ПРИГОДИ НАШИХ У «БОРИСПОЛІ», або ДОСВІД, ЩО НЕ КУПИШ
Про гурток журналістики «Слово» при БДЮТ я дізналася від класного керівника. Перспектива «втиснутися» туди, де пропустила два місяці занять, тішила не дуже. Та цікавість переважила сумніви, і вже на першому занятті я була в колективі. «По вершках» зрозуміла, що таке інформаційні жанри і навіть більше – вчилася брати інтерв’ю.
Керівник Тетяна Підгурська запевнила: мікрофон треба заслужити, а поки підійде ручка або звичайний олівець. Як виявилося, це ціла наука! Опитати, виділити головне, а тоді ще й «склеїти докупи» почуте. Це була лише теорія, що передувала практиці у другому семестрі.
Після шкільних зимових канікул ми повернулися за той же стіл центральної міської бібліотеки, от тільки теми змінилися. З визначенням психотипів було покінчено, вчилися працювати на фото- та відеокамеру. На одному із занять нам повідомили про варіант поїздки до Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Що саме там буде, не знали, але свято вірили у зустріч із відомими людьми. 17 лютого наша подорож підтвердилася і «прокопирсавшись» весь вечір у конспектах та Інтернеті, кожен налаштовувався на роботу. На третьому поверсі терміналу «Д» о 9-ій ранку нас зустрічали як екскурсію. На запитання: «А чи не занадто вони маленькі, як для журналістів?» наша Тетяна Сергіївна якось викрутилася. Але ми того не чули, поки проходили процедуру сканування.
Примостившись біля «Інтера», «вивалили» на підлогу свої речі і «в’їжджали у курс справи».
«Революція Гідності. Майбутнє творять вільні люди» – історичну виставку відкрили 18 лютого на третьому поверсі терміналу «Д». В залі очікування представили роботи фотографів, які були учасниками подій на Майдані. З 200 світлин для демонстрації відібрали п’ятдесят. «Тут багато усміхнених облич. Саме такий вигляд мають вільні люди», – запевнили організатори.
Кожен міг побачити портрети кіборгів, плазмовий екран, «врятований з Донецького аеропорту», і навіть синьо-жовте піаніно – точну копію музичних інструментів, що були на Майдані. «Фортепіано перебуватиме в залі очікування постійно, і кожен бажаючий зможе на ньому зіграти», – розповіли в «Борисполі».
Поки тривала урочиста частина, наше завдання полягало в ексклюзивних знімках. Кожен спробував себе в ролі фотографа. По черзі передавали один одному камеру в надії, що ці фото будуть варті хоча б викладення в Інтернет. Але ж як тут присісти, щоб не «влізти» в кадр одного з національних телеканалів? Лише одиниці з нас демонстрували сміливість! Через півгодини заходу наші ніженьки втомилися. Хтось на речах пив воду, хтось нудився у натовпі…
Українська лікарка, політик, громадський діяч Ольга Богомолець погодилася зробити загальне фото. Лишень попросила якомога швидше, бо поспішала до Верховної Ради. Все було б добре, якби після прохання нашого керівника: «Мої діти так хочуть з Вами сфотографуватися!”, хтось із наших не випалив: «Тетяно Сергіївно, а хто це така?» Фраза, яку «пропустили повз вуха», ніяк не вплинула на вже отримане «так», а, може, її просто не почули… і смішно, і грішно. До речі, наші вивалені речі дали про себе знати. Так, оператору «1+1» довелося «намотати» гарне коло з камерою на плечах, бо переступити через усе це було нереально. Але ми одразу відреагували на незручності і за лічені секунди речі були на плечах.
По завершенні урочистої частини ми, наче з голодного краю, налетіли на кожного з потенційних опитуваних. Уявіть таку картину: група школярів у складі восьми осіб, і ще й Тетяна Сергївна з фотоапаратом, обступили людину, і їй, по суті, подітися нікуди, навіть якби захотіла. Для прикладу, перше інтерв’ю брала наш викладач. Автор музики відомої за останній час пісні «Мамо, не плач, я повернусь весною» (слова – Оксани Максимишин-Корабель) Михайло Олійник розповів, що це пісня-реквієм за тими людьми, які віддали своє життя за Україну. На виставці композитор уперше продемонстрував композицію як виконавець.
Наступними «клас» показували вже ми. Протягом 18-ти з половиною хвилин влаштували справжній допит активному учаснику всіх Майданів, українському письменнику, журналісту, громадському діячу і видавцю Сергію Пантюку. Він розповів, як один із його перших віршів про Революцію Гідності з’явився на порожній коробці з-під цигарок, бо «під боком нічого більше було»: «Я попросив, мені дістали який не який аркушик і ручку». Письменник запевнив, що останній Майдан однозначно вселив оптимізм на краще життя.
Перші декілька хвилин все йшло, «як по маслу», а тоді… нас понесло. Навіть не так – занесло. Ми питали про все: дитинство, тематику поезії автора, навіть ставили однотипні запитання. За цей час нас активно фотографували якісь люди і ми викликали неабиякий інтерес у національних телеканалів.
Двох інтерв’ю нам здалося замало і на завершення вирішили «потрусити» піаністку Антуанетту Міщенко. У грудні 2013 року дівчина врятувала від знищення синьо-жовте фортепіано, яке активісти хотіли пустити на барикади, і вже за три місяці стала музою Майдану. Дівчина розповіла, що грала по чотири години на день класичні твори Шопена, Моцарта, Бетховена: «На той час я навчалася в Київській консерваторії, і всі події розгорталися на моїх очах». В пам’ять про те, що сталося, дівчина зіграла перше, що грала тоді, – етюди Шопена. До речі, саме Антуанетті надали право першій зіграти на піаніно, яке для гри буде доступним кожному.
Добре все те, що добре закінчується. Адже головне — ми отримали необхідну інформацію, зробили спільні фото з усіма, у кого брали інтерв’ю. Коли нас проводжали до автобуса для преси, то ледь не аплодували. Все б нічого, якби не виявилося, що автобус їде до станції метро «Харківська». Наша подорож зі столичною пресою тривала недовго – до села Гора. Тоді ще й хтось прокоментував: «А що ви збираєтеся робити у полі?», бо за зупинкою дійсно голе поле. Але ми викрутилися, відповівши, що на нас чекає сенсація.
Жарти жартами, однак буде про що згадати: і веселого, і повчального. Адже будь-який досвід — це великий крок назустріч майбутньому, особливо коли знаєш, чого від нього хочеш.
Яна Ярмак, вихованка гуртка «Слово» при БДЮТ
На фото разом із Сергієм Пантюком (зліва направо): Анна Шабан, Анна Кравчук, Аліна Ткаченко, Аліна Черній, Ольга Кацан, Яна Ярмак, Вікторія Білецька, Андрій Косенко
