«Завжди мріяла про велику родину»: маму 12 дітей Надію Онанко номінували на звання «Мати-героїня»

Нещодавно стало відомо про погодження клопотання перед Київською обласною держадміністрацією про присвоєння почесного звання України «Мати-героїня» бориспільці Надії Онанко, матері 12 дітей. Журналіст «ТС» поспілкувалася з багатодітною мамою, поцікавилася, як усе встигає, хто їй допомагає, як воно, мати таку велику родину і бути за професією мамою?

«Намагаємося все робити разом»

Надії 36 років, вона мати 12 дітей.

«У нас вісім доньок і чотири сини, і кожна дитина особлива – хтось полюбляє читати, хтось малювати, хтось дивитися мультфільми, одні співають, інші ходять на танці чи на футбол. Аби ви їх побачили, були б у захваті!» – з посмішкою люблячої матусі розповідає пані Надія про дітей.

На запитання, як усе встигає, співрозмовниця відповідає, що з усіма домашніми клопотами і з вихованням допомагає чоловік Андрій. Коли у будній день він удома, намагаємося робити все разом: я прибираю, він готує, може і борщ зварити, або ж навпаки – я готую, він прибирає. А у вихідні займаємося домашньою роботою всією родиною. Так веселіше і дітей до праці привчаємо.

У своїй сім’ї я була одна, проте завжди мріяла про велику родину.

А з молодшими дітьми допомагають старші. Так, найстарша донька ходить уже до 10 класу, тож коли йде зі школи додому забирає молодших братів і сестер із занять. Іноді у вихідні на підмогу приїздить чоловікова сестра.

Сьогодні шестеро діток школярі, менші поки що в дитсадок не ходять. Оскільки зараз неспокійно, постійні повітряні тривоги, то подружжя вирішило, що так буде краще. «Чоловік на роботі, менших треба забирати із садочка чи школи, постійно кудись бігти, а немає з ким залишити найменших», – пояснює таке рішення Надія.

Мамині будні, час із сім’єю і народження донечки під час війни

Мама-героїня ділиться розкладом своїх буднів: прокидається рано, готує сніданок, миє посуд, прибирає, готує обід, прийшли дітки з першої шкільної зміни – годує, знову прибирає, допомагає із домашнім завданням. Коли повернулися школярики з другої зміни – знову все по колу. А ввечері усі готуються до сну, умиваються, чистять зуби, і так щодня.

Родина Онанків проживає у приватному двоповерховому будинку, тому є де і шашлики посмажити, і м’яча поганяти.

«Будинок просторий, місця всім вистачає: старші живуть по двоє або по троє у кімнаті, найменші поки з нами. До речі, найменшій Евеліні шість місяців. У когось з малят то животик болить, то ще щось, вони часто плачуть, а вона у нас усе всміхається, тож дає і виспатися, і роботу робити», – зізнається жінка. Її Надія народжувала вже під час війни і найбільше хвилювалася, аби народилася здоровою, «це було головне». Тринадцяту дитинку подружжя поки не планує, мама віджартовується, напевно, вже досить.

Окрім того, інколи на кілька годин Надія виходить на роботу, тоді вдома з дітьми залишається чоловік Андрій.

«Сім’я має бути повноцінною»

Співрозмовниця зізнається, що під час війни важко бути багатодітною мамою: «Без Андрія не справилася б. Він – учасник АТО, кіборг, захищав Донецький аеропорт у 2014 році, тому і наполіг, що треба виїжджати, аби діти не чули вибухів». Тож кілька місяців багатодітна сім’я перебувала на Закарпатті, ближче до польського кордону.

І відразу Надія пригадує події дев’ятирічної давнини – як сильно хвилювалася і чекала чоловіка з фронту. «Тепер я нікуди його не відпущу, адже сім’я має бути повноцінною», – каже жінка.

Насамкінець запитала, що вона відчула, коли дізналися про подання на звання «Мати-героїня»?

«Загалом, знала, що таке звання дають матерям, які народили більше п’яти дітей. Проте коли зателефонували із соціальної служби, аби підготувала необхідні документи, ця новина стала для мене приємною несподіванкою. Отримання цієї нагороди – велика честь і для  мене, і для мого чоловіка, я горда, що – мама», – резюмувала мама 12 дітей.

Марина ГРИЦЮК, «ТС»

Share Button