ОЛЕГ ВЕРЕС: ДЕПУТАТ З ДУШОЮ ШАХІСТА

20 липня репортажу про відкриття шахового клубу «Поєдинок» сприяло все: яскраві фото, інтерв’ю, факти, які так і просилися на папір. На перший погляд, ідеальну картину міг зіпсувати хіба кінець світу. Шахова партія, яка хвилин на 10 прикувала погляди присутніх, належала депутату міської ради Олегу Вересу і міському голові Анатолію Федорчуку.

Не чекаючи фіналу, аби побачити на власні очі, пяте через десяте: хтось сказав, хтось подумав, і до диктофону потрапила фраза: «Перемогу здобув очільник міста». Ну що тут сказати… Слова, які так гучно мали зажевріти на сторінках газети у 3500 накладі, засвідчили про все з точністю навпаки. У чесному двобої фортуна посміхнулася Олегу Вересу. І, якщо чесно, це нікого не здивувало. Депутат, який до цього скромно замовчував свої здобутки, з 1996 року є майстром спорту України з шахів. Можливо, цей газетний конфуз був нагодою, аби розповісти про депутата з душею шахіста.

ПРО СЕБЕ. Олег Верес народився і виріс у Борисполі.

Рідна ЗОШ № 1 ім. Ю. Головатого дала багато: навчила точним наукам, особливо математиці, грати в шахи і жити… Потім була армія, де пан Олег служив зв’язківцем. Зізнається: «До цього навіть уявлення не мав про цю сферу, а у важких 90-их заочно вступив до Київського коледжу зв’язку, який закінчив із червоним дипломом, після чого навчався в інституті». Працює на одному підприємстві вже майже 26 років. Нині на посаді старшого інженера станційно-лінійної дільниці № 2 м. Бориспіль Київської міської філії ПАТ «Укртелеком». Його поважають колеги, до його думки дослухаються.

ПРО ДЕПУТАТСЬКУ РОБОТУ. Для О. Вереса депутатство є дебютним і викликане бажанням допомагати людям. А ще має «свій власний погляд на розвиток рідного міста». На окрузі, де балотувався, був обраний до міської ради одночасно з  Євгенієм Боженком. Мабуть, це  виявилось знаковим: «На минулих виборах я йшов і до обласної ради, де мене найбільше підтримали на 34-му окрузі. Партійний рейтинг дозволяв  його обрати, і я подумав: «Чому б і ні, якщо тут така довіра до мене? Отже, потрібно працювати».

Серед нагальних питань, із якими найчастіше звертаються бориспільці, оформлення документів для отримання субсидій, отримання матеріальної допомоги на лікування. У приватному секторі – глобальніше: «Наприклад, мешканці вул. Рєпіна запросили мене на зустріч, і коли я запитав, що їм потрібно для повного щастя, у відповідь почув: «Освітлення та асфальтування», що до кінця цього року, сподіваюся, буде реалізовано». Водночас пан Олег наголошує: «Приємно, що кошти міського бюджету виділяються не лише на загальноміські проекти».

На запитання «Що вдалося зробити з моменту виборів?» — депутат відповів: «У нас є проблеми, на вирішенні яких не пропіаришся, бо вони, на перший погляд, не помітні для людського ока. Найперше, вдалося переконати депутатів і управління ЖКГ, аби відремонтувати комунікації у підвальному приміщенні будинку № 3 по вулиці Глибоцька. Уперше за 40 років замінили всі каналізаційні труби цього будинку. Нарешті звернули увагу та провели часткове очищення систем водовідведення біля багатоповерхових будинків на початку вулиці Глибоцька. Окрім цього, зроблено освітлення вулиць Рєпіна і Братуся, заасфальтовано вулицю М. Вовчка. Однак попереду ще багато роботи, особливо на вулицях, де капітальні ремонти проводилися давно».

З 2010 року О. Верес входить до складу громадської ради при виконавчому комітеті Бориспільської міської ради. Ще шість років тому зі 100 претендентів до неї ввійшло 70, нині — близько 20: «Говорити про якусь проблему або вирішення питання можна, однак при цьому важливо мати і важіль впливу. На жаль, є багато активістів, які «прихильні» до влади. Найбільше, що мене цікавить на таких зустрічах, це, напевно, тарифи, адже особисто і мені хочеться дізнатися, як вони формуються».

ПРО ЗАХОПЛЕННЯ. Запитую «Коли навчилися грати в шахи?» – Олег Олександрович відповідає скромно: «Пам’ятаю, що це було до школи, моїм улюбленим предметом була математика – з нею я «дружив». Не знаю, що допомагало: математика в шахах чи шахи в математиці. Як на мене, це було взаємопов’язано».

Коли у далекому 1980 році відкривався шаховий клуб «Поєдинок» і тренер Андрій Каленикович Мосницький набирав команду у ЗОШ № 1, її лави поповнив десятирічний четвертокласник, який невдовзі став одним із найкращих у команді.

У ті часи політика держави приділяла значну увагу  розвитку шахів. Змагання «Біла тура» для юних спортсменів були чудовою нагодою продемонструвати всі свої можливості. Насамперед, треба було подолати шкільний та міжшкільний рівень, потому – обласний, і дійти до істини – республіканського. «Нашій команді вийти за рамки міста так і не вдалося. Три брати-близнюки Федченки з восьмої школи завжди були попереду і конкурувати з ними було складно», – згадує депутат. Однак вже через п’ять років, 1985-го, 15-річний юнак став чемпіоном Борисполя з шахів серед чоловіків. Зазначає: «Враховуючи мій вік, здивуванню суперників не було меж». Того ж року Олег Олександрович здобуває перший розряд, 1987-го — III місце в області серед юнаків до 18 років і потрапив до складу команди Київської області, яка згодом взяла участь у спартакіаді України. «З інших областей були такі шахісти, які через декілька років досягли високого рівня і роз’їхалися по світу », – наголошує О. Верес.

Що ж стосується армії, завдяки своєму таланту чоловік відстоював честь команди військової частини, в складі якої були лише офіцери.

І хоча вже більше 15 років, як О. Верес професійно в шахи не грає, однак інколи тішить душу онлайн грою в інтернеті, коли по той бік сидить незнайома людина. «Нині мало хто знає про захоплення моєї юності». До речі, Олег Олександрович був чи не першим депутатом, який півроку тому звернувся з пропозицією обладнати шаховий клуб «Поєдинок»: «На одній із сесій міської ради нагороджували юного шахіста Андрія Трушка. І я подумав: було б добре, аби для бориспільських дітей це все було на професійному рівні. Я щиро тішуся, що мою думку підтримали як міський голова, так і депутати».

ПРО ПЕРЕКОНАННЯ. Сьогодні пан Олег переконаний: «Побудувати рай в одному місці неможливо. Треба змінювати все на рівні держави: «Окрім того, що є депутатом, я – член політичної сили, до якої прийшов добровільно з пропозицією: «Хочу бути з вами маленькою, але впливовою частиною країни. І я став нею».

Яніна Сурма, «ТС»

Share Button