СТОВ «Старинська птахофабрика – переваги очевидні, а в перспективі – подальше розширення і будівництво

«Входячи в село, одразу ж починаємо інвестувати у його розвиток»

Зубчук1Продукція СТОВ «Старинська птахофабрика» знайома жителям Бориспільщини не з чуток. Адже свіже дієтичне куряче м’ясо можна придбати і на сільгоспярмарках у Борисполі, і в селах, куди щодня за графіком виїздить обладнана всім необхідним машина. Підприємство постійно розширюється, збільшуючи свої потужності, доводячи на ділі  переваги вітчизняного виробництва сільгосппродукції. Нині на часі побудова додаткових виробничих потужностей на території Старівської сільської ради на відстані півтора кілометра від с. Старе. Бориспільська райдержадміністрація дала дозвіл на це будівництво. Та частина жителів села розпочала активну кампанію щодо заборони будівництва, обумовлюючи це нібито негативним впливом на навколишнє середовище. Директор СТОВ «Старинська птахофабрика» Олександр Зубчук під час зустрічі навів свої аргументи на його користь, а також заперечив деякі із звинувачень з боку своїх опонентів.

— Олександре Миколайовичу, на яких підставах  відбувається будівництво?

— Оскільки вільних земель у державному земельному ресурсі немає, ми, як правило, будуємо додаткові потужності на розпайованих землях. Згідно з законодавством України, маємо на це право, оскільки є виробниками продукції сільськогосподарського призначення. Беремо дозвіл на оренду цих земель і укладаємо договір на довгострокову оренду на 49 років. Власникам паїв виплачуємо одноразову компенсацію, що задовольняє обидві сторони. У Старому нам потрібно не так і багато, а саме десять паїв, із власниками яких уже досягнуто домовленості.

— Що ж тоді стає на заваді початку будівництва?

— Позиція деяких старинців, особливо тих, чиї паї не потрапляють у зону будівництва. На зборах, які  не були правомочними, адже  на них зареєстровано лише 350 осіб, тобто менше чверті жителів села,  з них 50 працівників Старинського СТОВ, які взагалі не брали участі в голосуванні, прийнято рішення про заборону будівництва. Це рішення не лише недійсне, оскільки приймалося меншістю селян (у Старому прописано 2200 жителів), а й нічим не обґрунтоване.

— Тож наведіть свої аргументи для тих, хто не визначився зі своєю позицією.

— Люди, які ратують за заборону будівництва, на мою думку, байдужі до подальшої долі села, майбутнього своїх дітей та онуків. Нагадую таким, що входячи в населений пункт, одразу ж починаємо вкладати чималі інвестиції в його подальший розвиток, дбати про інфраструктуру. Розробляється спеціальна програма інвестування. І таке велике село, як Старе, звісно ж, не є винятком.

Та й нині постійно допомагаємо навколишнім селам —  ремонтуємо дороги, постачаємо безкоштовно свою продукцію у школи і дитсадки, виділяємо для їхніх потреб бензин і транспорт, а в екстремальних ситуаціях приходимо на допомогу. Так, коли горіли торф’яники, надавали пожежне обладнання, а під час снігопадів розчищали  дороги до Сошникова, Старого та інших сіл.

— Ви наводите вагомі аргументи, та все ж найболючіше питання – це екологія. У чому лише не звинувачують Вас опоненти — у забрудненні земель, несанкціонованому заборі води, вивезенні відходів, зокрема падежу птиці у лісопосадки.

— Насправді нас звинувачують у тому, чого в дійсності немає, це лише витвір їхньої фантазії! Почнемо з того, що кожна нормальна людина в селі тримає господарство. Ту ж годувальницю корову треба вчасно і нагодувати, і напоїти, і гній  з-під неї прибрати. Без гною, без пташиного посліду аж ніяк не обійтися. На кожному подвір’ї є і колодязь, і сарай, і гноєсховище, і туалет на вулиці. То хіба в господарстві зовсім відсутні запахи?  Інша справа, що всі ці відходи дбайливий господар намагається вчасно прибрати і  вивезти. У нас те ж саме, але в більших масштабах. Та й будуємо завжди на певній відстані від села.

Тепер щодо стоків. Усі вони, в тому числі й після миття обладнання, потрапляють у забетоновані стічні ями, а звідти  вивозяться до очисних споруд. Тобто у грунтові води  відходи не потрапляють. Пташиний послід використовується на полях як добриво, яке  спецмашина розкидає по полю,  потім усе переорюється.

Падіж птахів у лісопосадках? Це звинувачення зовсім безпідставне, адже треба просто не поважати себе, якщо так робити. Спецмашина відвозить падіж  до очисних споруд, звідти — на утильзавод у Миронівці, де з нього роблять добриво — м’ясокісне борошно.

До чергових фальсифікацій відноситься і така, що начебто через нашу діяльність може зникнути вода у колодязях. Ми маємо дозвіл на водозабезпечення і згідно з встановленими правилами беремо воду не з верхнього водоносного горизонту на глибині до 190 метрів, звідки вона й потрапляє в колодязі, а з нижчого – на глибині 230-250 метрів. До речі, наша діяльність відбувається згідно з існуючими нормами і правилами. Маємо, приміром, дозвіл на допустимий викид шкідливих речовин. І якби наша діяльність була  шкідливою, то ніхто такого дозволу не видав би.

— Олександре Миколайовичу, не запитую про переваги саме продукції вашого сільгосппідприємства. Вони очевидні як у якості, так і в ціні. Як тут не згадати горезвісні «ніжки Буша», на яких навіть не було натуральної мікрофлори, за свідченням деяких працівників Бориспільської санепідемстанції! Ваша продукція натуральна і дешева, а вітчизняних виробників, впевнена, треба лише підтримувати.

— На жаль, не всі це розуміють. Ми дійсно дбаємо про якість та й ціни тримаємо на такому рівні, щоб люди мали змогу смакувати курятиною. У нас філе по 45 грн, а в деяких магазинах з усіма надбавками вже по 60 грн. Яйця  у нас великі, двожовткові по 2 грн 40 коп. Так і з цінами і якістю по всіх найменуваннях нашої продукції.

— Хочеться побажати Вам успіхів, адже переваги подальшого розвитку очевидні, а вони є підгрунтям і для розвитку наших сіл. Хочеться вірити, що вам вдасться впоратися з усіма проблемами, надалі розвиватися і досягати успіхів. 

 

 

Що люди кажуть

Звісно, про переваги власного виробництва в селі керівники можуть розповісти ще чимало. Коли ж  більше довіряєте простим людям, давайте послухаємо їх. Завітавши в робітничу їдальню, запитали у жителів Мирного, чи задоволені вони харчуванням?

Обід… за одну гривню

«Ми сьогодні смачно пообідали в нашій робітничій їдальні, — кажуть працівники птахофабрики Марія і Олег Хворостянки та їхня сусідка по столику Анна Лисиця. — А обійшовся нам цей обід в…одну гривню, і так щодня. Крім того, щомісяця безкоштовно одержуємо 6,5 кг курятини та 6 десятків яєць».

 Тренажерна зала не гірша, ніж у великих містах

У тренажерній залі села Мирне будь-якої пори року людно: хтось накачує м’язи, а хтось, переважно представниці жіночої статі, стурбовані своїм схудненням. — Ціни у нас цілком прийнятні: плати п’ять гривень і займайся на здоров’я, —  розповідає інструктор Антон Лисенко.  —  А для працівників СТОВ  «Старинська птахофабрика» заняття взагалі безкоштовні. Розвиваємо різні види спорту — волейбол, футбол, настільний теніс, незабаром  розпочнуться заняття з фітнесу. А ще пишаємося тим, що виховали свого майстра спорту з боксу Максима Веремейчика. Саме завдяки підтримці керівництва птахофабрики, ми не лише існуємо, а й досягаємо успіхів».

Share Button