Анатолій Федорчук: «Бориспільці повинні у своєму місті не лише комфортно жити, а й мати достойну роботу»

Можна довго й завзято сперечатися з приводу того, як мають жити люди у Борисполі, будівництву яких об’єктів дати «зелене світло», а які заборонити, на які галузі слід витрачати бюджетні кошти, а на яких можна й зекономити, що термінове, а що зачекає. Скільки людей – стільки й думок. Та є у судженнях бориспільців одна складова, яка з року в рік залишається спільною і незмінною: ми хочемо мати гарне, сучасне місто, гідне назві «повітряні ворота України», гідне нашого великого земляка, патріота України, чиї слова стали Гімном нашої держави, гідне тих бориспільських  хлопців, які сьогодні боронять свободу і незалежність України на сході, і тих, хто віддав за неї життя, наших славних ветеранів, які захищали свою землю в роки Другої світової війни. І, зрештою, кожен із нас хоче гідно жити у місті, яке стало для нього рідною домівкою.

Щороку у День міста ми розповідаємо про здобутки «від вересня до вересня». Яким був 1001 рік від першої  літописної згадки про Бориспіль, «ТС» запитала у міського голови Анатолія Федорчука.

— Анатолію Соловйовичу, яким був для Вас особисто як міського голови цей рік?

— Відверто кажучи, він був досить непростим. У жовтні 2015 року відбулися вибори до місцевих рад. Порівняно з попередніми виборчими кампаніями, останню можна назвати найбруднішою. Важко було адекватно реагувати на брехню, незрозумілу поведінку Територіальної виборчої комісії, яка довго відмовлялася оголошувати мою перемогу на виборах. Тобто складно було в політичному плані.

Що ж стосується здобутків, можу впевнено сказати: нам є чим пишатися. Чимало кроків вперед зроблено щодо благоустрою міста. За цей рік нам вдалося реалізувати низку проектів, деякі з них чекали своєї черги п’ять і більше років, наприклад, будівництво школи. Розпочато також будівництво дитячого садочка. На стадії завершення розроблення проекту спортивної зали для ліцею «Дизайн-освіта». Це що стосується крупних проектів. Водночас цілорічно триває благоустрій міста, будуються дороги, освітлюються вулиці, встановлюються дитячі та спортивні майданчики. Набагато більше вкладається коштів в освіту, культуру, спорт.

Завершено ремонт міського будинку культури, сьогодні там уже можуть займатися діти з музичної школи, всі класи підготовлено, залишилися технічні моменти, які жодним чином не впливають на функціонування закладу. Ще один приємний момент – завершено будівництво патологоанатомічного корпусу Бориспільської ЦРЛ. Наразі стоїть питання, як використовуватимуться ці додаткові приміщення, упевнений, нам вдасться досягти консенсусу з районною радою та керівництвом лікарні, і громада обов’язково відчує позитивні зміни у медичному обслуговуванні.

— Більшість питань життєдіяльності міста вирішується у сесійній залі. Як оцінюєте роботу депутатського корпусу нинішнього скликання?

— До сьогодні нам вдавалося знаходити компроміс, усі рішення, що стосувалися того чи іншого мікрорайону й розвитку міста загалом, будь-якої сфери, депутати підтримували. Сподіваюся, що й надалі вистачатиме здорового глузду працювати на місто, а не займатися політичною тріскотнею.

— Бориспіль нині активно забудовується. Як вважаєте, це на користь нашому місту? Чи має влада сьогодні якісь законні важелі впливу на забудовників у плані розвитку інфраструктури?

— Звичайно, коли місто розбудовується, це завжди добре. За статистикою, один будівельник забезпечує роботою 10 людей інших професій. Однак те будівництво, що ведеться у Борисполі, мене не радує, адже не вирішуються інші питання – наприклад, будівництво навчальних закладів. Ми беремо ці функції на себе, тоді як частину з них мають виконувати забудовники. Це відбувається тому, що влада позбавлена сьогодні всіх прав стосовно забудови. Містобудівні умови, що ми надаємо, часто-густо не виконуються, і вплинути на цей процес на законодавчому рівні не маємо змоги.

Усе, звичайно, має розвиватися гармо-нійно. Я поцікавився, хто ж купує квартири у новобудовах. Тішить той факт, що понад 75% — це жителі Борисполя. Але водночас я проти того, щоб місто перетворювалося на «спальне». Тому намагаємося залучати якомога більше інвестицій, щоб у нас з’являлися підприємства з найновішими інноваційними технологіями, достойними заробітними платами, щоб люди мали змогу працювати там, де живуть. Тож і будівництво житла, і створення робочих місць мають відбуватися паралельно, і разом з тим розвиватися інфраструктура. Однак головною перешкодою, як я уже казав, є недосконалість нашого законодавства, тож поки це питання до кінця вирішити не вдається.

— Завдяки фінансовій децентралізації нині місто працює з постійним перевиконанням бюджету. Що конкретно це дає? Як вважаєте, чи не існує сьогодні загрози, що центральна влада може запустити руку до гаманців таких міст, як наше?

— Звичайно, сьогодні фінансова ситуація набагато краща, ніж минулого року, і вона пов’язана насамперед зі зменшенням вилучення. Нарешті досягнуто того, чого ми настійливо домагалися упродовж останніх років, і замість 91 мільйона, які забирали у міста три роки тому, сьогодні вилучається лише 27. Однак якщо говорити про фінансову децентралізацію, то, наприклад, на ПДФО ми втратили 30 млн грн. Також цього року Міністерство фінансів поставило нас перед фактом, що місто має фінансувати й утримувати профтехліцей, тоді як раніше це робила держава. Ще мінус 9,8 млн грн. Тобто ті кошти, які ми могли б спрямувати на освіту, культуру, спорт, дороги, тротуари, со-ціальну сферу.

Я постійно через ЗМІ відстежую, як формується Міністерством фінансів державний бюджет на наступний рік, і можу зробити висновок, що певна загроза для місцевих бюджетів існує. Наприклад, пропонується створити так званий дорожній фонд, забрати акциз на місцях, бо він «погано адмініструється». А це для нашого міста, небагато-немало, 40 млн грн.

Намагаємося, звичайно, заробляти й самостійно. Так, наприклад, нам, серед небагатьох міст в Україні, дозволили покласти гроші на депозит, а це ще за рік приблизно 20 млн додаткових коштів, які зможемо спрямувати на розвиток. Також залучаємо додаткові інвестиції. Приміром, будівництво фабрики «Рошен» ще не розпочалося, але місто вже отримало 15 млн грн від пайової участі. І сьогодні можемо спрямувати ці кошти на будівництво тієї ж самої школи.

— У свята заведено говорити про найприємніші моменти. Які із подій найбільше Вам запам’яталися за цей період?

— Надзвичайно тішуся тим, що моя мрія здійснилася. Те, що я вказував у своїй програмі як кандидат на посаду міського голови у 2006 році – реконструкція центральної площі – практично завершено. Для мене велика радість бачити море дітей, які сьогодні відпочивають біля фонтану на площі, що також є частиною моєї програми. І ті, хто колись критикував ці ідеї, думаю, зрозуміли хибність своїх дій і думок. Відкрито Алею Тисячоліття, яка поступово наповнюватиметься експонатами. Завершується облаштування скверу за будівлею районної ради, де буде ще одна зона  відпочинку. Там плануємо встановити дитячий майданчик, побудувати Летську божницю, що нагадуватиме божницю часів Володимира Мономаха. Є бажання також відкрити на цьому місці музей «Древній Бориспіль» або міжконфесійну церкву – вирішуватиме громада.

Приємними моментами можна назвати й те, що за останній період освітлено близько 30 вулиць, прокладено чимало тротуарів, що робить життя людей нашого міста і комфортнішим, і безпечнішим. І, звичайно ж, вершиною усього цього є закладення фундаменту майбутньої школи. Остання школа в Борисполі була введена в експлуатацію у 1987 році. Тож цей проект – наша гордість, сподіваємося, що за два роки вдасться його реалізувати.

Розмову вела Інна БАКУМ, «ТС»

Share Button