Ірина Кононенко: «Розмови про те, що всиновлення спростили, – фейк»

У цій жорстокій війні, напевне, чи не найбільше страждають діти, адже замість безтурботного дитинства їм доводиться швидко подорослішати. І добре, якщо поряд є дорослі, які завжди захистять, підтримають, потурбуються, а що робити коли їх немає? У таких випадках допоможе Служба у справах дітей. Про те, як працює Служба у справах дітей та сім’ї Бориспільської міської ради в умовах війни, розповіла начальниця управління Ірина Кононенко.

Про всиновлення та опіку

– Як правило, у Борисполі за рік в середньому всиновлюють п’ять-шість дітей. І за цей же період соціально-правовий статус дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, та можуть бути усиновлені набувають близько 20 осіб. Проте серед них найбільшу частку беруть під опіку родичі.

Всі розмови про те, що нині всиновлення та опіку спростили, – фейк. Якщо дитина на сьогодні підлягає усиновленню, має на це підстави і всі документи оформленні належним чином – тоді можна її всиновити. Проте це довготривалий процес: після того, як подається позов на вилучення дитини (за терміном це займає рік-півтора), весь цей час вона перебуває у закладі або родині родичів.

Наприклад, протягом війни двоє дітей за рішенням суду набули статусу усиновлення, проте центри соціально-психологічної реабілітації для дітей, які були в Київській області, виїхали за межі країни. Усиновлювачі є, та, перш за все, потрібно встановити контакт з цією дитиною, а враховуючи відстань та фінансове питання, – це складно зробити. Тож поки цей процес гальмується, але, сподіваюся, згодом все владнається.

Були односторонні усиновлення – тобто, коли у жінки є дитина (від першого шлюбу або вона одинока мати) і чоловік бере над цією дитиною опіку.

Зараз багато бажаючих всиновити дитину, наприклад, лише за останні два тижні звернулося двоє осіб. Далі направляємо їх на навчання.

Щодо опіки – цей процес спростили для опікунів із родинно-сімейними зв’язками та хрещених батьків. Якщо раніше одним із основних документів, який вимагали, була довідка про доходи, то зараз цей документ не потрібен. Але від пересічних осіб таку довідку вимагатимуть.

Під час війни багато дітей в Україні стали сиротами, але для того, аби мати підстави на усиновлення і набути статусу дитини, яка залишилася без опікуна, – потрібно всі документи привести до ладу, встановити факти смерті батьків й таке ін. Тобто, фактично такі діти є, але документально всі випадки не підтверджено, тому ажіотажу на всиновлення зараз немає. У Борисполі батьків, які обоє загинули на війні, немає, принаймні мені такі випадки невідомі.

За період повномасштабного вторгнення росії четверо дітей вже взяли під опіку, але ці діти набули статусу не пов’язаного з війною. На сьогодні на судовому розгляді є три справи, де батьків позбавляємо батьківських прав. Станом на цей час подано близько сім позовів, з них два фактично закрито і п’ять на розгляді. Буває таке, що за рік служба подає близько 10 позовів.

Про всиновлення дітей працівниками служби

Вважаю, потрібно відокремлювати роботу і нездоровий фанатизм до цієї роботи. Якщо є власні діти, а вони, як правило, є, то чи зможеш ти любити цих дітей однаково зі своїми? Турбуватися – так, жалітимеш, але ця жалість не завжди буде корисною для дитини. Бо коли дитина розуміє, що на рідну ти крикнув, а їй не зробив зауваження, потураєш – вона до цього звикає і починає цим спекулювати. Тож ті, хто зважуються брати таких дітей, однозначно люди з великим серцем, а для мене – герої.

Про статусних дітей, евакуйованих з Борисполя

Коли почалася війна, всіх дітей, які знаходилися у центрах соціально-психологічної реабілітації, дитячих будинках дитини та інших закладах, незалежно від їх статусу, евакуювали за кордон.

На сьогодні у нашій громаді функціонує три будинки сімейного типу та одна прийомна сім’я. Серед будинків сімейного типу – одна сім’я виїхала, одна розділилася – мама з частиною дітей виїхала, а тато залишився, оскільки кілька дітей були на профілактичному лікуванні. Остання сім’я – батьки залишилися, а дітей вивезла інша сім’я.

Як правило, за кордоном дітей розміщують на оздоровчих базах, адже якщо їх, наприклад, 15 – таку сім’ю необхідно помістити в одне приміщення. Директор такого закладу персонально бере відповідальність за життя, здоров’я та їх повернення в Україну.

З евакуйованими сім’ями постійно тримаємо зв’язок, вони навіть фото нам надсилають. Окрім того, постійно звітуються, адже за кордоном вони мали поставити дітей на тимчасовий консульський облік та надіслати нам відповідний документ.

Про внутрішньо переміщених осіб

До Борисполя приїхала одна прийомна родина та одна сім’я піклувальника, де більшість дітей вже дорослі й лише одна дитина неповнолітня. Також за державною програмою до нас має приїхати дитячий будинок сімейного типу та сім’я з сімома дітьми під опікою. Тобто, держава купує житло і здає його в оренду таким сім’ям за одну гривню на рік.

Було багато звернень від внутрішньо переміщених осіб, оскільки були випадки, коли дитина приїжджала без супроводу батьків, тоді опіку над нею брали бабуся, дідусь або тітка. Служба у справах дітей має повноваження надавати довідку про родинні зв’язки. Нам приносять свідоцтво про народження чи його копію, і ми відстежуємо родинні зв’язки. Потім надаємо довідку, з якою можна звернутися на виплату внутрішньо перемішеним особам від імені дитини. До слова, з 14 років дитина має право звертатися самостійно.

Про роботу служби в умовах війни

Робота складна, але краще за нас її ніхто не зробить, бо у нас команда професійна. Як і до повномасштабного вторгнення, відвідуємо неблагополучні сім’ї, подаємо позови до суду, вилучаємо дітей. З квітня за адресою вул. Бежівка почали щоденно харчувати всіх переселенців, згодом така послуга стала доступна і на провулку Соборний. Співпрацюємо з громадськими організаціями, які допомагають забезпечувати людей, які потрапили у складні життєві ситуації, – продуктами, предметами гігієни тощо. Якщо, наприклад, сім’я переселенців потребує дитячого візочка – публікуємо оголошення в соціальних мережах, зв’язуємося з волонтерами та різними організаціями. Також тісно співпрацюємо з ювенальною превенцією та управлінням поліції. Деякі колеги скаржаться, що не знаходять спільної мови з патрульною поліцією, а в нас, якщо є повідомлення про можливу загрозу життю дитини, вже через 15 хвилин працівники служби разом із правоохоронцями на місці. З цим ніколи не було проблем.

Проте, на жаль, є певна категорія людей, які і до воєнного стану не працювали, і зараз не працюють. І в цих ситуаціях – діти заручники такого способу життя. У зв’язку з територіальним об’єднанням кількість таких сімей зросла в рази. На сьогодні у Бориспільській ОТГ є загроза вилучення дітей у трьох сім’ях. Проте не можу сказати, що причина у зловживанні наркотиками чи алкоголем. Ситуації різні: за станом здоров’я, спекулювання станом здоров’я, схильність до зловживання наркотичних речовин або ж соціальна деградація. І найскладніше те, що скільки не працюй з такими сім’ями, а дитина все ж іде шляхом своїх батьків і цьому ніяк не можна зарадити. Хоча ми маємо їм допомагати.

Валерія ШУЛЬГА, «ТС»

Share Button