Безкоштовні курси двічі на тиждень: це дуже важливо – жити в країні і розмовляти державною мовою

Хто б міг подумати, що, слухаючи пісні та переглядаючи відео, можна так весело і невимушено навчатися. А саме так щовівторка і щочетверга у Бориспільській Публічній бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола проходять курси української мови для жителів громади та внутрішньо переміщених осіб.

Минулого тижня журналістка «ТС» відвідала другий такий урок. І хоча прийшла заздалегідь, у залі було вже досить людно: викладачі готувалися до занять, учні, як місцеві, так і внутрішньо переміщені особи, знайомилися між собою та обговорювали тему уроку.

КОНКРЕТНО ПРО МЕТУ

Про курс розповіла консультантка центру професійного розвитку педагогічних працівників управління освіти і науки Бориспільської міської ради Людмила Бриль:

«Оскільки працюю у центрі професійного розвитку педагогічних працівників управління освіти, а також координую професійну спільноту вчителів української мови та літератури, тому присутня на кожному занятті. Програма центру розрахована на 18 годин, підібрано творчу групу вчителів української мови. Відповідно до програми, кожен учитель обирає тему й готується до одного із занять.

Уже можна побачити, як позитивно відвідувачі сприймають цей курс: беруть участь у дискусіях, спілкуються, запитують, виконують практичні завдання тощо. Мета курсу: покращити знання української мови та налагодити комунікацію у соціумі. Тобто подолати мовний бар’єр, аби люди розуміли, як правильно вітатися, запитувати час, місце розташування лікарні тощо.

З Бориспільської районної військової адміністрації надійшов лист із уповноваженням захисту державної мови. Тож управління освіти і бібліотека виконують цей запит. Проте у бібліотеці зауважують, що читачі й до того неодноразово запитували: чи є якісь безкоштовні семінари української мови?

Сьогодні мова – це єднання нації, це зброя, якою іноді варто сказати лише кілька слів і людина зрозуміє, про що йдеться. Наразі люди пишаються українською мовою і хочуть відчувати себе частинкою України, і це – круто».

ВЧИТЕЛІ, ЯК ЗАВЖДИ ПЕРЕД УРОКОМ, ХВИЛЮЮТЬСЯ

Насамперед спілкуюся з учителями української мови та літератури Бориспільського академічного ліцею імені Анатолія Федорчука Юлією Тихоненко та Наталією Шибановою.

Урок складається з двох тем, які готують вчителі. Сьогоднішня тема Юлії Миколаївни – вимова голосних, тема Наталії Анатоліївни – пояснення часу, днів та місяців.

«Для дорослої аудиторії викладаю вперше, проте хвилююся, як завжди, бо кожен урок ніби перший, – розповідає Юлія Тихоненко. – Щоразу різна аудиторія, різні учні, різні теми, та в будь-якому разі готуєшся до кожного уроку. На мою думку, наш курс розрахований для адаптації переселенців з різних регіонів України в україномовному середовищі, аби люди вміли користуватися мовою в побуті, житті, на роботі».

«А в мене було заочне відділення, де були особи різного віку, – підхоплює тему Наталія Шибанова. – Наші уроки справді більше для покращення та подолання мовного бар’єра, який існує завжди, коли людина потрапляє в інше середовище, наприклад, до іншого міста. Та все ж спілкуватися рідною – важливо, тим паче у нинішній час. А навчити найважче того, хто не хоче вчитися, тому якщо людина має бажання, мотивацію та стимул – це полегшує наш труд».

РОСІЙСЬКОМОВНІ УЧНІ: «НАШ ПРЕЗИДЕНТ ПЕРЕЙШОВ НА УКРАЇНСЬКУ, І МИ ПЕРЕЙДЕМО»

Поки спілкувалася з учителями, учні – серед слухачів були як школярі, так і дорослі, зайняли майже всі місця. Не вагаючись, сідаю поряд із гарною кучерявою дівчиною з рожевим бантом у волоссі, знайомимося.

Валерія Холод разом із бабусею переїхали до Борисполя з міста Рубіжне Луганської обласні. Коли шукала роботу, директорка одного з підприємств, розповіла про курси.

«Хоча українською мовою володію добре, зазвичай, розмовляю російською. Вирішила відвідувати курси, адже це для мене цікаво, до того ж удосконалю свою українську», – розповіла Валерія.

А я спостерігаю за світловолосою жінкою, яка прийшла на курси разом із сином. Надія Тітова разом із сім’єю переїхала до Борисполя з Харківської області у травні.

«Сьогодні наше місто під окупацією, тож навіть не знаю, коли повернемося додому. Нещодавно сусіди повідомили, що орки віддали наказ скласти списки квартир, з яких господарі виїхали, заселятимуть своїх.

Приїхали у Бориспіль до рідних всією сім’єю: я, чоловік та двоє дітей. Родичі допомогли з поселенням, дали все необхідне, ще й розповіли про всі можливості у місті. Тому мені й хотілося більше дізнатися про Бориспіль, я почала шукати місцеві телеграм- та інстаграмканали. Там і дізналася про уроки української мови», – розповіла жінка.

Заняття Надія відвідує разом із сином одинадцякласником, якому такі уроки теж подобаються, «він просто в захваті». За її словами, курс цікавий тим, що тут не змушують вивчати правила, а доступно розповідають, як правильно розмовляти українською у побуті.

«Вдома більше говоримо російським суржиком, адже живемо біля російського кордону, тому нам здається, що бориспільці говорять навіть дуже чистою українською. Сюди приходимо покращувати нашу мову – навіть парі з сином хочемо укласти, хто першим у побуті перейде на українську.

Зараз зрозуміла, що наша країна – Україна, наша державна мова – українська. Без мови не буде України, тож і я маю спілкуватися рідною», – наголошує Надія.

З’ясувалося, що серед присутніх також є бориспільці, які звикли спілкуватися російською. Серед них і подружжя Соболєвих – Ірина та Андрій.

Ірина розповіла, що вона вже на другому уроці, чоловік – лише вперше. «Для мене, перш за все, це психологічна розрядка: погані думки самі розвіюються. Хоча у побуті й розмовляємо лише російською, вже плануємо перейти на українську мову. До Борисполя переїхали з Кривого Рогу 10 років тому. Ми звикли навіть думати російською, оскільки там усі спілкуються нею. Проте наш президент вже перейшов на українську, то й ми перейдемо. Мова – це код нації», – вважає жінка.

Андрій додав, що подружжя має багато родичів у росії. «Наприклад, мій батько та мама дружини – з росії. Та все ж ми вирішили переходити на українську. Бо, по-перше, я працюю державним службовцем, по-друге, не хочеться розмовляти мовою свого ворога. Аби в майбутньому не було агресії з боку росії, потрібно забути цю мову й спілкуватися лише українською».

Марина ГРИЦЮК, «ТС», фото автора

Share Button