Доброчинність не має кордонів

Восени минулого року разом із Народною академічною хоровою капелою імені Павла Чубинського я відвідала Швецію. Важко сказати, що більше вразило, – сама високорозвинена європейська країна чи знайомство з нашою землячкою, українкою, яка у Швеції проживає вже 16 років, – Аллою Корніловою-Валлін.

Кажуть, нашого цвіту – по всьому світу. Нині дуже багато українців проживає за межами своєї країни. Одні просто працюють, заробляють гроші, що дає їм змогу достойно жити. Та для інших цього замало. Їх душа цим не заспокоюється. Вона болить за Україну, за її народ. І людина з такою душею присвячує своє життя доброчинності. Серед активних, патріотично налаштованих українців і наша пані Алла.

Як цій жінці личить слово «пані»! Вона справді – шляхетна, красива, розумна, інтелігентна й ерудована. Скрізь, де бували, вона гарною шведською мовою представляла наш колектив, була перекладачем, відчувалося, що там, за морями, серед чужих людей, ця жінка змогла стати своєю. Це викликало гордість, бо завдяки ставленню до неї так само сприймали і нас – відкритими, щирими, доброзичливими і людяними.

Пані Алла є однією із засновників благодійного Фонду допомоги Південної Скони Україні. Вже багато років разом із небайдужими шведами вона збирає і направляє гуманітарну допомогу на Бориспільщину. Це і одяг, і оргтехніка, й інвалідні візки.

Ось і нещодавно третьокласники нашої Процівської школи отримали подарунки від своїх однолітків зі Швеції та гуманітарну допомогу. А жителька села, інвалід першої групи Катерина Шевченко – інвалідний візок, який допоможе їй пересуватися. Ми дуже вдячні нашим друзям – і малим, і дорослим, за їх прагнення спілкуватися з нами. З рук у руки діти передавали й розглядали велику фотографію, на якій теж третьокласники зі своїми вчителями тримають у руках подарунки, зібрані ними для дітей з України. Директор школи Оксана Косовець розповіла учням про Швецію, про бажання дітей з далекої північної країни листуватися й товаришувати з ними. Вчителька не приховувала занепокоєння тим, що нині не всі діти у нашій країні відчувають тепло і належну турботу. На сході, де йде війна, саме малеча потребує найбільшої підтримки. Тож добре, якщо ми потурбуємося про них і передамо частинку свого тепла і любові. На запитання Оксани Олексіївни, як це можемо зробити, діти відповіли по-дорослому: «Потрібно їм передати подаруночки». Вирішили все отримане зі Швеції відвезти до дитячого будинку в м. Артемівськ, а це означає, що і шведські діти спільно з нашими долучилися до допомоги дітям війни.

На жаль, наші діти знають, що в країні триває війна. Неодноразово я відвозила й передавала бійцям на фронт їх малюнки, вони зігрівають, дають сили вистояти і вижити. І знову в березні збираюся на Донбас, з продуктами та необхідними речами для наших захисників. І обов’язково до дитячого будинку завезу подарунки зі Швеції.

Любов Чешко, Процівський сільський голова

Share Button