«Коли всі млини зупинились – бориспільське борошно рятувало Київщину»: Андрій Мазур про роботу під час війни, черги із сотень авто та продовольчу безпеку
Повномасштабна війна принесла стільки горя в Україну, що жодним мірилом не виміряти. Водночас весь світ ще раз переконався – українці незламні. Ми здатні на подвиги, аби зберегти свою націю і свою країну. Хтось під кулями іде у наступ, а хтось під ракетами – оперує, навчає, сіє, пече хліб.
У кожному місті, містечку та селищі є свої маяки незламності, які у найтяжчі хвилини не відступили – підтримували людей і давали їм надію на завтрашній день. Журналісти «ТС» розповіли уже чимало історій про тих, хто наближав і наближає перемогу на всіх фронтах. Сьогодні хочемо познайомити читачів з тими людьми, які зробили все, аби Бориспіль та Київщина у найскрутніші хвилини не залишилися без хліба.
«Ми дуже добре розуміли – якщо закриємось, то регіон буде голодний», – каже підприємець і один із співвласників торгової марки EuroMill Андрій Мазур.
У перші тижні вторгнення російських окупантів, коли на Київщині зупинились майже всі млини, саме бориспільське борошно рятувало не лише найближчі міста і села, а й столицю зокрема.
«Млини у Броварах, Шевченковому, Білій Церкві та Києві не працювали… Частина магазинів також припинила роботу й продукти просто не могли довезти. Не минуло і кількох днів, як нам почали телефонувати та запитувати – чи працюємо, чи можна купити борошно?» – зазначає генеральний директор ТОВ «Бориспільський хлібопродукт» Оксана Шамрай.
Більше про черги із сотень авто, замовлення для Офісу президента, роботу під час війни, плани на майбутнє та європейські перспективи бориспільської торгової марки EuroMill – Андрій Мазур та Оксана Шамрай розповіли «ТС».
ДОВІДКА: Бориспільська торгова марка EuroMill об’єднує три компанії. «Чайка спецагро» вирощує зернові культури у Київській та Чернігівській областях, «Київський Хлібопродукт» займається переробкою, а «Бориспільський хлібопродукт» – реалізацією.
«Прилетить» чи «не прилетить», а людей не можна без хліба залишити
За весь час повномасштабної війни млин у Борисполі зупинився лише 24 лютого – у день вторгнення росії в Україну.
«Наш керівний склад зібрався з самого ранку, адже люди чекали рішення. Були думки різні, був страх… Могли закритись, але бориспільці, і не тільки, залишилися б без хліба. Тож рішення було одностайне – працюватимемо! Ми чудово розуміли, що може «прилетіти» і не раз, бачили, як проходять над нами ракети… Але як залишити своє місто і район без крихти хліба?» – розповідає Оксана Шамрай.
Проте, за її словами, війна внесла суттєві корективи в роботу: почалися проблеми з доставками, адже десь проїзди були безпечні, а десь – ні. Людей на роботі не тримали, бо не всі готові працювати, коли вороги у будь-яку годину дня і ночі запускають ракети.
«Але мінімальну зарплату платили всім. Поки на Київщині тривали активні бойові дії – жодного працівника не звільнили. А тим, хто працював з нами пліч-о-пліч, підвищили зарплату на 30%», – пояснює Андрій Мазур.
Тоді ж підприємці підключились до волонтерства – передавали власну продукцію для ЗСУ, в лабораторії випікали хліб, який возили бійцям Тероборони на блокпости та закривали інші, не менш важливі, питання. А ще, зробили запас борошна для міста і району – про всяк випадок.
«Ми й досі не дуже рахували, але лише борошна безкоштовно роздали понад 100 тонн. Продовольчу безпеку ніхто не відміняв», – додає гендиректор.
Коли ж у магазинах почали порожніти полиці – біля підприємства з’явились черги.
«Могло бути до двох сотень авто. Люди приїздили з Києва, Переяслава, Яготина… Навіть на Офіс президента передавали, коли критично було», – каже Андрій Миколайович.
Возили бориспільське борошно і на Донеччину, Харківщину та Чернігівщину.
«Ми побували на звільненій Чернігівщині тільки-но звідти вийшли окупанти. І можу сказати, що одна справа бачити руйнування в новинах, інша – на власні очі», – зауважує підприємець.
Також компанії ТМ EuroMill відмовились від рекламних бюджетів, аби мати змогу більше коштів спрямовувати на допомогу людям.
«Ми ставимо собі за мету не просто вистояти, а й бути корисними – нашим людям та нашій державі», – наголошує Оксана Шамрай.
Найнебезпечніша посівна: щоб засіяти поля – витягали із землі ракети й снаряди
Ще одним випробуванням стала для підприємців посівна – заміновані поля, величезні вирви та снаряди, які витягували голими руками.
«Було дуже нервово. У Чернігівській області були «прильоти» і місцеві нам розповідали, що ворожі літаки спершу хаотично скидали бомби на поля… Вирви були величезні. З кількох наших полів витягли понад 10 боєголовок. У Бориспільському районі ситуація теж була не набагато краща – тут наші хлопці із землі діставали касетні снаряди. Усе це «добро» потім забирали військові», – пояснив Андрій Мазур.
Але попри небезпеки та надкороткі терміни для польових робіт – підприємці все ж встигли засіяти поля.
«На урожайності все це позначилося, але нам вдалось пройти рік без збитків. Наразі ціль номер один – розширити наш земельний банк, адже частина полів, які обробляли – досі замінована. Тож хочу звернутись до наших земляків і закликати їх до співпраці. Ми – свої, дбаємо про продовольчу безпеку і готові орендувати більше земельних ділянок на Бориспільщині», – додає Оксана Шамрай.
Робота для переселенців є
Бориспільський млин та й інші компанії, які займаються виробництвом борошна EuroMill, приймали і приймають на роботу переселенців.
«Є у нас працівники з Херсонської та Донецької областей, де йдуть активні бойові дії. У сільському господарстві легкої робити немає, але люди вчаться, вливаються у колектив і сумлінно працюють», – наголошує Андрій Мазур.
Але є й такі, кому потрібна не робота, а відмітка «не підходить», щоб і далі отримувати державні кошти. І це явище підприємців неабияк дратує.
«Йдуть вже з довідками і кажуть: «Поставте відмітку, що я вам не підходжу». Поставиш – і людина й далі задарма отримуватиме гроші від держави. Тож ніяких відміток не ставимо. У нас філософія проста – хочеш грошей, то йди і працюй. Це і на державному рівні потрібно передбачити, бо люди мають бути при ділі», – додає Андрій Мазур.
Після війни збудуємо у Борисполі великий млин
Ще на початку розмови Оксана Шамрай зауважила – у війну не вірила до останнього.
«Ми жили і розвивали наш бізнес – збирали обладнання, формували колектив. А скільки планували і плануємо! Нехай тільки війна закінчиться – збудуємо у Борисполі великий млин та елеватор», – каже вона.
А поки підприємці працюють над розширенням бакалійної лінійки торгової марки EuroMill – фасуватимуть цукор і крупи всіх видів.
Окрім того, бориспільська продукція вже з’явилась на полицях у країнах Європи.
«Мені дуже подобається вислів: «Де народився – там і згодився». Ми працюємо за цим принципом: застосовуємо всі свої знання та вміння на Батьківщині. І попри всі труднощі, виготовляємо продукти із доданою вартістю, розвиваємо експорт та робимо все для підтримки економічного фронту та продовольчої безпеки країни», – резюмувала Оксана Шамрай.
Оксана ВАКУЛЕНКО, «ТС»
