Робота КНП «ББЛІЛ» в умовах війни: за потреби готові розгорнути госпіталь

На війні, як на війні: військові воюють із ворогом, а медики рятують українським бійцям життя. На передовій нашого сьогодення пліч-о-пліч із військовими та поліцейськими трудяться й медпрацівники.

Про оптимізацію лікарні під час воєнних дій, нестачу лікарів, COVID-19, пологи у підвалах й багато іншого розповів «ТС» директор КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Олександр Щур.

– Олександре Павловичу, розкажіть, як змінилася діяльність КНП «ББЛІЛ» від початку воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого?

– У зв’язку з тим, що в перші дні війни багато людей евакуювалися з Бориспільського району в безпечніші міста чи за кордон, більше 150 медпрацівників написали заяви на відпустки і також виїхали з міста (хоча зараз уже почали повертатися). За 3-4 дні довелося оптимізувати структуру лікарні, і з терапевтичного, неврологічного і кардіологічного відділень зробити одне соматичне відділення на 70 ліжок.

А в зв’язку з тим, що київські лікарні не приймали породілля, в інфекційному відділенні лікарні ми облаштували пологове. І уявляєте: за березень у нашій лікарні народилося 66 малюків! Через стресові ситуації було багато кесарів-розтинів, а ще під час повітряної тривоги доводилося приймати пологи навіть у підвалі. У квітні прийняли вже менше – 28 пологів, адже багато вагітних виїхало та й відкрилися пологові будинки у Києві.

А як справи з COVID-19?

– Оскільки хвиля ковіду послабшала, вже з 1 березня ми планували закрити інфекційне відділення. Проте і сьогодні COVID-19 нікуди не подівся, зараз у нас перебуває на лікуванні восьмеро хворих. Нагадаю мешканцям, що в «ББЛІЛ» продовжує працювати кабінет вакцинації, у наявності є вакцина Pfizer. Тож кожен може зробити щеплення і захистити себе від тяжкого перебігу хвороби.

– А чи проводили операції у цей час і, якщо проводили, то також у підвалі?

– Ні, операції у підвалі не проводили, але підготували все для того, щоб у разі необхідності бути готовими розгорнути там операційну.

За цей час проводилися лише ургентні операції, як то апендицит, переломи тощо. За два місяці проведено 22 нейрохірургічні, 62 травматологічні та 66 хірургічних операцій. І вже з тиждень, як відновили проведення планових операцій, тож при потребі ми раді допомогти кожному.

Які ще зміни відбулися у лікарні?

– Оскільки нині надійшло багато основних медикаментів та гуманітарної допомоги, яку повністю обліковуємо і яка використовується для роботи, обладнано відділ комплектації. Відповідно до розпорядження Бориспільського міського голови також можемо передавати цю гуманітарку волонтерам, які їдуть допомагати ЗСУ, іншим силовим структурам та населенню, яке перебуває у зоні бойового зіткнення.

За кілька днів від початку війни у нашій поліклініці біля гардероба організували безплатне видавання потрібних багатьом за медичними показаннями ліків, які було надано у вигляді гуманітарної допомоги. А якщо надходили дитяче харчування, підгузки чи засоби жіночої гігієни, повідомляли про це і їх отримували ті, хто цього потребував.

Коли окупанти вже обстрілювали околиці Києва, почали вивозити медичні препарати зі складів, і Департамент охорони здоров’я додатково виділив нашій лікарні інфузомати, монітори та шість шевелів. А ще отримали авто для медичної швидкої допомоги з Великої Британії завдяки волонтерам, а за сприяння міського голови Борисполя з’явилося дві автомашини швидкої допомоги.

– Кожен з медперсоналу, мабуть, працює зараз за двох?

– У перший місяць війни медпрацівники, які залишилися, та волонтери і справді працювали за двох, за що я дуже вдячний кожному з них. Вони є справжніми героями тилу. Адже коли ситуація у Бориспільській ОТГ була стабільно важкою, то щодня в лікарні чергувало по два хірурги, травматологи та водії на машинах швидкого реагування. Також додали медиків у приймальне та реанімаційне відділення.

А ще багато медпрацівників тоді не мали змоги приїжджати на роботу, оскільки живуть у навколишніх селах, тож організували їх підвезення.

Чи є лікарі, які поїхали працювати на фронт?

– Двох лікарів та одного фельдшера вже мобілізували і вони працюють у гарячих бойових точках. Ще один лікар зараз проходить комісію.

– Їм уже знайшли заміну?

– На заміну лікарів не пришлють, тож намагаємося оптимізувати лікарню, так би мовити, «крутимося, як можемо». Наприклад, вже зараховано на роботу близько п’яти переселенців. А ще мною прийнято рішення з травня ввести на пів ставки судинного хірурга, це лікар, який допомагав нам на волонтерських засадах оперувати поранених бійців.  Тепер він надаватиме планову та ургентну допомогу мешканцям Бориспільського району.

Чи надходили до лікарні поранені військові або ті, хто постраждав від воєнних дій?

– Коли загострилася ситуація на Баришівському напрямку, звідти почали надходити поранені військові. Їм надавали спеціалізовану допомогу й далі направляли до військового шпиталю. На сьогодні у соматичному відділенні перебуває вісім військових.

– Ще на початку березня Бориспільський міський голова Володимир Борисенко обмовився, що наша лікарня може стати госпіталем. Чи готові до такого?

– Якщо ЗСУ так вирішать і поряд точитимуться бої (сподіваюся, наші захисники цього не допустять), ми готові розгорнути у нашій лікарні госпіталь і, за потреби, готові прийняти 200 осіб. Крило на першому поверсі поки порожнє, так і має бути поки війна не закінчилася.

Марина ГРИЦЮК, «ТС»

Share Button