МИ З ВАМИ І ДЛЯ ВАС З ТУРБОТОЮ У СЕРЦІ
Нам 90! Це велетенська подія і майже ціла епоха (без десяти років). І колектив нинішній щасливий, що є маленькою – десь на десять чи дванадцять, а хто й на цілих 30 чи 40 відсотків (саме стільки років в газеті працює кожен із нас) – частинкою нашої дев’яностолітньої газетної історії. Але знаннями і вмінням, працелюбністю і талантами, професійністю і досвідом, незаангажованістю і душею ми молоді: середній вік колективу лише 45.
Одним словом, усі ми – трудовославці. Маленький, дружний колектив найстарішого, найповажнішого на теренах Бориспільщини видання – тепер уже ПП «Медіа-Центр «ТС». Ось він – перед вами, уважно вдивляйтеся. Як і «Трудова слава» – газета невеликого формату, що виходить друком з жовтня 1930 року. Може, це не зручно, що у нас — про нас? Зрештою, ми вирішили не комплексувати. Газета — це праця багатьох людей. Тож почнемо:
Фінансист і водій за сумісництвом Олександр Антоненко. Обійняв посаду головного бухгалтера тільки-но закінчивши економічний факультет Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Г. Сковороди за спеціальністю «Облік і аудит», за12 років роботи в редакції він не тільки на «ти» з цифрами, він – наша «екстрена» допомога. І наголошує, що в «ТС» набув такого досвіду роботи, про який «і не мріяв».
Відповідальний секретар Тамара Велегіцька щодень з газетою уже понад 35 років. Кожне слово, кожен газетний рядок випестуваний саме нею, бо газета – це її любов.
Верстальник, дизайнер, чарівна і розумна Юлія Калініна. Починала оператором комп’ютерного набору, потім вивчила верстку газету, освоїла професію дизайнера. Її робота пов’язана з творчістю – вона робить «обличчя» газети, і докладає до цього максимум зусиль.
Інна Бакум – редактор. Обіймає посаду вже понад десять років. Робота у неї творча і душевна, а керівна посада накладає відбиток на її життя і робить цю жінку з роками привабливішою. А щоб стати успішною, вона багато працює, любить людей і правильно розставляє життєві пріоритети, вважаючи роботу в «ТС» справжнім подарунком долі.
Журналіст Тоня Туманова. Слова, сказані колишнім редактором Михайлом Нанінцем про свою землячку, якнайкраще характеризують нашу колегу, яка заради своїх ноу-хау на сторінках «Трудової слави» може «подолати будь-які перешкоди. А якщо до цього додати неспокій душі і романтику, власну позицію і філософську оболонку та все «зіткати» у дзвінке перевесло художнього образу, то й з’являється на сторінках «ТС» «диво» за підписом Тоні Туманової». Її журналістські будні не бувають помірними чи спокійними, вони майже весь час жаркі, часом нестерпно спекотні, не залежно від пори року.
Тетяна Заєць, учитель за освітою, творча, неординарна, чарівна. Скуштувавши «журналістського хліба», а він прийшовся їй до смаку, тепер нерозлучна з «ТС»: у неї виходить і писати, і фотографувати, а досвід, упевнена, прийде з роками.
З НАМИ, АЛЕ З РІЗНИХ ПРИЧИН ЗАЛИШИЛИСЯ ЗА КАДРОМ:
літератор-видавець Володимир Литвин. Непересічна особистість, в якій поєднуються професіоналізм, людяність, талант, письменництво і вчительство. Він уміє працювати (й надто плідно) та бути на своєму місці, вміє поступатися посадами, але не принципами;
знаний на теренах міста і району, досвідчений журналіст Павло Магденко;
старша колега Наталія Можайкіна, яка працює в міськрайонці понад 40 років(!) і має один-єдиний запис у трудовій книжці. За ці роки журналістика стала для неї не просто роботою, а стилем життя, або, як каже сама, «діагнозом». Талановита і надзвичайно працелюбна журналістка, порядна і чесна, толерантна і витримана у поводженні з людьми і колегами. А ще вона навчилася мужньо долати невдачі, багато читає й пише філософські вірші.
Чарівна і мудра Алла Богуш обрала журналістику тринадцять років тому. Працелюбна, толерантна, проста у спілкуванні, вона донедавна – «голос району». З особливою любов’ю пише і розповідає про людей Бориспільщини і кожна зустріч із героєм радіопередачі чи газетного матеріалу зберігається в її серці.
Лідія Захарченко, журналіст ТРС «Бориспіль», обрала журналістську стезю ще зі шкільної парти і з тих пір журналістика – це її життя.
А ще колеги-журналісти, хто працював у «ТС» останні 10, 20 чи 30 років, але пішли у широкі світи, всеукраїнські, або на кращі хліби – більш оплачувані, й ми цьому щиро тішимося, бо всі вони залишили тут, у рідній газеті, часточку себе, свого вміння, знань, таланту, індивідуальності. Почнемо з останніх літ:
десь далеко, за океаном, наша Тетяна Підгурська, журналіст, фотограф, творча, неординарна особистість. А ще Валентина Макієнко, Надія Кривольченко, Катерина Савенко, Ольга Рогач, Анна Білозор, Роман Петлицький, Світлана Шейгас, Наталя Шкаруба, Ольга Манько, Наталія Бублик, Оксана Кобзар, Юлія Лисиця;
десять років тому очолював «ТС» Михайло Нанінець, журналіст від Бога зі своїм незаангажованим стилем написання матеріалів, по вінця переповнений творчими ідеями, він намагався охопити все, і щоденний «дев’ятий вал» не залишав йому права на спокій. Коли він тільки ступив на поріг «Трудової слави», то з перших днів був навіть приголомшений, як цінують її нинішні та колишні трудовославці своє дітище. І весь час відчував велику відповідальність перед усіма поколіннями редакторів і журналістів, тривожився, щоб не осоромити їх, намагався «змінити парус і зміцнити щоглу», і йому вдавалося йти «під новими вітрилами»;
2007-2008 роках керувала «Трудовою славою» член Національної спілки журналістів України Світлана Герасименко. У ті нелегкі роки міськрайонка вижила завдяки її професіоналізму, досвіду, енергійності, оптимізму та любові до журналістики. Це вона заклала основи нової, сучасної, за вимогами часу, міськрайонки. Це вона зібрала у згуртований колектив молодих кращих у місті журналістів.
Не можемо не згадати Людмилу Яновську та Інну Ковалів (журналістів престижного столичного видання), Наталію Гончар, Наталію Зозулю, Ніну Ігнатенко, Світлану Алфімову (всі вони нині столичні журналісти), коректорів Людмилу Івженко та Лідію Дмитренко. Хлопців-верстальників, адже у 1991-ому «ТС» однією з перших не лише в Київській області, а і в Україні перейшла на комп’ютерну верстку завдяки Борису Кузьменку, Сергію Опалію, Сергію Мокіну…
НА ЗАСЛУЖЕНОМУ ВІДПОЧИНКУ НАШІ ВЕТЕРАНИ
Тамара Дмитрівна Зарудня – із золотого фонду «Трудової слави», її старожилів, які визначають трудовославську самобутність. Адже ще у далеких 70-их завоювала вона прихильність бориспільського читача тим, що ні за яких обставин не кривила душею, інформацію подавала найоб’єктивніше, і сьогодні журналіста Зарудню знає і згадує старше покоління шанувальників «ТС».
Лариса Михайлівна Іщенко, інтелігентна і доброзичлива, багато років віддала праці в газеті та редакції районного радіомовлення. Її матеріали відзначалися правдивістю, інформативністю та оптимізмом, а в центрі всіх описаних подій завжди були люди, здебільшого, звичайні бориспільці. Вона не ідеалізувала тих, про кого писала, а намагалася в кожному з них побачити індивідуальність, зафіксувати і висвітлити неповторні риси характеру.
Андрій Степанович Зиль – відомий на Бориспільщині краєзнавець, Нестор-літописець редакції, завідуючий відділом радіоінформації.
А ще до випуску міськрайонки у різні роки причетний весь колектив поліграфістів колишньої Бориспільської друкарні – у 90-літній історії газети є й частинка їхньої невтомної праці.
«ТС» – ТУРБОТА СЕРЦЯ
І нехай звучить трохи пафосно, але ми свідомі того, що без нашого пристрасного, компетентного слова не відбулося б тих змін у житті Бориспільщини, які бачимо сьогодні. І нехай кажуть, що знецінюються процеси вартості слова, нехай з’являються нові видання і наш розум заполонили соцмережі, виникають різного характеру труднощі, та міськрайонка була, є, уже роздержавлена, у форматі приватного підприємства, і буде.
Завжди непримиренні до неправди, нетерпимі до зла та приниження, небайдужі до чужого болю, гострі на язик, наполегливі у пошуках істини і дуже талановиті –
ті, хто свідомо і з «турботою у серці» обрав «ТС» –
ВАШІ ТРУДОВОСЛАВЦІ
