Як сонячні хлопці і дівчата у Кийлові відпочивали
Уже не перший рік діти та молодь з ГО «Добродій» відпочивають на туристичній базі «Стріла» с. Кийлів, де занурюються у справжню казкову атмосферу, мають змогу вільно спілкуватися, показати свої таланти і здібності, а ще вдосталь надихатися лісовим повітрям, настояним на соснових гілках.
Серед юних відпочивальників були й такі категорії, яких нині в Україні прийнято називати сонячними дітьми, адже незважаючи на жорстокий вирок долі, який вміщається у коротке формулювання діагнозу в медичній картці, вони добрі, світлі і відкриті для оточуючих. Та вважаю, нікого не ображу, коли назву сонячними всіх, адже в них, навіть в тих, що навчаються в звичайних школах разом із здоровими ровесниками і дехто вже здобуває вищу освіту, немає зла, притаманного навколишньому світу, вони наївно і радісно відгукуються на добро з боку оточуючих.
Ось лише кілька кольорових камінців з калейдоскопу кийлівських подій, що особливо запали в душу.
Веселка для Сергія Кулініча
Протягом відпочинку траплялися чудові моменти особистих свят, які, звісно ж, відзначали разом. Одним із таких став день народження сонячного хлопця Сергія. Були смачні торти, цукерки і лимонад, танці до пізнього вечора, вітання, обійми й поцілунки від усіх членів «Добродія». Та один з подарунків став справді неочікуваним і незвичайним: коли всі стали в коло і вітали цього відкритого і креативного хлопця, раптом хтось помітив у небі веселку, хоча дощу й не було. Та головне — всі встигли її роздивитися і сказати Сергійкові: «Це сам Бог привітав тебе з двадцять другим днем народження!»
Данько-мандрівник
Цього разу з нами на початку відпочинку не було ще однієї яскравої особистості – Даніїла Качана. Він разом з мамою поїхав до Болгарії. Але Даня не був би Данею, якби не провідав своїх друзів. І ось останнього дня нашого перебування в Кийлові він таки встиг вирватися з маминих обіймів і опинитися разом зі своїм другом-велосипедом біля воріт нашої бази. Засмаглий, сяючи білозубою усмішкою, він ще не може отямитися від того, що вдалося все-таки благополучно дістатися, хоча й довелося попітніти протягом чотирьох годин їзди з Борисполя. У Дані проблеми з опорно-руховим апаратом, але він сміливо кинув виклик долі і змалечку не розлучається з велосипедом. «Даню, присядь поруч, розкажи про Болгарію». «Та ні, я краще постою!» — красномовним жестом показує, що вже насидівся на сідлі свого «велика».
Мама Галя
У цієї жінки — Галини Іванівни Разовик — проблем і труднощів у житті вистачає. Адже вирок долі для її сина Віталика, який перебуває на візку, важкий. Та вона зберігає сонячність і доброту, до того ж є керівником великої групи, і кухарем, і вихователем. Недарма деякі діти так і звертаються до неї: «Мамо Галю». Випадково підслухала розмову, коли одна з дівчаток скаржилася: «Вона мені таке сказала, таке!» «А ти ж старша, маєш бути розумнішою, тому й дістанеш перша на горіхи. А подружці твоїй дістанеться удвічі більше, бо перша розпочала!» Ось так однією своєю жартівливою напускною суворістю припиняє сварку між дівчатками. І так постійно – згладжує гострі кути, заспокоює, розважає, а ще готує для всіх сніданки, обіди, вечерю, хоча, звісно, й інші мами допомагають.
Максим тут, Максим там
На долю цього хлопця, який 27 серпня відзначив свій двадцять п’ятий день народження, випало чимало труднощів. Рано залишився без батьків. Свого часу ГО «Добродій», який очолювала нині покійна, на жаль, Валентина Бондаренко, простягнув йому руку допомоги. Нині Максим Волов — доросла самостійна людина, мешкає в гуртожитку. Та зі своїми друзями з «Добродія» не пориває зв’язків. Він справжній, як таких називають нині, волонтер, простіше кажучи, добрий помічник для цих дітей і молоді, частина з яких не може пересуватися без сторонньої допомоги. Під час відпочинку на базі «Стріла» тільки й чути: «Максиме, допоможи заїхати візком!» «Максиме, збігай в магазин!» «Максиме, замети на кухні». І він, ніби симпатичний Фігаро з однойменної опери, з усім справляється, все встигає.
Друзі приїхали!
Під час відпочинку приїздили до нас справжні друзі з підприємства ПАТ«Лантманнен Акса». Приготували смачні шашлики, подарували хлопцям і дівчатам м’ячі, солодощі, сухі сніданки, встигли навіть в ігри пограти, взяти участь у конкурсах, поспілкуватися з дітьми і батьками. А юні члени «Добродія» у відповідь подарували гостям чудовий концерт з танцями, власними віршами і навіть міні-змагання з армрестлінгу, які організував член ГО «Добродій», студент-першокурсник МАУП Денис Тихонов. Директор ГО «Добродій» Тетяна Басараб каже: «Тих, хто нам допомагає, не хочу називати простим словом «спонсори». Вважаю, їм більше личить щире слово «друзі». Віднедавна до списку наших друзів додався колектив підприємства «Лантманнен Акса», котре не лише готує нам гарні подарунки, а й допомагає проводити виставки наших робіт, його працівники невимушено спілкуються з хлопцями і дівчатами». Все це організовує чарівна жінка, людина з великої букви Валентина Герасименко.
Тетяна Басараб та всі члени «Добродія» щиро дякували друзям з автопідприємств «Автосервіс» (директор Євгеній Грона) та «АТАСС-Бориспіль» (директор Сергій Пасько), які допомогли (вже неодноразово) дістатися на базу відпочинку і повернутися назад; отцю Миколі, настоятелю Свято-Миколаївського храму, за надані цукор, борошно, крупи. А також Віктору Молодому, Олександру Божку, які завжди підтримують та допомагають ГО «Добродій».
Особлива подяка директору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Дмитру Бабейчуку та директору Регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро» Сергію Красницькому за те, що протягом кількох років завжди відгукуються на наші потреби і прохання, організовують для дітей і молоді з особливими потребами цей казковий, незабутній і такий потрібний відпочинок серед сосен на березі Дніпра. Слова вдячності також адміністрації туристичної бази «Стріла» за створений затишок і домашню атмосферу.
Наталія Можайкіна, член ГО «Добродій»
