Валерія Парценко набрала 600 балів на мультимедійному тесті: «МОЖНА БУЛО ПІДГЛЕДІТИ У СУСІДА, АЛЕ НЕ ФАКТ, ЩО ВІН РОЗУМНИЙ»
Цього року через повномасштабне вторгнення росії в Україну замість ЗНО з різних предметів абітурієнти складали один Національний мультимедійний тест із трьох – української мови та літератури, математики й історії України.
Варто наголосити, що 35 учнів у Бориспільській міській територіальній громаді на мультитестуванні отримали 200 балів. А випускниця Бориспільського НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського Валерія Парценко отримала 200 балів з усіх трьох предметів. Журналістка «ТС» зустрілися з юною розумницею, щоб дізнатися про секрети високого результату, підготовку до тесту і вступ до університету.
Симпатична, тендітна, активна дівчина з багатодітної сім’ї любить читати, проводити час із друзями, займатися йогою та стретчингом, а ще кататися на роликах і велосипеді.
– Якщо раніше читала детективи та фантастику, то останнім часом українську й зарубіжну класику. Мабуть, дорослішаю, тому хочеться чогось серйознішого. Раніше мені не дуже подобалася шкільна програма з літератури, але в 11 класі вподобала романи «Тигролови» Івана Багряного та «Місто» Валер’яна Підмогильного. Навіть зовсім по-іншому почала ставитися до української літератури. Щодо російської літератури – раніше цікавилася, але з початку повномасштабної війни не читала і не знаю, чи читатиму. Гадаю, що потрібно більше підтримувати наше, українське – літературу, кіно,, музику. До речі, зараз багато класних пісень виходить українською.
Я добре знаю обидві мови, проте зараз намагаюся більше спілкуватися рідною, та і в сім’ї всіх агітую розмовляти українською, дивитися фільми українського виробництва або зарубіжні, але з українським перекладом.
Валерія розповідає, що завжди любила українську мову, їй легко давалися правила, правопис: «Я ніби відчувала, де потрібно поставити ті чи інші розділові знаки». А ще їй подобається вивчати англійську, яку сьогодні варто знати. Історією України дівчина теж цікавиться.
«У мене це спадкове, тату теж подобалися гуманітарні предмети», – наголошує співрозмовниця.
За словами Валерії, посилено готувалася до математики, відвідувала курси, оскільки ця наука давалася важче: «Проте не подумайте, – уточнює, – що за книжками сиділа 24 на 7, просто приділяла увагу підготовці до тесту щодня по кілька годин».
– Валеріє, очікувала, що набереш 600 балів з НМТ?
– Чесно кажучи, просто хотіла набрати високий бал, аби вступити на бюджет, тим паче коли визначилася зі спеціальністю. Хоча цього року тест і спростили, проте набрати 200 зі всіх предметів не сподівалася. Складаючи тест, на мить побачила результат на комп’ютері – 60 правильних відповідей із 60 тестових питань. Проте це настільки швидко відбулося, що я навіть не усвідомила й очікувала офіційного оголошення результатів, аби справді переконатися.
– Яким чином про результати тесту дізналися батьки, вчителі, однокласники?
– Батьки – одразу після тестування. Після оголошення результатів до мене відразу зателефонувала директорка школи і поцікавитися, на скільки склала тест, згодом дізналися і вчителі. Звісно, вони за мене раділи, тому що це і їхня заслуга.
Оскільки серед однокласників я першою здавала МНТ, а всі інші – в наступні дні, то вони хотіли дізнатися технічні деталі тестування – як усе відбувалося, чи перевіряють, чи можна щось «пронести» тощо.
– І можна щось «пронести»?
– Я не намагалася, а за інших нічого сказати не можу, можливо, в когось і вийшло списати, бо неодноразово читала в інтернеті, що це реально. Все залежить від регіону, населеного пункту, школи, вчителів… У нашій аудиторії точно нікому не вдалося списати, оскільки контролювали суворо, та мене це не хвилювало, оскільки сподівалася на свої знання і не мала ніяких там шпаргалок.
– А якщо не готуватися до тесту, то чи реально вгадати правильні відповіді?
– Думаю, така можливість є, все залежить від удачі. Хоча між учасниками були перегородки з моніторів та системних блоків комп’ютерів, все ж можна було підгледіти, що робить твій сусід, проте не факт, що він усе знає. Наприклад, хтось хотів щось підгледіти, а потім побачив, що сусід набрав лише 6 правильних відповідей із 20, і зрозумів, що не варто туди заглядати.
– Були запитання, над якими довго думала?
– Було одне з історії, в якому я сумнівалася: потрібно було визначити, яку проблему радянської дійсності відображала карикатура. Я довго вагалася між двома відповідями. У результаті обрала ту, що підказувало серце, і вона виявилася правильною. Загалом для мене тест був не складним, хто готувався – той гарно склав.
– Чи хвилювалася?
– За день до тесту не хвилювалася, нічого не повторювала, адже все, що від мене залежало, вже зробила. Пам’ятаю, напередодні разом із батьками дивилася якусь передачу по телевізору, відпочивала. А в день тесту, коли чекала автобус на зупинці, почала хвилюватися, накручувати себе, що цей тест вирішує мою долю і якщо я не поступлю на бюджет, то не знатиму, що робитиму далі й таке ін.
– А чи турбувалася за повітряні тривоги?
– За це хвилювалася навіть більше, ніж за сам тест. Зазвичай повітряні тривоги довгі, тому в такому випадку тест перенесуть на додаткову сесію через два тижні. Але якби і тоді була повітряна тривога, що робити? Хвилювалася, що через це не зможу скласти тест.
– Цього року пробного ЗНО не було…
– Проте був демонстраційний, який за складністю фактично такий же, як і основний тест.
– Які поради даси школярам, аби скласти ЗНО з високими результатами?
– Головне – більше практикувати, розв’язувати багато завдань попередніх років. Наприклад, з математики я розв’язувала все, що тільки можна було за темами. Прочитали теорію – пройшли тест, зрозуміли свої помилки та переглянули відеоуроки на YouTube. Ще одне, частіше повторювати матеріал, бо до ЗНО можна все і забути. І не лінуйтеся, іноді доводиться себе змушувати, але воно того варте. Рекомендую обрати якесь основне джерело, наприклад, з історії у мене був довідник, а додатково дивилася відео, так легше запам’ятовувалося.
Я завжди гарно навчалася, тому весь рік просто йшла за шкільною програмою. Тим паче у першій половині навчального року писала наукову роботу МАН з історії, що також зайняло багато часу й зусиль. У грудні захистила її на місцевому рівні, в лютому мала захищати на обласному, завадила війна. Тож до тесту почала готуватися лише навесні.
– А якщо школяр не дуже добре навчається, за скільки потрібно починати підготовку до тесту?
– Думаю, за рік буде достатньо. Проте якщо учень взагалі просидів початкову та середню школу й нічого не знає, можливо, потрібно і за два роки до написання тесту.
– В яких олімпіадах чи конкурсах брала участь?
– В олімпіадах з української мови, літератури, історії, у 9 красі – з географії, а в 11 навіть з астрономії. А ще були конкурси імені Петра Яцика, імені Тараса Шевченка й інші. Зазвичай, завжди на міському етапі здобувала призові місця, а на обласному – перше, друге або третє.
– Чи не зіштовхувалася з тим, що однокласники булили за відмінне навчання?
– З цим стикнулася у 7-8 класі, але тоді ми всі ще не розуміли того, що потрібно поважати вибір кожного. Хтось обирає навчання, комусь більше подобається творчість, комусь спорт. Мені здається, до цього потрібно просто ставитися толерантно. Та останні роки, в старших класах, мені було дуже комфортно навчатися.
– Багато у класі відмінників?
– Серед 12 однокласників – троє медалістів, повторюся, що високі результати учнів із НМТ це ще і заслуга вчителів. Наприклад, наша вчителька з української мови та літератури Лідія Григорівна Новосад готувала нас до іспиту навіть улітку.
Так сталося, що коли відкрився Бориспільський академічний ліцей, то більшість учнів нашого класу перейшла туди. Я залишилася в рідних стінах, і не пожалкувала. Через те, що у класі учнів небагато, на уроці вчитель міг приділити увагу кожному – перевірити, запитати, пояснити те, що незрозуміло. Напевне, такий маленький клас це вперше за всю історію Борисполя (посміхається – ред.).
– Як справилися із тестом однокласники?
– Добре. Одна з дівчат, також медалістка, як і я, вступила на бюджет у Державний торгово-економічний університет на інженера технічного забезпечення, простіше програміста. Інша – також на бюджет до Львівської академії друкарства на образотворче мистецтво. Один із хлопців збирався в авіаційний університет на контракт, проте добре склав тест і поступив на бюджет до Кропивницького університету на пілота. Таких, хто не склав тест, не було.
– А до якого вишу подала документи ти?
– Якщо всі визначилися з майбутньою професією ще на початку 11 класу, то я лише навесні. Вирішила, що хочу стати лікарем, тож подала документи до Національного медичного університету імені Богомольця.
Окрім того, за 3-4-им пріоритетом подала на філолога у лінгвістичний університет, на фінанси – до Національного університету імені Тараса Шевченка. Розуміла, що бал високий, тому всюди була допущена до конкурсу.
– Які можливості відкривають твої результати?
– Цього року величезні, оскільки можна вступити до будь-якого університету. Якби було звичайне ЗНО, не вступила б до медичного вишу, оскільки там потрібно здавати біологію. А я обрала четвертим предметом англійську мову, здається, це доля.
– Чому саме цей заклад?
– По-перше, це один із кращих всеукраїнських медичних закладів і є багато державних місць. До того ж це єдиний медичний виш, де видають диплом європейського зразка. По-друге, не хотіла їхати навчатися кудись далеко, в інше місто. Бориспіль поряд із Києвом, тут батьки, друзі, мій дім. Я маю змогу не жити в гуртожитку, а щодня їздити на навчання.
А відслідковуючи університетські новини, зрозуміла, тут насичене студентське життя, різноманітні наукові проєкти, конференції, зустрічі…
– Яка з медичних спеціальностей подобається найбільше?
– Кардіологія, онкологія, тобто ті спеціальності, які розвиватимуться. Проте спочатку потрібно опанувати медичну теорію, потім на практиці побачити специфіку того чи іншого направлення, а тоді вже приймати остаточне, виважене рішення.
– Чи знаєш, що лікарі – військовозобов’язані, тим паче під час війни?
– Думала про це, але мене це не лякає. По-перше, лікарі довго навчаються – шість років в університеті, а потім два в інтернатурі. По-друге, надавати першу медичну допомогу це буде моїм професійним обов’язком. До речі, додам, саме через відповідальність та постійну допомогу іншим мені й подобається ця професія.
– Що хочеш здобути у медичній галузі?
– У майбутньому, якщо буде така можливість, хотіла б поїхати на стажування за кордон, адже це буде просто унікальний досвід. Звісно, для початку потрібно стати класним спеціалістом, а вже далі можна мріяти про приватну клініку.
Сучасний лікар має знати англійську, щоб читати медичні статті в іноземних виданнях, інструкцію до нових ліків чи про новітнє обладнання.
– Чи не думала про навчання за кордоном?
– Напевне до цього потрібно цілеспрямовано готуватися кілька років і по-справжньому прагнути цього, а я про це ще не задумувалася, тим паче у такі тривожні часи. Можливо, я надто домашня, мені важливо бути поруч із родиною та друзями. Навіть уявити важко, як це поїхати в іншу країну, де все нове і я одна? Я за те, аби навчатися і працювати в Україні. Звісно, обмінюватися міжнародним досвідом – добре, але тільки задля того, аби потім використовувати ці знання в Україні.
Марина ГРИЦЮК, «ТС»
