Вишеньки: на День села віншували кращих з кращих, прославляли великий вишеньківський рід

Так уже повелося у вишеньківців: на храмове свято відзначати день народження своєї малої батьківщини. Традиційно до будинку культури сходяться, з’їжджаються односельці, гості села, аби гуртом пошанувати кращих, прославити рідні Вишеньки піснею…  

Погода, мов на замовлення. Останнє осіннє тепло кликало і манило  на свято навіть байдужих і ледачих. Хоча таких у Вишеньках на пальцях перелічиш, а може, і не проживають вони в цьому селі. Принаймні, таких не доводилося зустрічати. Природа дивує теплом, а сільський будинок культури перетворюється на справжнісіньку скарбницю талантів. Виставка творчих робіт вишенських школярів дивує рівнем майстерності. Поряд – справжній ярмарок: яких лише смаколиків там не було?! Виручені кошти підуть на благу справу – реабілітацію в Ізраїлі 12-річного Назарія Гончаренка. Наталія Гончаренко самотужки виховує двох синів-інвалідів. Старшому синові Станіславу через неправильно встановлений лікарями діагноз, навіть після багаторічного лікування, на жаль, уже не допомогти…. А от молодшому Назарчику після операції рекомендовано курс реабілітації впродовж шести місяців. Тож усі без винятку гості свята виявили милосердя, засвідчивши цим свою доброчинність.

Ще одна дивина. У сусідньому холі презентували унікальну виставку «Останній шлях Кобзаря», головним експонатом якої була посмертна маска Тараса Шевченка. Колекцію до Вишеньок  привіз киянин Олександр Канівець. Вічний, як Україна, Шевченко додавав святу значимості, аби ніхто не забув, що наш край – нескорена Україна, а це прадавнє село — її маленька частина.

І це лише передмова свята. Бо головне дійство відбувалося на сцені, де пошановували людей, які своєю працею прославляють рідні Вишеньки, одне слово, в головних ролях — гордість сільської громади. Вишеньківський сільський голова Тетяна Кулинич звітувала зі сцени про спільні здобутки, зауваживши, що будь-яка маленька перемога чи велике досягнення – це спільна заслуга всієї громади: «Плекаючи та примножуючи славні традиції, звичаї, в цей святковий день ми вшановуємо кращих людей села. Серед них ті, хто самовіддано працював чи працює на підприємствах різних форм власності, будує, ремонтує, прибирає, годує, навчає і виховує наших дітей, хто лікує нас і залучає до культурних цінностей… Низький уклін усім вам, наші дорогі вишеньківці».

Поіменно згадали і вручили подарунки учасникам АТО, волонтерам, які не раз побували на передовій. Тепле слово знайшлося і для молодят, які днями стали на рушник щастя,  Артема та Анастасії Горбач. Піснею і подарунками здоровили подружжя, які прожили разом 50, 55 та 60 років, виховали дітей, діждалися онуків і правнуків. Навіть про тих, хто ділить День села зі своїм особистим днем народження, не забули. Дісталися віншування і наймолодшій вишеньківці Яні Мошко та найбагатшій на роки Катерині Семенівні Ганжі. Гучними оплесками дякували за совісну працю господарям і господиням, тим, у кого в «дворку, як у вінку». Відзначили ветеранів праці, працівників аптеки, бібліотеки, пошти, школи, лікарні, лісництва, дитячого садка, працівників соціальної сфери, спортсменів, пожежників. А також меценатів і благодійників, які завжди підставлять надійне плече.

Село дзвеніло піснями. Народний жіночий аматорський ансамбль «Вишенька» під керівництвом Віталія Сахацького та аматорський колектив «Любарчанка» єднали, прославляли великий вишеньківський рід.

Алла БОГУШ, директор районного радіомовлення

Share Button