100 РОКІВ ЖИТТЯ МАРІЇ КУЩ:  ВІЙНА, ГОЛОД, САМОТНІСТЬ, ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ

ДОВГОЖИТЕЛІ. 16 липня жителька с. Велика Стариця Марія Терентіївна Кущ відзначила своє 100-річчя. Поважний ювілей жінка святкувала у великому родинному колі із сестрами, братом, дітьми, онуками, правнуками, праправнуками та добрими сусідами. Привітати довгожительку приїхали Сеньківський сільський голова Любов Желевська, в.о. начальника управління соціального захисту райдержадміністрації Ірина Пушкар, директор територіального центру соціального обслуговування Борис Мостовий. Гості передали вітання і від голови РДА Дмитра Вороніна, бажали іменинниці міцного здоров’я, миру, злагоди, бадьорості духу та довголіття, вручили квіти та цінні подарунки. Урочиста церемонія привітань під спалахами фотоапаратів та відеокамер спочатку відбувалася в будинку, де живе Марія Терентіївна, а потім продовжилася за святковим столом у садку.

«Прожила я дуже довге життя, бачила і радощі, й горе, важко було, але найбільше, чого мені хочеться сьогодні — миру для України», — наголосила ювілярка і дякувала присутнім за вітання.

 

Кущ Марія Терентіївна народилася 16 липня 1915 року в селі В.Стариця Бориспільського району в сім’ї селянcькій сім’ї. Все своє свідоме життя працювала у колгоспі та радгоспі — дояркою, телятницею, різноробочою. Мабуть, саме за її тяжке, але добре життя, Бог наділив Марію Терентіївну довголіттям.

— Доля в баби Марусі була досить тяжкою: бідність, голод, самотність, — розповідає «ТС» сільський голова Любов Желевська. — У вісім років залишилась наша землячка без батька — не повернувся з війни. А згодом й мати померла. Марія із сестрою залишились із відчимом — Ісакієм Коваленко. Він одружився з Мотрею, яка стала другою матір’ю дівчатам, матір’ю від Бога, бо виховувала дітей, як рідних. Від спільного шлюбу народилися названі брат із сестрою —Василь і Катерина, які і зараз поруч у будь-яку годину радості чи біди. Жили усі разом в тяжкі голодні та холодні часи, долаючи всі труднощі».

Щоб не відправили до Німеччини, під час війни Марія вийшла заміж за вдівця Степана Куща з чотирма дітьми, думала, краще з дітьми, але на рідній землі. А Степан пішов на війну. І знову самотність, бідність, труднощі. Марія молода, а робота непосильна: і жіноча, і чоловіча…  Степан дійшов до Берліна, отримав відзнаку і повернувся додому. Треба було піднімати рідне село. Побудували житло разом з дітьми.

Від спільного зі Степаном шлюбу пані Марія народила шістьох дітей, але вижила лише донька Софійка. У 50 років залишилася вдовою. Але поруч завжди були дві доньки Галина та Софія, тішили онуки.

Сьогодні у Марії Терентіївни 11 онуків, 19 правнуків та четверо праправнуків, які частенько навідуються до бабусі. Тяжко жили, але подолали всі негаразди, бо були дружні.

«За добру вдачу ювілярку поважають односельці, сусіди, люблять онуки й правнуки. Всіх прийме, уважно вислухає. Часто збираються разом. Яке ж свято без баби Марусі? Вона поруч. Її всі поважають», — додає Любов Желевська.

Марія Кущ має нагороди від держави: пам’ятний знак «За перемогу у війні», медаль «За 50 років перемоги у війні», медаль «За 65 років перемоги у війні».

Дай, Боже, цій героїчній жінці ще довгих років життя у радості, мирі та злагоді. Вона цього заслужила!

Підготувала Олександра ШОСТАК, фото автора

Share Button