МИКОЛА ГРОНА: «У свято про нагальні проблеми»

Сьогодні «Автосеріс» — підприємство-ветеран на ринку транспортних послуг, воно працює близько 20 років. А в 1998 році в напрямку «Бориспіль» – метро «Харківська» було запущено перший пасажирський маршрут № 317. Нині підприємство забезпечує пасажирські та вантажні перевезення.

— Миколо Івановичу, хотілося б почути вашу думку як ветерана приватного бізнесу: чи легко нині утримувати підприємство з пасажирських перевезень? Адже держава задекларувала покращення умов ведення середнього бізнесу…

— Податкові відсотки трохи зменшено, але інфляція, постійне здорожчання товарів гальмує розвиток. Рухомий склад потребує оновлення, ремонту, а це – придбання запчастин. Тариф за проїзд залишається незмінним, збитки від перевезень пільгових категорій обласним та місцевим бюджетами не компенсуються. А перевозимо ми до Києва і по району понад 1500 пільговиків щоденно. А в яку копійку обходиться придбання рухомого складу? Імпортний нам аж ніяк не по кишені. Він коштує приблизно півтора мільйона гривень, хоча, придбавши його, зустрічаєшся з іншою проблемою: де взяти запчастини? У нас є кілька таких транспортних одиниць. Хоча імпортний транспорт комфортніший, обладнаний кондиціонерами. Вітчизняні автобуси дешевше коштують, але їх випуск в Україні призупинено. Не випускає пасажирський транспорт Бориспільський автозавод, не купиш нині й автобуси «Еталон». Звичайно, як і кожному перевізнику, нам теж хочеться, аби наші пасажири отримували якісні послуги.

Які знаходите шляхи для оновлення рухомого складу ?

Користуємося кредитами , хоча це обходиться недешево, використовуємо лізингову програму тощо.

Дозвіл на перевезення надає Київська обласна держадміністрація? Де речі, чи легше стало здобувати перемогу в конкурсах?

— Конкуренція велика, конкурсні вимоги серйозні, я навіть сказав би, завищені. Часто після їх проведення доводиться відстоювати свої права в судах. Такі реалії бізнесу. Чи прибуткові наші рейси? Якщо маршрути до метро Харківська можна покрити, то за сільські годі й говорити. Особливо в зимовий період. Улітку дачники користуються маршрутами. А взимку водії навіть на зарплату не заробляють. А ще часто ламаються автобуси, запчастини до них дуже дорогі і неякісні.

— Які села обслуговує ваше підприємство?

—Це Головурів, Любарці, Мартусівка, Вишеньки, Рогозів, Кириївщина, Дударків, Проців, Іванків, Кийлів, Сеньківка, Ленінівка, Софіївка, Ревне, Тарасівка, Вороньків.

— Автобусні маршрути вашого підприємства обладнані відеокамерами. Чи допомагає це вести облік пільговиків, контролювати збір коштів за проїзд водіями?

І це також. Але, аналізуючи відеозаписи, чим займається відповідна служба підприємства, ми перевіряємо ставлення водіїв до пасажирів, дотримання правил дорожнього руху, що в разі неординарних випадків може стати в нагоді. Використовуємо подібну інформацію і для заохочення працівників. Це також виховує водіїв, змушує стримувати емоції. Хоча часто й пасажири бувають не праві. Тут варто торкнутися й питання, що цікавить багатьох пасажирів: чому інколи не видаються квитки в автобусах? На жаль, це наш недолік, але, по факту, вони є в кожного водія, і за потреби пасажир може їх узяти. Це гарантія для пасажира на випадок надзвичайної ситуації. Водіїв змушуємо видавати квитки, проте постійно чуємо, що вони не встигають це робити, адже інтенсивність руху щільна, графіків потрібно дотримуватися і, в першу чергу, їм необхідно забезпечити безпеку перевезення пасажирів.

— Автобусні маршрути обладнані підйомниками для візочників. Чи користується ними ця категорія населення?

— Дуже рідко. Можливо, тому, що рідко користуються громадським транспортом. Хоча на наших маршрутах курсує шість автобусів, обладнаних такими підйомниками.

Громада постійно обговорює питання наявності спеціальної форми у водіїв на автобусних маршрутах, бейджиків, щоб пасажир знав прізвище водія…

Стосовно форми, це питання опрацьовуємо. Підрахували суму для її придбання, це приблизно 150 тисяч гривень, потрібно їх вишукувати. Але, переконаний, нам це вдасться реалізувати.

У наше свято хочу побажати колегам найголовнішого – миру, благополуччя в родинах і, звичайно ж, процвітання в бізнесі.

ЛІДІЯ ЗАХАРЧЕНКО, редактор міського радіомовлення

Share Button