Анатолій Федорчук: «Майбутнє Борисполя залежить від кожного з нас»

1000 років минуло відтоді, як про місцевість, де нині розташований  Бориспіль, вперше згадали у прадавніх літописах. Історія нашого міста – це букет яскравих і неповторних історій кожного з нас, ми творимо її своєю працею, своїми талантами, своєю любов’ю.

З кожним днем обличчя міста змінюється, і тим, хто не бував тут останні 10 років, важко його впізнати. Стабільний економічний і соціальний розвиток, багата інфраструктура, будівельна, транспортна, промислова бази, вигідні інвестиційні проекти, численні досягнення у галузях освіти, культури, спорту, благоустрій, що триває цілорічно, – таким ми бачимо сучасний Бориспіль і пишаємося ним.

Однак відомо, що нічого не виникає на пустому місці. За всіма досягненнями стоїть титанічна праця багатьох людей, організувати яку й спрямувати в потрібне русло досить непросто. У чому ж секрет злагодженої роботи всіх механізмів цієї великої й потужної машини – у розмові з міським головою Анатолієм Федорчуком:

— Анатолію Соловйовичу, яким запам’ятався Вам Бориспіль у той день, коли Ви вперше переступили поріг свого робочого кабінету як міський голова?

— Саме в цей день відбулася установча сесія. Може, сьогодні це звучатиме дивно, але тоді відчував певний страх: чи зможу впоратися з тим вантажем, з тією величезною відповідальністю, яку взяв на себе? Це можна порівняти з відчуттями, які охоплюють тебе під час іспиту: витягуєш білет і розумієш, що нічого не пам’ятаєш. І лише через якусь мить оговтуєшся і починаєш усе пригадувати. Але завдяки хорошій школі життя, яку мав за плечима, багато чого вмів і знав, як робити, а дечому вчився поступово, крок за кроком.

— Ознайомившись детальніше зі спектром своїх обов’язків, що найперше хотілося зробити?

— Повертаючись у 2006 рік, а це саме був березень місяць, у моїй пам’яті оживає така картина: вулиці міста у надзвичайно засміченому стані. Мені тоді доповіли, що нічим вивозити сміття. Автопарк застарілий, і люди прибирали все вручну. Тому перше завдання поставив перед собою – закупити нову техніку. Друге, як би банально це не звучало, – облаштувати вбиральні. Двічі на рік у місті відключали воду для хлорування, і мені було цікаво, куди ж ходять у ці дні працівники виконкому. Провели відповідну роботу, і в результаті для таких випадків маємо сучасну вбиральню на подвір’ї міськвиконкому, що відповідає всім стандартам. Щоб людям добре працювалося, керівник, в першу чергу, повинен подбати про створення для них комфортних умов.

— За якими критеріями підбирали собі команду? Відомо, що багато людей, з якими Ви починали працювати, залишаються поруч і сьогодні.

— Головний принцип, якого я завжди дотримуюся у своєму житті, – ніколи не ламати безрозсудно те, що вже є. Тож зібрав працівників виконавчого комітету і озвучив основні завдання – викорінити хамство у кабінетах, відмінити всі гучні святкування на робочому місці, вчасно приходити на роботу. Хто сповідує ці принципи, той залишається, хто ні – шукає собі кращого місця. Тоді вдалося зберегти практичну всю команду, лише дехто в силу об’єктивних причин змушений був піти. Так само і керівникам комунальних підприємств було поставлено чіткі завдання. Хто впорається з ними – залишається працювати, ні – шукає іншого місця.

— А як щодо заступників?

— У нас сьогодні багато говорять про патріотизм. Так, в Україні чимало патріотів, порядних  людей, проте щоб обіймати керівну посаду, цього замало. Іноді слухаєш окремих представників влади, і соромно стає за їх некомпетентність.

Серед основних критеріїв для заступників міського голови були і залишаються порядність і професіоналізм. Посадовець має приносити максимальну користь для міста. Я дуже задоволений роботою нинішньої команди. Як і всі звичайні люди, ми можемо припускатися помилок. Але намагаємося постійно тримати руку на пульсі, в усьому радимося. І хоча останнє слово за мною, проте кожне питання обговорюємо колегіально.

— Що для Вас особисто означає нинішній День міста? Адже цьогорічне свято не просте – ми відзначаємо 1000 років від першої літописної згадки про місцевість, де розташований Бориспіль.

— День міста – це завжди своєрідне підведення підсумків. А цьогорічне свято – підсумок за 1000 років. Звичайно, це нереально зробити, але наша громада повинна пишатися, наприклад, тим, що у Борисполі діяв Мейський уряд. Не кожне місто мало Магдебурзьке право. Це свідчить, що навіть у ті часи в Борисполі була самодостатня громада. З історією нашого міста пов’язано чимало славетних імен, відомих як в Україні, так і далеко за її межами,

— На посаді міського голови Вами багато чого зроблено для збереження історичної пам’яті  Борисполя. Які з досягнень вважаєте найвагомішими?

— Мені завжди було прикро, що могила автора Гімну України Павла Платоновича Чубинського знаходилася на вкрай засміченому, забур’яненому кладовищі. Якщо не цінуватимемо таких велетнів, то про яке патріотичне виховання можна говорити? Тому вважаю, що одним із найграндіозніших проектів у місті було облаштування Книшового меморіального паркового комплексу. Скажу відверто, зважитися на такий крок, як перепоховання 1600 могил, було нелегко. Я добре пам’ятаю слова своєї матері, що прах людини не можна чіпати. Але й залишати могили в тому вигляді було неможливо. Перш ніж розпочати роботи, провели громадські слухання та ще низку підготовчих заходів. Я двічі їздив до владики Філарета і просив благословіння. Це питання було надзвичайно болючим для нашого міста, однак усе вирішили цивілізовано. Нині комплекс є окрасою міста, і пам’ятник П. Чубинському – це наша гордість. На місці колишнього старого хреста встановлено пам’ятник жертвам голодомору. Можливо, він не ідеальний, проте виражає сутність того періоду.

За 25 років після Чорнобильської трагедії у Борисполі не було встановлено пам’ятник людям, які ціною свого життя врятували планету. І це питання вирішили. З часом плануємо спорудити там  пам’ятники Гімну України, учасникам АТО, прокласти Алею жертв політичних репресій, Алею жертв антибільшовицького повстання. Отже, є над чим працювати. Показовим було те, що навіть американці, які побували в Борисполі, визнали: такий проект реалізувати навіть в Америці складно.

— Які сфери діяльності були і залишаються для Вас найпріоритетнішими?

— На мене іноді ображаються, що я починаю наради з комунальної сфери. Проте без світла, води, тепла жодна галузь не може обійтися. І хочу подякувати депутатам попередньої каденції за те, що ми змогли відстояти комунальні підприємства й не віддали їх у приватні руки. Сьогодні я спокійний за початок опалювального сезону. Бориспіль – одне з небагатьох міст в Україні, що не має заборгованості за газ. Сьогодні між нашими комунальниками існує взаємодопомога і взаємовиручка, бо кожен керівник вболіває за своє місто. Так і маємо працювати – як єдиний організм.

Не менш пріоритетними є освіта, культура, спорт. І сьогодні на розвиток цих галузей з міського бюджету виділяється в 10-15 разів більше коштів, ніж пропонує нам Міністерство фінансів. Це дало змогу зберегти кадри – маємо чудових педагогів, тренерський склад, творчі колективи. Заняттями в гуртках охоплено велику кількість дітей. За останні три роки у Дитячо-юнацьку спортивну школу вкладено понад три мільйони гривень, але роботи з її ремонту та реконструкції триватимуть і надалі. У НВК «Гімназія «Перспектива» завершуємо будівництво скеледрому. До речі, подібне спортивне обладнання є  лише в одній школі Києва і в жодній по Київській області. У парку культури облаштовано мотузковий  майданчик, і сьогодні маємо лише позитивні відгуки.

— Про які об’єкти у Борисполі Ви з гордістю розповідаєте своїм рідним, друзям, знайомим, коли буваєте за межами міста?

— У нас прекрасний стадіон «Колос». Це навіть не моя оцінка, а тих людей, які побували у нашому місті і були дуже здивовані, що він утримується за кошти міського бюджету. Маємо чудовий Будинок культури, реконструкція якого на завершальній стадії. Утримання його обходиться міській казні у більш ніж 1,5 млн грн на рік. Приємно, що сьогодні успішно функціонує стадіон «Колосочок» біля ЗОШ № 5. Пишаюся тим, що у місті працює такі торгово-розважальні комплекси,  як «Аеромол», «Парк Таун». Бориспіль – єдине в Україні місто із 60 тис. населення, що має «МакДональдз», адже ресторани цієї мережі «заходять» лише у міста, де не менше 200 тис. жителів. Усе це свідчить про те, що в інвестиційному плані Бориспіль досить привабливий.

— Ви є віце-президентом Асоціації міст України, яка, як відомо, бере активну участь у розробці законопроектів щодо децентралізації влади. Розкажіть про останні досягнення в цьому напрямі.

— Левова частка ключових пунктів стосовно фінансової децентралізації,  які взяли до уваги депутати Верховної Ради, була подана саме від Асоціації міст України. Можливо, це збіг, але так сталося, що багато депутатів ВР є міськими головами (Чернівці, Хмельницький, Дніпропетровськ та ін.). Це й допомогло переконати і бюджетний комітет ВР, і саму ВР запустити першою не адміністративно-територіальну реформу, а фінансову децентралізацію. І те, що сьогодні міста обласного значення мають прекрасні бюджети, ‒ в першу чергу, заслуга Асоціації міст України.

— Забудьте на хвилину, що Ви міський голова, і погляньте на місто очима простого бориспільця…

— Це, звичайно, важко, адже будь-яка професія чи посада впливають на наше світосприйняття. Якось із дружиною йшли однією з вулиць Києва. Побачив сміття й почав обурюватися. Та дружина чемно мені зауважила: «Розслабся, ти ж не в Борисполі». Не можу сьогодні сприймати місто по-іншому, ніж з позиції, що потрібно зробити в тому чи іншому його куточку. Скажу відверто, пишаюся, що завдяки підтримці депутатів двох останніх каденцій скрізь, як-то кажуть, дотягнулася рука. У 2006 році, наприклад, у Борисполі курсували автобуси лише за трьома маршрутами, сьогодні їх 28, і можна дістатися практично в будь-яку точку міста. Маємо 9 супермаркетів, між якими існує конкуренція, і це добре, адже люди мають з чого обирати. Побудовано «Нову лінію». Багато вулиць уже освітлено, заасфальтовано, і ці роботи триватимуть. Та якщо абстрагуватися від усього того, що маю робити в силу взятих на себе зобов’язань, особисто для мене Бориспіль – це дійсно місто, в якому варто жити.

— Ви збираєтеся втретє балотуватися на міського голову. Важко далося це рішення?

— У родинному колі ми довго радилися, йти чи не йти мені на вибори, адже багато бруду було вилито за останній час, постійно чую на свою адресу якісь закиди. Одна справа, коли звучить об’єктивна критика, зовсім інша – навішування ярликів. Проте якщо відверто, то, по-перше, мені подобається ця робота, коли бачу її результати – отримую величезне задоволення. Як би хто не критикував нашу команду, місто дійсно змінюється на очах. Про це постійно чую від людей, які приїздять до Борисполя. По-друге, маю здоров’я і бажання працювати, а також людей, які завжди поруч, допомагають і підтримують. По-третє (посміхається): не йти на вибори – означає дати привід для того, щоб тебе звинуватили в боягузтві, йти на вибори – говоритимуть: «Бачте, дорвався до корита, що й не відтягнеш». Скільки людей – стільки й думок. Але 25 жовтня для мене дуже важливо пройти народну люстрацію. Вибори – ніщо інше, як оцінювання твоєї діяльності громадою.

— Робимо крок у нове тисячоліття. З чим підемо?

— Сподіваюся, мої мрії здійсняться. Уже завершено проект нової прекрасної сучасної школи на 1200 місць. Якщо її побудуємо, це буде вагомим досягненням у моїй діяльності як міського голови. І, звичайно, два садочки, на один із яких уже маємо достатньо коштів, аби невдовзі здати його «під ключ». У комунальній сфері – завершення будівництва очисних споруд і будівництво сміттєпереробного заводу. Це завдання на найближчу перспективу. Коли ці крупні проекти буде реалізовано, місто зможе з оптимізмом дивитися у завтрашній день.

— І, звичайно ж, як і годиться у такий святковий день, побажання для бориспільців.

— Хотів би привітати усіх нас із тисячоліттям міста. Давайте не забувати: майбутнє Борисполя залежить від кожного з нас. Цінуймо те, що маємо, радіймо кожному дню. Бог дав нам щастя жити у прекрасному місті, та слід пам’ятати, що існують й інші міста і села, де немає настільки комфортних умов для проживання. Звичайно, людина повинна прагнути до всього кращого, але ці прагнення мають бути розумними і виваженими, щоб під популістськими гаслами ми не втратили політичної стабільності. Адже будь-який годинниковий механізм, що працює чітко й безперебійно, легко зламати, торкнувшись його необережною і невмілою рукою.

Розмову вела Інна БАКУМ, “ТС”

 

 

Share Button