Руслан Дяченко: «Військова адміністрація працює у режимі 24/7. А Бориспільщина повертається до життя»

Бориспільщина повертається до життя – підприємства відновлюють роботу, аграрії засівають поля, а бійці тримають оборону й укріплюють рубежі. І хоч загроза, здавалося б, зменшилася, адже Київщину деокуповано, Бориспільська районна військова адміністрація (РВА) працює у режимі 24/7.

Журналісти «ТС» спілкувалися з головою Бориспільської РДА, нині головою РВА Русланом Дяченком про те, як Бориспільщина пережила перші два місяці війни, які завдання стоять сьогодні, а ще про мужніх водіїв, підступних шахраїв та багато іншого.

– Україна героїчно обороняється, бє ворога, успішно даючи відсіч агресору в усіх напрямках. Пане Руслане, розкажіть, як Бориспільський район зустрів початок війни, як прожив ці два місяці, адже небезпека була зовсім близько?

– Дійсно, небезпека була дуже близько. Але, дякуючи Богу, вже 24 лютого до нас під’їхали дві роти тероборони з місця постійної дислокації в Переяславі. Ми накреслили плани, і вже надвечір почали окопуватись на деяких позиціях, робити рубежі, захисні споруди. Можливо, окупанти не перетнули межі нашого району саме тому, що бориспільці, територіальна оборона, добровольці – всі разом стали на захист. Хоча були дуже близько – за кілометри від нас. Ворожа розвідка доповідала, і ми це знаємо, що у нас (на Бориспільщині – ред.) іде укріплення. Окупанти ж шукали слабкі місця, як от у сусідньому районі, де на той час укріплень не було.

І я дуже вдячний усім, хто нам тоді допоміг – і батальйону територіальної оборони, і добровольцям, і працівникам нашої військової адміністрації, а також мешканцям, які приходили і запитували: «Що робити? Куди докласти зусилля?» Громада згуртувалась надзвичайно швидко. А в першу чергу, звісно, ЗСУ. Вони розбивали ворога ще на підступі до нашого району.

Що вдалося зробити за ці два місяці? Наскільки Бориспільський район захищений зараз? Як він живе?

– У нас було завдання – укріпити район, не пропустити окупанта на свою територію і до Києва – і ми його виконали. На сьогодні рубежі укріплень ще більше зміцнюються, роботи продовжуються. Водночас ми потроху послаблюємо «змійки на трасах» і переносимо укріплення та інженерні споруди на нові рубежі.

Чи налагоджено співпрацю між районами Київщини, адже багато населених пунктів постраждало. Допомагаєте сусідам?

– Ми допомагали евакуювати населення з Бучанського, Вишгородського і Броварського районів, які були частково окуповані. Надавали техніку, автобуси з водіями і тільки-но відкривали гуманітарні коридори, доставляли гуманітарну допомогу. Бувало, що наші автобуси поверталися обстріляні. Декого з водіїв (найнебезпечніших рейсів) подали на нагородження, адже вони ризикували власним життям. З часом про них усіх розкажемо.

Зараз, після деокупації Київщини, добровольці з Бориспільського району виїздять розбирати завали у сусідів.

А як організували роботу з підприємцями? Чи вони організувались самі?

– Треба віддати належне, у нас відповідальний бізнес, багато підприємців самі приходили і запитували, чим допомогти. Надавали пальне, блоки, метал, їжаки – все, що було потрібно. Усе робилося на одному диханні, ніхто нічого не рахував, бо всі робили одну спільну справу. Ще раз наголошу, саме ця згуртованість допомогла зупинити ворога. За цей час не довелося нічого просити – люди йшли самі.

Водночас, деякі шахраї вирішили скористатись ситуацією, адже народ у нас доброзичливий і віддасть останнє для оборонців, підробили листи, підробили аккаунт, телефонували, називались моїм іменем і «збирали кошти». Випадки були поодинокі, адже люди вже навчені перевіряти інформацію, багато хто не впізнавав мій голос… Коли ж поглянули на листи, то стало зрозуміло, що готував їх точно не держслужбовець і, мабуть, не громадянин України. Можу сказати, що декількох причетних до цієї схеми ми вже встановили.

Які зараз завдання стоять перед районом, адже потрібно повертатись до життя, допомагати Донбасу, де сьогодні йдуть найзапекліші бої?

– Найперше – безпекова складова. Відразу зауважу, до закінчення війни ще дуже далеко, ніхто не сказав, що не буде другої спроби піти на Київщину. Ми готуємось до цього, укріплюємо рубежі.

Також маємо розвивати економіку, адже це кров нашої держави. Потрібно допомагати аграріям обсіятись, щоб Україна була з хлібом. У Бориспільському районі посівна розпочалася з незначним запізненням, це пов’язано було з оборонними рубежами й аграрії не могли туди зайти. В цілому, все за графіком. Можливо, певних незручностей додає комендантська година, але всі до цього ставляться з розумінням. Нехай роботи тривають на день довше, але це безпечніше.

Ми, зі свого боку, забезпечуємо паливо-мастильними матеріалами, допомагаємо з міндобривами. Процес рухається.

І ще хочу закликати всіх, хто має змогу, повертатися до роботи. Саме так зможемо допомогти нашому району і державі.

А як інвестори та іноземний бізнес?

– Усі, хто можуть, відновлюють роботу. Якщо і були певні зупинки, то на тиждень-другий. Тільки-но загроза стала трохи меншою, підприємства почали відновлювати роботу. Є певний відтік робочої сили, але люди поступово повертаються і все налагоджується.

І насамкінець, в якому темпі живе Бориспільщина зараз?

– Військова адміністрація працює в режимі 24/7, а мешканці Бориспільщини частково в режимі весни: (посміхається) думають, коли і як краще посадити городи. Так і має бути, бо життя триває! Україна переможе!

Спілкувалася Тоня ТУМАНОВА, «ТС»

Share Button