Антон Арестов: «День Гідності для мене рівнозначний Дню Незалежності»

На його рахунку дві революції, багато вражень, переживань, але одне тверде переконання – Україна має бути незалежною, із європейським майбутнім та вільним народом.

Антон Арестов був одним із активних учасників Євромайдану, він «творив революцію» і у Борисполі. У його власному маленькому музеї не тільки знімки та каска медика, в якій він надавав допомогу на Майдані, а й трофеї, що здобув під час затримання «тітушок».

Журналістам «ТС» Антон розповів про свою власну боротьбу, про спогади та історичні помилки, які треба виправляти.

Як ти потрапив на Євромайдан?

21 листопада 2013 року, коли був великий мітинг на Майдані, я проводив екскурсію столицею, а потім разом зі своїми студентами пішов до стели Незалежності. Кульмінації вечора я не дочекався, але основний посил зрозумів. Мене це вразило до глибини душі.

Що для тебе День Гідності?

Зважаючи на те, що був учасником двох революцій, – Помаранчевої та Гідності, ця дата для мене на рівні Дня Конституції і Дня Незалежності.

Багато людей розчарувались у революціях. А ти як вважаєш, вона була недаремною?

Мене дуже тішить, що байдужих людей стає дедалі менше, менше й тих, хто виступає проти всього українського. Гадаю, якби мені дали шанс пережити все наново, я був би щасливий.

Що, на твою думку, вдалося зробити й змінити під час Революції Гідності?

Ми не отримали остаточної перемоги, але здобули психологічну перевагу над нашими ворогами, які не мали ані честі, ані совісті. Вони готові були нас розчавити, однак не змогли. Але це не кінець, боротьба триває, і ми переможемо.

Що розкажеш своїм дітям про Революцію Гідності?

Скажу, що це був той випадок, коли ми в черговий раз наблизились до кращого життя, але в силу різних обставин не довели справу до кінця. Так само було й під час козацьких повстань XVII століття, дуже схожа ситуація.

Під час розстрілів доводилося когось зі своїх витягувати?

Так, ми евакуювали одного із бориспільських хлопців. Прикро, що апогеєм став вечір 18 лютого, коли було кілька десятків загиблих, а кількості поранених досі ніхто не знає. Звісно, хотілося тоді допомогти своїм, але я отримав наказ повертатися до Борисполя…

Що б змінив, коли б з’явилася така можливість?

Ми мали змогу ще в далекому 2004 році знищити Януковича і його прихильників на виході з кінотеатру «Зоряний». Якби це зробили, можливо, уникли б жертв, які були у 2014 році, і війни на Донбасі…

Майдан розпочався через спробу розтоптати європрагнення країни. Як гадаєш, країна отримає бажаний безвіз у 2016-му?

У 2016-му навряд чи, а от у 2017-му цілком реально.

Дякувати Богу, більшість українців поділяє проєвропейську політику. Покоління змінюються — змінюються й прагнення.

Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button