ПРОШУ СЛОВА: «КРАЩЕ Б НАЗВАЛИ ІМЕНЕМ ОДНОГО ІЗ ХЛОПЦІВ-ГЕРОЇВ»

Бориспілька Галина Вовк майже все життя прожила на вулиці 8 Березня, й запевняє, що вона, як і багато інших мешканців цієї вулиці, проти її перейменування.

«Коли хотіли перейменувати нашу вулицю у 2014-2015 роках, ми відстояли стару назву: офіційний Київ підтвердив, що вулиця не підлягає під закон про декомунізацію. Цього року почалася війна і місцева влада, знову без нашої згоди, взялася за перейменування. От саме під час війни їм «горить» змінювати назву, та вона ж немає нічого спільного із Радянським Союзом! Багато хлопців із нашої вулиці пішли служити, вони теж «проти», телефонують і кажуть, що «на службу ми йшли з вулиці 8 Березня, тож і повернутися хочемо на 8 Березня, а не на якусь там Шелестівку!».

Ми вже й голоси жителів зібрали проти перейменування. Особливо обурює те, що вирішили перейменовувати без нашого відома – без думки людей, які жили на цій вулиці. Ніхто з влади не прийшов і не запитав нас, а нам же тут жити!

Ніяких громадських слухань не було, нас просто поставили перед фактом, навіть депутат нашої вулиці шокований і намагається всіляко нам допомогти.

Якщо ж так «пече» перейменувати, то назвали б вулицю ім’ям якогось хлопця-Героя! Та як на мене, нехай краще залишиться вулиця 8 Березня».

ОФІЦІЙНО

У червневому ефірі радіостанції «Бориспіль FM» заступник міського голови Людмила Бистра пояснила, чому не проводилися громадські слухання стосовно перейменування вулиць:

– Перейменування вулиць розпочалося не лише у нашому місті, а на території всієї країни, і ця робота триває. Якщо дачні населені пункти можуть мати назву «Веселе», «Квіткове» тощо, то у містах вулиці й провулки мають носити назви, які склалися історично в тому чи іншому мікрорайоні.

Громадські слухання у Бориспільській громаді з цього питання не проводилися. По-перше, тому що у період воєнного стану це заборонено законом й міський голова має право одноосібно приймати те чи інше рішення.

Проте не можна сказати, що рішення приймалося одноосібно, адже над цим питанням працювали співробітники державного історичного музею, долучалося управління культури, обговорювали це питання і з депутатами міської ради. А по-друге, скільки б не було людей, кожен має свою думку: а частина міста одну, а інша – протилежну.

 

ШЕЛЕСТІВКА – ВІД ПЕРШОГО КОЗАКА-ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ ШЕЛЕСТОВСЬКОГО:

КОМУ РІЖЕ ВУХО ЦЯ НАЗВА, НАЗВІТЬ ЇЇ БЕРЕЗНЕВОЮ АБО ВЕСНЯНОЮ

Водночас редакція у своєму архіві відшукала лист сторожительки, Почесної громадянки міста Борисполя Анастасії Шульги, який «ТС» друкувала ще у 2016 році. В ньому авторка пояснює назву вулиці Шелестівка і не лише її. Вважаємо, що рядки з цього листа актуальні і нині:

«З часу незалежності України не раз порушувалося питання про повернення вулицям нашого міста їх історичних назв. Та ось нарешті це відбулося, і в деяких, не корінних, бориспільців це викликало спротив.

Як відомо, нашим пращурам для поселення і ведення господарства доводилося відвойовувати у природи клаптики землі, залитої водами Альти, її притоками та рукавами, покриті лісом і чагарниками. Це була дуже тяжка праця. Оселявся на такій землі чоловік з певним прізвищем і навіки залишав свою пам’ять у назві вулиці чи місцевості. Ось характерні для Борисполя прізвища: Голуб, Йова, Бондар, Яцюта, Корень, Бахмат, Лисиця, Шелестовський. Відповідно маємо вулиці: Голубівка, Йовівка, Бондарівка, Яцютівка, Коренівка, Бахматівка, Лисичівка, Шелестівка. Щодо останньої на нашому далекому від центру краю і піднялася буча. А все тому, що люди не знають і не хочуть знати своєї історії, яка нищилася протягом багатьох десятків років. Руйнувалися церкви, наше духовне багатство, звичаї, порядки. Імена наших предків, які освоювали цю землю, давали їй лад, замінили іменами чужих дядьків – Воровського, Котовського, Дзержинського, Патріса Лумумби та багатьох інших. Таким чином відмовилися від своїх предків і стали безбатченками.

Та не все так погано у нашому королівстві. Пройдіться цими вулицями і пересвідчитесь, як міцно тримаються давні корені. І по сьогодні там живуть нащадки перших поселенців і з честю носять їх прізвища.

Характерний ландшафт дав назву вулицям за природною ознакою. Мокріївка – це район Комсомольського (тепер Олесницьке – ред.) озера, а навпроти, через шлях, Горянська – від слова гора, тобто підвищена і суха місцевість. За напрямком називалися вулиці Рогозівський Шлях, Іванківський Шлях, Броварська».

А тепер головне – щодо нашої Шелестівки:

«Від довгої вулиці (йдеться про вулицю Коцюбинського, у давнину Олесницька, або Олексянка – ред.) відходять декілька бокових. Назву дві – Крашенівка, з лівого боку, і Шелестівка з правого боку. Крашенівка була недалеко від того місця, де Олесниця повертала до Альти і одержала свою назву за те, що була краща за грязьку Ситникову греблю. Була підвищена і суха.

А Шелестівка одержала свою назву від першого козака – переселенця Шелестовського. За наших часів жила тут сім’я Симона Шелестовського з дітьми Галиною і Миколою, сім’я діда Антона Шелестовського з сином Григорієм, невісткою та двома внучками Катериною і Галею. Стоять їхні хати і зараз. А взагалі проживали на цій вулиці добрі і працьовиті люди Дем’яненки, Виноградні, Шульги, Сайки, Пінчуки, Борисенки, Магеровські, Тилки, Жуки, Котки. Жив тут і пічний майстер Дубина Федір, без услуг якого не обходилась жодна сім’я.

Всі люди, що жили й живуть сьогодні на цій вулиці, називаються шелестівцями, бо об’єднані назвою в одну громаду і для помину тих, хто відійшов уже в інші світи. Новим поселенцям порада: кому ріже вухо ця назва вулиці, назвіть її Березневою або Весняною, бо закінчувалась вона у квітучій леваді, по якій колись текла Альта і по ній ходили судна».

Підготувала Валерія ШУЛЬГА, «ТС»

Share Button