Артем Руденко про «Діамант», професорство у Китаї та театр бальних танців у Борисполі

Він має звання почесного професора у Китаї, щонайменше 50 організованих чемпіонатів України та світу й амбітну мету – включити спортивні танці у навчальний процес, а ще – створити у Борисполі театр бальних танців.

Артем Руденко – людина з надзвичайно насиченою біографією. Він одним із перших розвивав брейкданс у Борисполі, створив низку наукових авторських програм, а ще створив потужний клуб танцювальних видів спорту «Діамант». Віденський бал «Чарівне світло душі», який щороку збирає бориспільський бомонд – теж його дітище у співпраці з управлінням сім’ї, молоді та спорту Бориспільської міської ради.

Нині в «Діаманті» готуються до Першості школи з художньої гімнастики. Маючи лише кілька вільних хвилин, Артем Руденко розповів «ТС» про створення і розвиток клубу спортивного танцю, професорство у Китаї, «діамантові» турніри та своє рекордне чемпіонство.

Про «Діамант»

– Свій день народження «Діамант» відзначає у грудні, адже саме тоді й виник цей задум. Створили його ще у 2007 році, а в 2008-му визначились з назвою та упорядкували документацію. Задум з’явився не на порожньому місці: спочатку я був серед засновників кафедри спортивного танцю в університеті фізичного виховання та спорту, яка згодом трансформувалась у кафедру танцювального спорту. Одружившись, вирішив розвивати спорт за місцем прописки. Моя дружина також професійний спортсмен, майстер спорту зі спортивного танцю. Тож разом очолюємо тренерський склад в роботі клубу.

У нас є три основні напрями підготовки – спортивні танці, художня гімнастика і сучасні танці.

Зараз займаємось акредитацією «Діаманту», щоб діти могли отримувати після закінчення школи сертифікати міжнародного зразка. Хочеться, щоб окрім хобі вони отримали якусь перспективу. Намагаємося врегулювати всі моменти, ведемо бесіди та диспути.

Про спортивні танці у шкільній програмі

– У шкільній програмі не вистачає спортивних танців. Тому намагався і намагаюсь виправити цю ситуацію – навіть створив свою авторську програму. Проте її не пропускають – немає відповідної літератури, оскільки наші вчені це питання не досліджували, є лише іноземні джерела. Коли ми зіштовхнулись із цими труднощами, то вирішили зробити хід конем – і  розписали цю програму під ДЮСШ, але там не виявилось адаптованих класів. Тобто всім ніби й цікаво, та питання впирається у кошти і ту ж літературу.

Водночас хореографія при школах є, але тим танцям уже років 50, а з програм і досі не зникли «російські народні» і багато іншого. Дітям потрібна цікава і колоритна програма – сучасні, естрадні та спортивні танці.

Або візьмемо шкільний вальс: ні посібника, ні програми, але всі його готують… Проте хочеться вірити, що рано чи пізно спортивні танці включать до начального процесу. Адже ніщо так добре не тренує ноги та координацію, як спортивні танці.

Один час я працював при Щасливському НВК із спортсменами-футболістами, адже їм теж потрібні навики, які розвивають координацію, витривалість, логічне мислення. Вчив стрибати і падати років чотири чи п’ять. З «Динамо» теж певний час працював головний хореограф народно-сценічного танцю Валерій Магітов. Саме він вчив їх стрибати, робити підкати і, звісно ж, танцювати. Техніка загартовування ніжок – це все від танців.

Про професорство у Китаї

– Це доволі цікава історія. В Україні понад 15 федерацій займаються розвитком танцювального спорту. Є професіонали, а є аматори. Цікаво, що лише одна з них дає змогу професійному спортсмену вийти на світовий рівень.

Я все життя був у професійній федерації, але аматори в Україні настільки сильні, що всіляко допомагали нам із розвитком кафедри танцювального спорту. І саме аматори запросили мене долучитись до розвитку танцювального спорту в Китаї. Федерація фінансувала вчених, спортсменів, танцюристів. Пробний виїзд був у 2009 році. Усім сподобалось. І ось за 7-8 років мені вдалося об’їхати весь Китай. Зауважу, що там нема такого міста чи селища, де б не знали, що таке бальні танці.

У китайців є дуже хороша риса – старанність. Якщо вчитель дав завдання – вони вправлятимуться і три, і десять годин. Працездатність колосальна.

Моя діяльність там розпочалась зі школи у Чженчжоу, де я розвивав наукову і методичну діяльність. До речі, у Китаї діти після середньої школи можуть уже викладати самі, тож я з ними працював як з молодшими тренерами. Після цього моєю діяльністю зацікавилось багато китайських федерацій, пішли запрошення.

Звання професора я отримав під час останньої мандрівки на запрошення Далекосхідної федерації. У цьому регіоні Китаю найбільша кількість танцюючої молоді. За чотири місяці я побував всюди – навіть у найвіддаленіших куточках, на кордоні з РФ. Тоді моя діяльність була пов’язана зі змаганнями, фестивалями, а також постановкою трюків. У мене є спеціалізація «екзибішн», тож можу ставити всі ці викрутаси для шоу.

Після того я взяв «тайм-аут» на два роки, адже дуже багато організаційної роботи в «Діаманті». Але ось уже знову кличуть на лекції – хоч на кілька тижнів. Переїхати туди теж кликали. І навіть пропонували відкрити Міжнародну школу і керувати цим проєктом. Звісно, це дуже цікаво, але є кілька «але». І це навіть не мова, а харчування. Якщо мені цікаво куштувати щось нове, то дружина і діти в цьому питанні дуже перебірливі. Та найголовніша «перепона» – «Діамант». Читати лекції і мандрувати світом, звісно, добре, але якщо ти вже створив свій проєкт, батьки довірили тобі власних дітей, то не можна просто взяти і все покинути. А ще – я люблю свою країну і намагаюсь зробити так, щоб рівень наших діток був найвищим у світі.

ПРО «Діамантові» турніри

– У турнірах ми не тільки беремо участь, а й самі їх організовуємо. Якщо масових заходів із спортивних танців вистачає, то в художній гімнастиці ми єдині, хто проводить змагання великого масштабу. У Броварах та Щасливому теж щось організовують, але на рівні клубів. А якщо дійсно говорити про масштаб і рівень – то це тільки «Діамант», це навіть Федерація визнає.

Що стосується спортивних танців, то там ми активні учасники. У нас багато пар із хорошою технікою.

Також є багато нових цікавих танцювальних проєктів, над якими зараз працюємо і сподіваємось, що найближчим часом місто й Україна це побачать.

ПРО телепроєкти і мюзикли

– У цій сфері маю дуже багатий досвід. Почалось все ще з часів, коли навчався у Поплавського. Там до масштабних проєктів залучають усіх, хто вміє танцювати і поводитися на сцені. Тож, так чи інакше, – будеш у складі. Згодом мене запросило до співпраці ТМ «Воронін»: я танцював із моделями. На «1+1» потрапив після того, як хтось побачив мій виступ у театрі, – аргентинське танго. Потім було запрошення на проєкт до родини Маликів, і вони кличуть знову і знову.

Ось такий шлях – хтось бачив, хтось знає, хтось порекомендував. А ми – безвідмовні, раді допомагати, зніматись і працювати на ТБ.

Про танці, чемпіонство і силу бажання

– На бальні танці мене в 14 років записала майбутня партнерка. Ось так просто підійшла і каже: «У тебе завтра тренування». Прийшов з цікавості, а ще взяв товариша на допомогу. Так само з цікавості залишився і за півроку став чемпіоном України. У мене вже була певна база, бо в дитинстві я займався народними танцями в Олега Третяка. Коли ж тренер змінився, вирішив для себе – якщо він не повернеться, то й я не повернусь. Півроку, про які згадав, знадобились, аби м’язи із народних стилістик на бальні. Всі були шоковані результатом – чемпіон України у своїй віковій категорії за півроку, а я і тоді, і зараз повторюю: головне – бажання. У мене багато таких прикладів.

Коли був у збірній України зі спортивного танцю, то довгий час не міг знайти партнерку за зростом. Якось зі мною поставили дівчинку, яка ніколи не танцювала. Їй було 22 роки. Я собі подумав: «Може, на рівні хобі-класу й навчимо». Але за півтора року вона «взяла» 10 танців. Щоправда, ми так і не встигли виступити на офіційних турнірах. Дівчина поїхала за кордон, опинилась в іншому клубі, їй поставили нового партнера і за два місяці вона стала інтерконтинентальною чемпіонкою серед країн Європи.

Ще один приклад – історія одного з моїх колишніх студентів. У Гонконзі його партнеркою стала дівчина, яка прийшла у хобі-клас. Зараз вони подружжя, а ще одна із 10-ти кращих пар у світі.

Важливо не почати у 5-6 років, важливо – мати бажання працювати над собою і вдосконалюватися.

Чому ми називаємось «Діамант»? Не тому, що любимо коштовності, а тому, що кожна людина – діамант, який треба удосконалювати щодня, щохвилини.

Про Театр бального танцю у Борисполі

– З клубу танцювальних видів спорту у нас виросла Бориспільська міська академія танцювального спорту. Є мрія, є амбіція, щоб академія росла і розвивалась, щоб знайшла свій куточок і показувати ті речі, яких немає в Україні. Так само є задум створити театр бального танцю. Зараз ми ведемо розмови з міським будинком культури, адже є сцена, є багато бальників. Із розвитком академії можемо співпрацювати і створити єдиний театр бального танцю.

У Криму був театр бального танцю Єлізарова, але всі артисти отримали громадянство РФ і виступають більше «там». Тобто театр ніби є, але його ніби й немає.  Хочеться відродити. Ми з однокурсником були балетмейстерами і методично допомагали Єлізарову втілити цей задум у життя. Вірю, що в Борисполі нам це вдасться.

ДОВІДКА:

Артем Руденко народився 1980 року в м. Бориспіль, з 1986 по 1997 навчався у загальноосвітній школі № 3. У 1995 р. розпочав свою творчу кар’єру зі спортивного танцю у БМАСТ (Бориспільській міській асоціації спортивного танцю) під керівництвом Зураба Сісояна. 1997 р. – помічник головного тренера (БМАСТ), 1998-го був обраний на посаду тренера.

Як тренер зі спортивного танцю та «екзибішн» (трюкової техніки) брав участь у танцювальних проєктах телеканалу «1+1» «Танець з зіркою».

У балетмейстерській діяльності готує до віденських балів пари різного класу, створює авторські композиції на конкурси та фестивалі різного рівня.

Організатор змагань зі спортивного танцю та з художньої гімнастики у м. Бориспіль: відкриті першості КТС «Діамант» 2008-2018 рр.; всеукраїнські змагання КТС «Діамант» 2014-2019 рр.; міжнародні змагання КТС «Діамант» 2018-2019 рр.

Співорганізатор всеукраїнських та міжнародних змагань зі спортивного танцю у Палаці спорту в період з 2003-го по 2012 рік (понад 25 найбільших турнірів з танців нашої країни).

2017-2019 рр. – засновник і голова правління ГО Бориспільська міська Академія танцювального спорту «Діамант».

У період з 2015-го по 2019 рік разом з дружиною Інессою брали участь у творчих проєктах подружжя Маликів, театральних виставах та концертах Бориспільського будинку культури, також у м. Київ та м. Кишинів. У проєкті «Мюзік фолк» з Оксаною Пекун на Першому національному телеканалі вітали глядачів з Новим роком.

Тоня ТУМАНОВА, «ТС», фото Тетяни ПДГУРСЬКОЇ

Share Button