«ТС» запитала в освітян, за якими критеріями обрано переможців? Ось що відповіла начальник управління освіти і науки Тетяна Чернойван:

— Відповідно до Положення про Бориспільську міську премію «За заслуги в галузі освіти м. Борисполя», затвердженого Бориспільською міською радою, премія присуджується міським головою за видатні досягнення у вихованні, навчанні, професійній, науковій підготовці учнівської молоді, в організації та вдосконаленні навчальної, виховної, науково-методичної та науково-дослідницької роботи, у впровадженні в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду, в управлінні закладами та установами освіти, наданні допомоги в їх розвитку, впровадженні нових управлінських технологій, у підготовці та підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів, у науковому та методичному забезпеченні закладів освіти. Щороку присуджується п’ять премій до професійного свята. Висунення кандидатів на здобуття премії здійснюється колективами навчальних закладів м. Бориспіль. Упевнена, цьогорічні лауреати повністю відповідають цим критеріям, це успішні вчителі, достойні представники освітянської галузі Борисполя.

Цьогорічні лауреати відповіли на запитання: чому вони обрали саме професію педагога та за що люблять свою роботу?

Наталія Дудка: «Вчу дітей не боятися математики»

— Я завжди гарно вчилася, любила своїх вчителів і дуже люблю дітей. Хоча батьки й не радили мені бути педагогом, але я стала ним і ніколи про це не шкодувала. Працювати вчителем – це море позитиву, особливо коли тебе чекають, зустрічають, обіймають. Від дітей багато радості, усмішок, добра. Ідеш іноді до школи без настрою, щось не ладиться, а на уроках про все забуваєш. Люблю свою роботу точно не за зарплату. У школі жоден день не проходить одноманітно.

Дуже щаслива, що працюю саме в ліцеї «Дизайн-освіта», де є класи з поглибленим вивченням математики. Це настільки стимулює до праці, особистого розвитку. Маю надзвичайно здібних учнів, які за останні роки досягли значних результатів. Вчу дітей не боятись математики, намагатися зрозуміти її,  полюбити, і тоді обов’язково все вийде.

Неоніла Клименко: «Люблю свою роботу за креативність»

— Після університету деякий час працювала тренером з волейболу в Борисполі. Потім влаштувалася у гімназію «Перспектива» вчителем фізкультури. І лише тоді зрозуміла, що моє покликання – бути педагогом, а не тренером. Згодом опанувала фах біолога.

Люблю свою роботу за креативність. Кожного дня на мене чекає щось нове, але й від мене очікують чогось цікавого, нового. Усе, що відбувається з тобою на роботі, – як тебе зустрічають колеги і діти, що ти їм даєш, з чим до них приходиш і чим наповнюєшся від них – усе віддзеркалюється на твоїх учнях. Тож доводиться постійно бути в тонусі, уміти себе стримувати, допомагати і дітям, і колегам.

Ірина Кубрак: «Живе спілкування – це моє»

— Мої бабуся, тато й мама працювали викладачами, тож вибір професії навіть не стояв. Люблю живе спілкування, як заступник директора з виховної роботи надзвичайно радію, коли вдається вирішувати подекуди складні ситуації, які часто виникають в дитячих колективах. А ще в мої обов’язки входить організація різних міських заходів, і це стимулює робити все, щоб дітям було зі мною цікаво, – орієнтуватись у сучасній моді, нових тенденціях, знати, чим захоплюється молодь.

Робота педагога розкриває безліч можливостей, аби й свою творчість показати, і дітей чомусь навчити. А це постійний рух вперед.

Оксана Пономарьова: «Не бачу себе ніким, окрім учителя»

— Я з династії педагогів, ще мій прапрадідусь вчителював у сільській школі. Та найяскравішим прикладом для мене була мама. Я росла і бачила, як вона проводить уроки, готує плани, перевіряє зошити.

Нині обіймаю посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Це командна робота, яка приносить мені неабияке задоволення. А взагалі, люблю свою професію за дітей. З ними приємно працювати, ніде, як у школі, не отримаєш такого заряду, адже дитячі емоції найвідвертіші. Надзвичайно тішуся їхніми досягненнями та перемогами. Люблю свою школу, тут я навчалася з першого класу, тоді проходила університетську практику і одразу ж після закінчення вишу прийшла на посаду вчителя продовженого дня. Ніколи навіть не замислююся, чи люблю свою професію. Я люблю цей куточок, свою школу, й думки не виникає, щоб змінити не те що роботу, а навіть школу. Не бачу себе ніким, окрім вчителя.

Ніна Стародуб: «На роботі потрібно не вигорати, а горіти!»

— Після закінчення школи твердо вирішила: буду педагогом. У моїй сім’ї не було вчителів, але я про це мріяла з дитинства.

Люблю свою професію за радість, яку приносимо дітям, а вони нам. Намагаємося працювати так, щоб усі були задоволені, – і діти, і батьки, і педагоги. У нас надзвичайно творчий колектив, тож на місці не стоїмо – шукаємо цікаві методики, заняття, форми роботи, щоб вихователям було цікаво працювати, а діти легко сприймали матеріал, навіть не помічаючи, що їх навчають. Приємно дивитися на веселих, усміхнених, життєрадісних малюків. Вираз обличчя дитини багато про що може сказати: якщо вона задоволена, значить ми йдемо у правильному напрямку.

З освітянами спілкувалась Надія КРИВОЛЬЧЕНКО, «ТС»

Share Button