Ігор Левітас: «Я людина не мера, я — від громади»

 Розмова відбулася з уже колишнім керманичем основного ринку Борисполя «Центральний», а нині головним депутатом новообраної міськради – неординарним Ігорем Левітасом. Привід зустрічі – нове призначення. 19 із 34 обранців на установчій сесії таємним голосуванням довірили йому посаду секретаря за пропозицією міського голови Анатолія Федорчука.

Днями він займе кабінет у мерії, відкладе бізнес і, засукавши рукави, візьметься за об’єднання «різношерстого» депутатського корпусу. Каже, впорається, бо вміє тримати удар і відповідати на нього.

Про політичне сьогодні й завтра Борисполя він говорив неспішно, у дружній манері, спитав дозволу курити, попивав чай  і радив написати почуту правду без цензури, а жорстке із сказаного ним про псевдоопозиціонерів підтверджував документами, хоча вирішив: папери опубліковувати зарано.

 

Ігор Левітас є впливовою й авторитетною людиною у бізнесових та політичних кругах Борисполя і не тільки. З 1989 року він працює у місті, об’єкт його підприємницької діяльності – ринок «Центральний», який, як розповідає, створював з нуля і розбудовував.

Задовго до Революції Гідності, у квітні 2013-го, змушений був подати заяву на вихід з тоді сильної і людної Партії регіонів – його «попросили» за опозиційні погляди. Для нього Майдан досі лишається лакмусовим папірцем на істинний патріотизм, про що не втомлюється нагадувати, бо з початком заворушень у столиці був першим із місцевих, хто цілодобово підтримував протестантів. Кажуть, Левітас – один із сміливців, хто зумів відвернути озброєних майданівців від «розбірок», які ті приїхали  влаштувати регіоналам у нашій міській та районній адміністраціях після втечі президента-зрадника. За його ініціативи й фінансової підтримки Бориспіль має пам’ятний знак Героям Небесної Сотні. Зайнявся волонтерством, допомагаючи нашим хлопцям на сході. За патріотичну громадську позицію його у січні 2015 р. керівництво МВС України нагородило медаллю «За безкорисне служіння Батьківщині». Сьогодні Ігор Маркович вважає своєю місією служити громаді міста, чим активно й займається. Це непоказна благодійність, неафішована допомога тим, хто її потребує.

Тричі його обирав народ депутатом міськради. До нинішнього VII скликання йшов під політичним брендом «Блок Петра Порошенка «Солідарність», але, зізнається, що  лишився вірним ідеології «Удару». На своєму окрузі, куди входить частина вул. Київський Шлях та Головатого, його підтримало 328 виборців, що є рекордним показником довіри серед колег у сесійній залі.

 

Про громадське й особисте розмірковував 57-річний ексцентричний політик, батько чотирьох дітей і дід двох онуків. Які  рецепти успішного секретарства, чи є розкол у раді на більшість та опозицію, чому кандидатуру співрозмовника колеги підтримали на секретарство, а виборці на депутатство – питання, що порушувалися для «ТС»:

Ігоре Марковичу, не вважаєте, що Вашому попереднику В. Пилипчуку не вдалося об’єднати депутатів, сесії нагадували лицедійство. Ситуація зміниться? Які завдання ставите перед собою?

— Скажу відразу, що на цю посаду я не прагнув, як усі секретарі до мене. Хоча бачити мене у якості секретаря багато хто хотів, це правда. Руйнівників у нас море, а творців – одиниці. Зараз йде мова про опозицію, а я запитаю: до чого опозиція, коли в країні війна? До громадян? До влади міста? Вважаю правильним, що людей у владі потрібно міняти, але не відразу. Я розмовляв з окремими з так званої опозиції, пояснював, що, потрібні причини таких змін, конкурс на заміщення. Коли цього немає, то про що можна говорити.

Моя мета на посаді – об’єднати раду максимально. Усіх об’єднати точно не вийде. Як? Спільною роботою для людей, бо кожен депутат має працювати на своєму окрузі не гірше за мене. Дико слухати, що я роздавав гроші виборцям. Відповім: я бізнесмен і депутат, тому мав право допомагати людям не перед виборами, а впродовж восьми років депутатства. Допомагаю робочими місцями, грошима, влаштовую дітей до садочків, купую ліки хворим, підтримую інвалідів. Для реабілітаційного центру «Наш дім» у вересні передав допомоги на $ 40 тис. Для АТО у жовтні – ліки та сухі американські пайки. Я десь піарився на цьому? Ні! І виборці показали, хто є хто, мої результати обрання достойні. Розвелося серед депутатів революціонерів-опозиціонерів! Де вони були тоді, коли був Майдан, до оголошення АТО? Моя думка, що у нашій раді тільки один опозиціонер – Ярослав Годунок, бо це його спосіб життя, він так «плаває» у політиці, решта – перебіжчики. Я покажу документ, що доводить: немає у нас опозиції. Не-ма-є!

Представники партії «Сила людей» теж мають противладну позицію.

— Я не хочу згадувати їх і коментувати цю партію. Одне питання: звідки у них такі гроші  на передвиборчу агітацію? Левітас не вів передвиборчу кампанію, але виграв на окрузі. Адамовський із «Сили людей» вказував мені: ринок віддай людям. А чи знає він, що більшу частину його території я викупив у людей, сам ринок я давно віддав в управління. А те, що на ринку давно не піднімалася орендна плата, йому відомо? Хочете перевірити ринок, то йдіть до прокуратури, перевірте мої податки, люструйте мене. Юра виступає проти мера? Скільки він набрав як кандидат у мери? 6 %,. А мер 50 %!

«Самопоміч» з Вами? «Батьківщина»?

— Це нові люди, гадаю, вони ознайомляться з моєю програмою й теж працюватимуть на благо міста. Ще раз повторюся: у раді немає «більшості», «меншості», як не існує ніяких письмових чи усних домовленостей про це. «БПП «Солідарність» провела зустріч з «Нашим краєм», конструктивні питання ми підтримали. Працюють ті, за кого проголосував народ. До речі, я особисто вийшов з партії «Удар», але не вступив у «БПП» і наразі є безпартійним, хоча на вибори йшов під їхнім брендом. Я залишаюся прихильником «Удару».

Була кулуарна домовленість з мером про те, щоб Ви стали секретарем?

— Ніяких попередніх домовленостей не було, усе відбулося спонтанно. Я людина не мера, я представник громади. Про що уже заявляв.

До виборів Ви жорстко виступали з претензіями до діючої влади і мера особисто. Риторика змінилася?

— Так, виступав, це абсолютно точно. Це підтверджую і не соромлюся згадувати. Мені й зараз багато чого не подобається, але владу обрали люди, ще раз повторюю. Вибір громади я поважаю. Обіцяю, що детально вникатиму в роботу ради, виконкому. Ми тільки-но приступили до обов’язків, сформували комісії. Я ще офіційно не є діючим секретарем. Попрацюємо – побачимо.

Процес формування сімох депутатських комісій, у підсумку якого опозиція не отримала жодного головування, вважаєте чесним?

— Пояснюю. Раніше було дев’ять комісій, тепер сім, бо сім партій у раді. Це моя пропозиція. Порядний такий підхід, скажи? Порядний! Перша комісія – регламентна – пропонувалася «БПП» під головуванням Ю. Сидоренка. Далі – будівельна – віддаємо «НашомукКраю», її очолюватиме В. Шалімов як найбільший у місті забудовник. Третя комісія – земельна – пропонувалася радикальній партії. Керувати нею мав би Годунок, він відмовився, агітували Божка. Їм же пропонували посаду зама у комісії з питань торгівлі. Четверта сила – «Самопоміч», їм планували віддати транспортну. «Свободі» мала б дістатися бюджетна комісія. «Батьківщині» — ЖКХ, а «Силі людей» хотіли довірити контролювати соціальну сферу. Скажи, Маркович тут нікого не образив? Усе нормально?

Нормально. Що далі?

—  Далі? Я отримав образи на свою адресу в залі: «бандит», «на Майдані не був», «зрадник»,  такий-сякий… «Свобода» вилила на мене ківш бруду, вони свідомо говорили брехню. Потім почали торгуватися зі мною, мовляв, проголосуємо за тебе як секретаря, але після голосування за комісії, за виконком, за замів мера. Йшли на обман, хотіли «кинути» мене. Але по-їхньому не вийшло, на свою підтримку мав без опозиції 19 голосів у перший сесійний день. Другий день засідання почався зі спільної наради голів депутатських партій і питання до опозиції: «Ну, що вирішили, мужики? Як працюватимемо?» Адамовський і Петренко після наклепів на мою адресу кричали: «Нам не треба ніякі комісії!» і вибігли з наради. Це їхнє рішення! Радикали відмовилися від земельної комісії. Решта політсил отримали свої долі впливу в комісіях відповідно до набраних мандатів у раді. Це було минулого вівторка. У п’ятницю під вечір Адамовський подав заяву до виконкому з проханням до міського голови накласти вето на рішення сесії про затвердження складу комісій та заступників голови. Питається: для чого це робиться? Складається враження, що такі, як він, рвуться до влади й самі не знають для чого. Я не людина мера, повторюю, але, приймаючи рішення, рубати з плеча не дозволю нікому. Давайте знімемо заступників голови, «оголимо» місто. Хто працюватиме? Наближається зима, хто нестиме відповідальність за опалення, дороги?

Гадаєте, вдасться проводити сесії VII скликання мирно?

— Я за конструктив і правду, але прогинатися не буду, я проти безладу в цьому місті й виступатиму за порядок. Не дозволю вихоплювати мікрофон один в одного, хапатися за  петельки. Я знаю ціну нашим псевдогероям. Мені не соромно дивитися людям у вічі. А посада для мене – обов’язок. Ще у липні я  першим виставив вимогу, щоб бюджет був прозорим і голосувався не пакетом, а кожне питання окремо. Так буде й надалі. Бориспіль – перше місто в Україні, де міськрада почала видавати земельні ділянки учасникам АТО. Чия ініціатива? Ігоря Марковича. Але сьогодні треба розбиратися, хто з претендентів воював на передовій, а хто відсиджувався на продбазі. У нас є пенсіонери, матері-одиначки, інваліди, які теж мають право на ділянки. Будемо розбиратися.

 Є співпраця з депутатами облради від Борисполя В. Ксьонзенком та Ю. Чередніченком від Опозиційного блоку?

—  Не сумнівайтеся, буде співпраця. І з Верховною Радою також.

 Розкажіть про свою родину.

— Живу в Києві, працюю в Борисполі. Я батько двох синів і двох доньок, маю онуку й онука. Уся велика родина мешкає у нашому спільному будинку, нас усе влаштовує. Старші син і донька одружені, молодший син – майстер спорту з тенісу. Чому я в політиці? Хочу, щоб люди в цьому місті, у нашій країні жили хоча б трішки краще. Це моя скромна мета.

Оксана КОБЗАР, «ТС»

Share Button