Доки не похований останній солдат…

ВИШЕНЬКИ. Від довгоочікуваного радісного «Перемога!», що прозвучало у 1945-му, минуло 70 років, а час і досі не загоїв усі рани, не стер з пам’яті страхіть Другої світової. Й досі у багатьох, кладучи квіти до Вічного вогню, тремтить рука, болить душа й важко стримати сльозу, адже ціна, яку було віддано за перемогу, вимірюється десятками мільйонів життів.

Урочистий мітинг, присвячений 70-ій річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, зібрав біля сільського пам’ятника загиблим у минулій війні односельцям громаду села Вишеньки. Тут згадували 517 воїнів-вишеньківців, які поклали свої життя на алтар перемоги, більшість з яких були зовсім молодими хлопцями. А також тих, хто, повернувшись додому з бойовими нагородами, були гідним прикладом для односельців у мирний час.

Кажуть, війна закінчиться тоді, коли буде знайдено і поховано останнього солдата. Так склалося, що на меморіальних плитах у с. Вишеньки було записано прізвища не всіх загиблих вишеньківців, але, дякуючи депутату Київської обласної ради Валентині Стрілько, віднайдено ще 73 імені, які викарбували на додаткових меморіальних плитах і віддали шану загиблим саме у день 70-ої річниці Перемоги.

Під час молебню пом’янули всіх загиблих у роки Другої світової, прозвучали виступи депутата Київської обласної ради Валентини Стрілько та начальника відділу організаційної роботи РДА Ірини Тур, співали патріотичні пісні, читали вірші. І ніби рефреном звучало у серці кожного: «Років тих з пам’яті не стерти».

Інф. «ТС»

Share Button