Не зупинятися на досягнутому

ВИЗНАННЯ. Як повідомляла «ТС» у минулому номері, наш земляк, відомий поет Микола Боровко отримав Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Григорія Сковороди «Сад Божественних Пісень» Українського фонду культури за збірку ронделів «На подвір’ї Всесвіту».

Урочистості з нагоди вручення престижної премії відбулися 20 березня в Київському будинку звукозапису. Відкрив церемонію нагородження відомий поет Михайло Шевченко. Вручав відзнаки Голова Верховної Ради України двох скликань, поет і публіцист Олександр Мороз. Серед нагороджених, окрім Миколи Боровка, співак Олександр Василенко, художник Станіслав Ловшицький, композитор Олексій Чухрай.

Лауреати і глядачі могли насолодитися чудовим концертом, який подарували лауреати премії вокальний квартет «Гетьман», народні артисти України Олександр Василенко, Леонід Сандуленко, Анатолій Паламаренко, заслужені артисти України Ольга Чубарєва, Руслан Христиченко, народний фольклорний ансамбль «Вербиченька», дует «Крила», вокальні жіночі тріо «Пісенне джерело» та «Рідна пісня». Власні вірші читали Олександр Мороз, Михайло Шевченко, Ніна Шаварська, Микола Боровко.

Привітати знаного земляка приїхали директор міської бібліотеки Жанна Кручиніна, поетеса Світлана Дідух-Романенко, кореспондент міського радіомовлення Тетяна Підгурська, заступник директора Бориспільського державного історичного музею Володимир Литвин.

Микола Боровко – поет, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, літературний редактор, педагог, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник освіти України, делегат позачергового з’їзду письменників України (29 листопада 2014 р.). Справжнє визнання йому принесла саме книга «На подвір’ї Всесвіту». Крім названої премії, вона номінувалася цього року на Національну премію імені Тараса Шевченка, стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» 2014 року Держтелерадіо України у номінації «Поезія» (видавництво «Генеза»).

Поетика М. Боровка характеризується плідним симбіозом традицій і новацій національної літератури, в якій завжди є місце для відкриттів. Своєрідну паралель філософії епічності, як вияв генетичної пам’яті, на жанрово-модифікаційному рівні можна провести між власне поезією, народною піснею, казкою, новелою тощо. Осмислення поезії в концепції життєвої й художньої правди полягає в чіткому поєднанні змісту і форми, естетичних засадах, з огляду на які він творить, своя манера письма, свої художньо-виражальні засоби (тут тобі і свіжа метафора, і звуковий перелив алітерацій, і добротні рими, і зігріте душевним теплом письмо). Поет цей самобутній не тому, що пише інколи надмір ускладнено, а тому, що в його поезії присутнє органічне начало, властиве лише йому. Як наслідок – така поезія має могутнє коріння і пишну крону.

І, звичайно ж, – не зупинятися на досягнутому, постійно бути в круговерті літературного життя. Саме з таких міркувань завжди виходить Микола Боровко. До 1000-літнього ювілею від першої літописної згадки про Бориспіль він зініціював проведення в нашому місті Міжнародного фестивалю ронделя, який відбудеться 14-16 травня. Ініціатива знайшла щиру підтримку у міської влади, Національної спілки письменників, а також літераторів і краєзнавців Бориспільщини. До початку  цього дійства планується видати «Антологію світового ронделя», упорядником якої є М. Боровко, а серед авторів – і поети нашого краю.

Володимир Литвин, фото Тетяни Підгурської

 

Володимир Литвин

ТРИПІЛЬСЬКЕ КОЛО

Триптих

Миколі Боровку

І.

Зітхнув рондель собі спроквола –
Душа наповнилася вщерть.
Запахло борошно і дерть,
І степу спрага захолола.

А десь світилось видноколо
І днів осінніх круговерть.
Зітхнув рондель собі спроквола –
Душа наповнилася вщерть.

Вона страждала і боролась,
Їй непідвладна навіть смерть,
А до мети ще тільки чверть.
Життя для неї – справжня школа.
Зітхнув рондель собі спроквола.

ІІ.

Тут свій рондель почав Микола,
Щоб освятити все довкруж.
У світлі соняхів і руж
Замкнулось знов трипільське коло.

Життя крутіж – одвічне поле –
Думками злими не поруш.
Тут свій рондель почав Микола,
Щоб освятити все довкруж.

Збирати роси у приполи
Світанки сонячні чимдуж
Зійшлись після життєвих стуж.
А хто бур’ян душі прополе?
Тут свій рондель почав Микола.

ІІІ.

Стою один посеред ночі,
Де длань Господня простяглась.
Душа в трипільський віз впряглась
Й нічого знати вже не хоче.
Над шляхом осокір тріпоче…
А сутність світу вже збулась?
Стою один посеред ночі,
Де длань Господня простяглась.
І десь вгорі – Господні очі,
Земля із небом обнялась –
І в ласки світу заплелась,
Хоч звідусюди – поторочі…
Стою один посеред ночі.

17.03. 2015 р.

Share Button