Володимир Мельник: «Є причина просити Петра Олексійовича, щоб допоміг Борисполю побудувати об’їзну трасу»

Він успішний підприємець, бо у серпні 2016 р. — 25 років, як керує своїм дітищем ТОВ «Ольвія», куди входить відомий серед бориспольців та гостей міста ресторан, що має достойну репутацію, чудовий сервіс і смачну кухню. Володимир Йосипович – добрий (у прямому значенні слова) бізнесмен, бо створив і розширює мережу аптек ТОВ «Лікмед», дотримуючись «некомерційного»  принципу: реалізовувати лише якісні препарати за лояльної цінової політики з діючою системою знижок.

Як справжній патріот не оминув «помаранчевого» Майдану та Євромайдану, після другого став волонтером, хоча визнає, що не найактивнішим. Благодійником є відтоді, як розпочав підприємницьку діяльність. Про усе це свідчать численні подяки в рамках на стіні та усні людські «спасибі». В. Мельник нагороджений орденом «За гуманність та милосердя» від Союзу чорнобильців України.

Він політик зі стажем, втретє депутат міської ради, був обранцем до облради. Нині пан Володимир з позиції депутата та громадянина старається покращити екологічний і економічний стан Борисполя, бо йому не байдужий завтрашній день міста. Правдолюбство по життю не раз ставало перешкодою у його політичній і керівній роботі, оберталося людським осудом, але він ні про що не шкодує. Так, на позачерговій сесії міськради В. Мельник єдиний з міської партійної організації «Батьківщина», хто виступив на підтримку будівництва фабрики з виготовлення виробів з борошна ТОВ «Бісквітний комплекс «Рошен» у Борисполі по вул. Привокзальна, 82 та схвалив пропозицію корпорації щодо виділення 30 млн грн пайової участі, що має надійти до міського бюджету двома рівними траншами цього року й наступного. За таке «вільнодумство» і «поблажку» президентському бізнесу колеги з «Батьківщини» озвучили В. Мельнику догану на партійному бюро. Однак він переконаний, що демократія є лише в тій партії, де існує внутріпартійна дискусія.

 

Ситуація, що склалася, стала приводом для розмови про особливості містечкової політики і не тільки. Потому співрозмовник влаштував екскурсію промисловою зоною міста. Ми проїхалися старими дорогами вулиць Броварська, Запорізька, Завокзальна, Привокзальна, що ведуть з Борисполя до вузької, у вибоїнах траси, яка давно мала б бути сучасною об’їзною; подивилися на працюючі та зачинені території підприємств. Як отримати об’їзну трасу й вивести транзитний транспорт з міста та чому ця першочергова проблема для Борисполя перейшла у ранг другорядної й навіщо нам «Рошен» – розмірковував Володимир Мельник, розпочавши з особистої історії:

— 23 серпня 2014 р. піднявся у небо літак «Везунчик», відновлений волонтерами, ТОВ «Ольвія» виділило тоді першу від нашого колективу вагому матеріальну допомогу армії. Відтоді взяли за правило підтримувати воїнів: їдуть волонтери на схід – передаємо пиріжки, ковбаси, кров’янку, медпрепарати. За підрахунками, понад 200 тис. грн витрачено на АТО. Чи я волонтер? Може, але завуальований, я на фронт не їздив, бо вже старий пес.

На першому Майдані у 2004 р. був заступником голови комітету національного порятунку, працював, дай Боже. Допомагав і харчами – салом, м’ясом, картоплею… На другому Майдані моя участь скромніша, не обманюватиму. Коли 20 лютого були розстріли на Інституцькій, син поїхав машиною на роботу до Києва, де працює в апараті Верховної Ради, телефонує: «Тату, тут таке місиво, таке робиться!» А 22 лютого, коли все стихло, поїхали з дружиною і трирічною онучкою Емілією покласти квіти загиблим. Кров на асфальті, вінки, вінки… Кажу малій: «Доцю, клади квіточки». І тут ніби вустами дитини мовив ангел: «Бабусю, я хочу тут жити!» Ми були вражені.

Із дев’яностих я у бізнесі, відтоді і в громадській роботі. Працював у комітеті комсомолу сільгоспакадемії, де навчався, повернувшись з армії, служив у прикордонних військах.

Обіймав посаду директора бориспільської фабрики «Сортнасіннєовоч». При мені була встановлена потужна німецька фасувальна лінія, а пакування насіння ми запровадили першими в Союзі. Три роки пропрацював і був звільнений із суворою доганою з роботи та компартії за «вільнодумство», точніше – ігнорування рішень парторганізації. Коли із сім’єю лишився без шматка хліба, довелося працювати на 90 крб. лаборантом-радіологом на молокозаводі, тоді зайнявся виготовленням меблів як підприємець – так і пішов у бізнес, згодом створив ТОВ «Ольвія». З 1991 р. наш колектив отримує зарплату без затримок.

У «Батьківщині» я з 2004 року, потрапив на хвилі помаранчевого Майдану. Тоді головою міської парторганізації був Петро Сиворакша. Звідти мене теж «попросили» через списки, які подали Ю. Тимошенко, з переліком прізвищ, хто голосував в облраді не так, як веліла «Батьківщина». У списках значився Мельник. Хоча я на тій сесії не був, бо стояв з людьми Щасливого, виборюючи їхні земельні інтереси, а моя картка якимось дивом «проголосувала». Оскаржив рішення, бо в журналі реєстрації засідання мого підпису не було. Тоді партконтроль поновив мене у «Батьківщині», та згодом підкосили трагічні події в Борисполі, потрапив до реанімації…

Перед виборами-2015 надходили пропозиції взяти участь у кампанії від декількох партій: радикальної, «Солідарність» та від рідної «Батьківщини», яку і обрав.

У передвиборчий час Ви критикували роботу обласних обранців попереднього скликання. Чи задоволені роботою нинішніх?

— Боляче усвідомлювати, що обласні кошти до Борисполя не доходять. Є обласний фонд регіонального розвитку. Днями дізнаюсь, виділено гроші на будівництво Школи мистецтв у с. В. Олександрівка, розмови про яку ведуться з 1991 р. Як? Наразі терміново  потрібні фінанси на будівництво неврологічного й терапевтичного відділень ЦРЛ! Парадокс виходить: у В. Олександрівці критична ситуація з переповненими полями фільтрації, немає куди зливати стоки. То як над помийною ямою будувати школу? Спершу добудуйте очисні споруди. Що важливіше? Не вкладається в моїй голові, чому мільйони з фонду регіонального розвитку підуть на відновлення Парку Перемоги в Броварах, а не на будівництво об’їзної дороги  в Борисполі.

Чия вина у таких парадоксах з фінансовими потоками?

— Депутатів обласної ради, які представляють Бориспіль. Вони повинні активніше лобіювати інтереси міста, яке їх обрало. Ми говорили з Валерієм Ксьонзенком про те, що 170 млн грн виділяється на обласний фонд регіонального розвитку, і я просив поцікавитися, куди їх планують спрямувати. Можливо, міська влада не встигла затвердити відповідні документи та вчасно подати їх на область? Бориспіль будуватиме школу й два дитсадки, то, можливо, тут розраховує на фінансову підтримку області. Але варто шукати кошти на лікувальний корпус ЦРЛ, бо фінансування з міського і районного бюджетів для цього недостатньо. Розумію, в області є дотаційні райони, але Бориспіль дає перевиконання бюджету, розвивається інтенсивніше, має збільшення населення, тому теж потребує вливань. Наприклад, маємо незакінчене будівництво очисних споруд. Українці страждають через те, що бюджет по-старому формується зверху донизу, а не навпаки, як у розвинених країнах.

Борисполю потрібні інвестори. «Рошену» Ви сказали «так», а «Батьківщина» була проти й помстилася Вам доганою. Образилися?

— Знаєте, коли інвестори будують тільки житло, це насторожує. До нових будинків потрібна нова інфраструктура. Інвесторів, які створили робочі місця і є великими платниками податків, негусто. Тому пропозиція корпорації «Рошен» будувати фабрику – великий шанс для Борисполя. Коли у міському бюджеті грошей вистачає лише на захищені статті, а на розвиток бракує, то про яку розбудову міста може йти мова? Хіба що полатати деінде дороги, відкрити бювет. Я проголосував за «Рошен» на його умовах, бо 30 млн грн пайової участі – серйозна сума; фабрика даватиме 2 млн грн податків щомісяця, близько мільйона грн у рік – податок на землю,  виробництво створить 1200 робочих місць з високою зарплатою. Як не голосувати?!

У 25 років я став головою колгоспу в Іванківському районі, у 30 очолив фабрику «Сортнасіннєовоч», маю бізнес, тому бачу економічні переваги, про що заявив з трибуни сесії. Щодо соціальної сфери, цей інвестор згодом почне підтримувати і нашу лікарню, і ремонт доріг, і школи. Але найперше, про що слід просити «Рошен», — допомогти з будівництвом об’їзної дороги. Невже по нинішній однополосній об’їзній ітимуть фури з товаром корпорації? Об’їзна є від Броварів майже до Пролісків, а потім від Іванкова, а вздовж Борисполя лишився відрізок старої дороги, понад 10 км. Владі міста, місцевим та обласним депутатам треба домогтися, щоб побудували цю дорогу, не гріх виходити з проханням і до президента України.  «Рошен» у Борисполі – гарний для цього привід. Бісквітний комплекс може зацікавити й дрібних господарників, які займаються олією, ягодами тощо. Дивись, знадобиться і колишній Старинський цукрозавод, що розвалився. Може, «Рошен» і хліб пектиме для Борисполя, щоб з Києва не возити. Тому підняв руку за «Рошен» і отримав догану від «Батьківщини» на бюро. Шкода, не вручили її у письмовій формі (сміється). Я і далі прийматиму рішення, керуючись інтересами громади, навіть коли це суперечитиме партійній думці. Моє волосся сиве не стільки від дефіциту міді в організмі, як від того, що багато чого пережив, чимало знаю, розумію. Розчаровує, що на сесіях окремі депутати галасують, тішаться красномовством, як на концерті, а економічних прорахунків не бачать.

У Вашій передвиборчій програмі була фраза, виділена жирним шрифтом: «Без перебільшення, можна стверджувати, що місто на межі екологічної небезпеки!» Ставши депутатом, маєте достатньо сил щось змінити?

— У Борисполі живе моя сім’я, тому хочу, щоб місто було процвітаючим, комфортним і безпечним. Я не їжджу по Європі. У 80-ті роки побував у Польщі, то кажу: «Дай, Боже, щоб українці жили так у період розквіту, як поляки у період занепаду». Нас ніхто на заході не чекає, треба працювати тут, на своїй землі.

Щодо екології. Борисполю пощастило з якістю води, що видобувається з глибинних шарів, її можна навіть бутилізувати і продавати.

Велика проблема з автомобільним перевантаженням, що забруднює повітря.

На святкуванні Дня міста нарахував на відрізку Київського Шляху від клубу аеропорту до Борисо-Глібського храму понад 4000 авто в тягучці. У кожної автівки 5 см у діаметрі вихлопна труба, а якщо помножити кількість на розмір, то загальна вихлопна над містом буде 200 м у діаметрі! І так щодня. Проїхавши 7 км по Борисполю, транзитний автомобіль спалить 1 л бензину і лишить 100-150 г твердих речовин, до того ж руйнує дорогу. А порахуйте залишки викидів за рік. 100 м від траси – це шкідлива зона для проживання. Що робити? Повторюю: просити Петра Олексійовича допомогти побудувати об’їзну трасу. Зробити усе для розвантаження доріг міста заради екології! Погляньте, громада Рогозова винесла дорогу за село, а Бориспіль покірно дихає викидами, містяни мовчать, влада мовчить. Літак ТУ-54М, згідно з науковими дослідженнями, за півгодини інтенсивного кермування перед злетом скидає 250 кг твердих речовин. Уявляєте? Нам треба берегти озера, левади, збільшувати кількість зелених насаджень – роботи над поліпшенням екології не початий край. Професор, економіст Богдан Гаврилишин сказав, що для того, аби держава процвітала, її громадяни мають бути патріотичними, професійними, працелюбними і дбати про екологію.

 

Питання не до теми

Вірите у вищі сили? Чого просите в Бога?

— Намагаюся жити за Божими заповідями, мій дід Максим був священиком, його позбавили життя за комуністичного режиму, мама лишилася сиротою. Бачите, скільки у моєму кабінеті ікон. Дарую релігійні книжечки всім у колективі, щоб читали й з молитвою жили і працювали. Вірю у Бога, молюся за дітей, прошу для них щастя і долі, собі, рідним і всім бориспільцям – міцного духу, віри і перемог.

Що найважливіше у житті?

— Сім’я і реалізація. Шкодую, що мої діти недоотримали батьківського тепла та уваги, бо коли вони росли, я пропадав на роботі. Кажу їм: «Вибачайте, діти». Тепер намагаюся більше бувати з онукою: музеї, природа, прогулянки. Емілія теж християнка, хрещена на Василя та Емілії.

Вдома Ви демократичний чи авторитарний?

— На правах голови родини вчу домашніх. З армії, а я служив на кордоні з Туреччиною, запам’яталася настанова командирів, якою керуюся по життю: «Щоб упоратися із завданням, потрібно чітко його сформулювати, визначити орієнтири, розрахувати сили та засоби, тактику і стратегію, визначитися з очікуваними результатами і… діяти». За фахом я вчений агроном-організатор, у душі – біолог, моя кандидатська була пов’язана з лікарськими рослинами, тому дітям пропагую здоровий спосіб життя, любов до людей, роботи, своєї землі.

Оксана КОБЗАР, «ТС»

Share Button