«Об’єднаймося навколо його пам’яті!»

У Борисполі вперше побувала і виступила перед старшокласниками НВК «Гімназія «Перспектива» молодша сестра В’ячеслава Чорновола Валентина Чорновіл

Запросив сестру цього непересічного чоловіка, справжнього Героя України, якого підступно вбито на бориспільській трасі, голова Бориспільської міської організації Народний Рух України Анатолій Чабанюк. Він неодноразово зустрічався з Валентиною Максимівною на заходах, присвячених  пам’яті В. Чорновола, і вирішив, що її виступ перед бориспільською молоддю матиме неабиякий виховний вплив. Так і трапилося: в учнів старших класів, які зібралися в актовій залі гімназії, горіли очі, вони активно спілкувалися, ставили запитання. А завдяки небайдужості директора НВК «Гімназія «Перспектива» Антоніни Чорницької і викладачам зустріч пройшла на високому організаційному рівні. Запросили і дорослих представників бориспільської громади небайдужих до історії України і її долі. Розпочалася зустріч із виконання Державного Славеня.

Про життя В’ячеслава Чорновола, який зіркою спалахнув на небосхилі українського обширу і так рано згас (чи згасили?), розповідали самі школярі. А Валентина Максимівна  вже після їхніх щирих і схвильованих слів поділилася тими подробицями  свого спілкування з братом, яких у жодному підручнику чи друкованому виданні не знайдеш. Ось, приміром, відповідаючи на запитання одного з учнів про той вплив, який мав на неї старший брат, пригадала кумедний випадок. Вона була ще школяркою і, як усі в їхньому селі, вживала в мові кальковані русизми, приміром, «канєшно», «навєрно». «А він був уже тоді студентом, приїхав у гості до батьків з Києва і коли почув, як я розмовляю, так розсердився, що вилив на мене відро крижаної води. Коли захочу щось сказати не українською, одразу згадую те саме відро», — всміхається пані Валентина.

Ще один спогад, цього разу сумний, боляче вразив і запам’ятався: вони з братом їхали навідати могили батьків, це було невдовзі після резонансного вбивства відомого банкіра Гетьмана. Валентина не могла втриматися, щоб не попередити брата про небезпеку, а він сумно відповів: «Ти знаєш, мене так не вб’ють!» На жаль, ці слова виявилися пророчими.

Згадувала Валентина і про те, як її, а потім і дружину В’ячеслава, викликали до Львова і три дні допитували  в місцевому КДБ  як свідків після ув’язнення брата,  а вона тоді думала лише про одне: «Якщо і мене посадять, як витримають це батьки?» Тоді В’ячеслав заявив: у випадку, якщо ув’язнять його сестру і дружину Атену, розпочне сухе голодування. Це подіяло — його мучителі злякалися міжнародного  розголосу, якщо політичний в’язень загине, і обох жінок відпустили.

Пригадуючи неоднозначні події нинішнього часу,  Валентина сказала: «Він хотів бачити іншу Україну!». Та з упевненістю додала: «Він  і сьогодні сказав би: «Україна є і Україна буде!»

Нині Валентина Чорновіл, філолог за освітою,  редагує десятий том творів В’ячеслава Чорновола і  каже: «Натрапила на такі братові слова, написані ним ще в 1998 році: «Якщо ми не об’єднаємося, то вони (вороги наші) розстріляють наших дітей і онуків». І  морозом по шкірі: ось воно те, що відбувається нині». І це ж дійсно є результатом розбрату, розколу, того, що ми, українці, так і не прийшли до єдності в своїх прагненнях.

Виступ пані Валентини на сцені освячував прапор України, наданий міською організацією НРУ, який побував на всіх майданах, усіх акціях громадянської непокори, а ще великий портрет В’ячеслава, що наче живий всміхався дітям, які народилися вже після його загибелі.

Символічно, як своєрідний заклик до молодого покоління, якому будувати насправді незалежну державу, пролунало з вуст сестри Героя: «Діти, об’єднаймося навколо його пам’яті!»

Наталія Можайкіна, «ТС», фото Тетяни Підгурської

Share Button