Ми побували в Барселоні за два дні до масових заворушень

Туризм. з 9 по 16 жовтня столичний туроператор «Інкомартур-93» для менеджерів туристських фірм, які займаються реалізацією його турів, провів рекламно-інформаційну поїздку Середземномор’ям Франції та Іспанії. Сьогодні журналіст Валерій Шкребтієнко, якому пощастило в ній побувати, ділиться нотатками з відвідання Барселони.

З Льорет-де-Мара, невеликого й затишного іспанського курортного містечка, де ми затримаємося аж на три ночі, вирушаємо до Барселони, столиці Каталонії. Їхати 75 кілометрів, тож у нашого гіда Андрія Кочетова є час розповісти, чим же відрізняються жителі цього автономного регіону від решти іспанців.

Різняться багато чим і завжди намагаються це підкреслити. Наша поїздка випала на 12 жовтня – День Іспанії. Цей день іспанської культури, цивілізації святкують у всіх іспаномовних країнах, а їх у світі 37. Чому саме цей день? Бо саме 12 жовтня 1492 р. Христофор Колумб відкрив американський континент для іспанського королівства. І що відтак святкують каталонці 12 жовтня? Свято Христофора Колумба, а не День Іспанії. Є й такі відмінності: в Каталонії не танцюють фламенко, тут популярна сардана – люди будь-якого віку і професії стають у коло і танцюють разом, високо піднявши руки. Мовляв, ми каталонці і пишаємося цим. У Каталонії, на відміну від інших регіонів, уже вісім років не мають кориди – бій биків тут скасовано як жорстокий пережиток давнини.

На реальній кориді нашому гідові вдалося побувати двічі. Каже, з десяти туристів до кінця затримується лише троє. З цієї трійки двоє досидять весь належний час, «бо заплачено», і лише один залишиться в захваті від побаченого. Для інших – це кров, жорстокість і ніякої естетики.

Прапор каталонських націоналістів – чотири червоні горизонтальні смуги на золотистому фоні із синім трикутником (а в ньому зірка) ліворуч – доводилося бачити багато: і на балконах житлових будинків, і навіть на зубчастій башті фортеці у містечку Тосса. А ось на державних будівлях немає. Каталонці періодично здійснюють спробу відділитися, вважаючи, що самостійно ця найбагатша область Іспанії заживе ще краще. Останній референдум про це був проведений у жовтні 2017 року, «за» проголосувало 90 відсотків його учасників, проте прийшли на нього лише 42% громадян. Противники незалежності бойкотують антиіспанські заходи. Проти сепаратизму Каталонії і в Євросоюзі: для чого їм бідна Іспанія, та невідомо ще, чи й у Каталонії складеться все так райдужно, як бачать це націоналісти?

На в’їзді до Барселони нас зустрічає башта Агбар. Формою нагадує кулю з автомата, її ще жартівливо називають огірком. Це овальний 145-метровий хмарочос, збудований для працівників кількох комунальних офісів, тому і форма така – у вигляді водяного потоку, гейзера. Особливо красива ця споруда вночі, коли всі 34 поверхи мигають і переливаються червоно-синіми вогнями.

Виходимо на площу перед найвідомішим «довгобудом» Іспанії – Храмом Святого Сімейства, або, як звуть його тут, Саграда Фамілія, і всі, як один, завмираємо від подиву і замилування. Не віриться, що одна людина могла таке задумати, спроєктувати і втілити (хай навіть частково). Що це – гігантський термітник, закам’янілий ліс чи будинок з піску з його високими вежами і меншими баштами, із сотнями фігур на фасадах, кожна з яких, це очевидно, розміщена на тому чи іншому місці невипадково. І ніде не побачиш прямокутних форм. Тут одночасно бачимо і готичне, і щось від буддистських храмів.

Це – дітище геніального Антоні Гауді (1852-1926). Його в 1883 р. запросили архітектором храму і він аж до самої смерті присвятив йому своє життя. Не мав чітких планів і креслень, тому міг якогось дня прийти і змусити переробити, а то й зруйнувати зроблене, бо придумав набагато краще. А коли запитували, чому будівництво триває так довго, відповідав: «Мій замовник не поспішає», натякаючи, що у Бога багато часу. Гауді встиг збудувати один фасад із трьох задуманих – західний фасад Різдва, ще для одного – східного фасаду Страждань Христових – встиг зробити проєкт. він добудовувався, починаючи з 1950-их років, близько півстоліття. Третій, південний фасад – Слави Божої – розпочали в 2010 році. Планують повністю завершити роботи до 2026 року – на соту річницю упокоєння великого Гауді. Храм матиме 18 шпилів – на честь 12 апостолів, 4 євангелістів, Діви Марії та найвищий – на честь Ісуса Христа. Його щорічно відвідує від 2,5 до 3 млн туристів, коштує вхідний квиток 18-25 євро. Храм зараз будується значно швидше – і комп’ютерні програми допомагають, і наявність сучасних будівельних технологій.

Барселонці ініціювали ідею щодо канонізації Гауді, адже його самовіддана праця над будівництвом Саграда Фамілія була схожою на відданість ідеї перших християн (він останні роки навіть жив у храмі, щоб не втрачати час на дорогу, а коли не вистачало коштів, ходив за пожертвами на його будівництво). Щоб зачислили його до лику святих, згідно з канонами, потрібно навести приклади його чудотворінь. На це прихильники канонізації відповідають, що сам факт існування такої людини, як А. Гауді – диво велике для землі.

Парк Гуель, будинки Бельо та Міла – витвори буйної фантазії А. Гауді, які нам пощастило побачити. Дивує: як без комп’ютера можна було створити ці об’єкти модернізму, що базується в автора винятково на хвилястих лініях?

Ми на найвідомішій вулиці Барселони – бульварі Ла Рамбла. Тягнеться від величного пам’ятника Х. Колумбу до площі Каталонії. Центр бульвару пішохідний, і тут завжди атмосфера веселощів і дозвілля. Сюди приходять фани футбольної «Барси» святкувати перемоги своєї команди. Тут же можна перекусити чи випити щось з легкого алкоголю. Дивує, що тарілки у кафе, які зустрічаються дорогою, звичайні, а ось бокали для коктейлів та пива всі величезні – не менше літра. Менших тут не буває, це спосіб заробітку, пояснює наш гід.

З незаконною торгівлею справитися і тут неможливо, адже хлопці-негри, які торгують всілякими підробками під знамениті торгові марки (футболками, жіночими сумочками, шкіряними пасками), знають, як боротися з несподіваними рейдами поліції. Їхній товар завжди розміщений на шматку тканини, до кутків якого пришиті мотузки. Кінці цих мотузків меткий продавець не випускає ні на мить. За потреби тягне за них до себе, і ось весь його скарб уже на плечі власника у такій собі торбі. Я бачив, як це вони роблять, і скажу вам, вони досягли в цьому великої майстерності. У випадку авралу рятуються будь-якими можливими засобами, навіть у наш туристський автобус одного разу своє добро закидали, щоб згодом його забрати.

Одним із талісманів у Каталонії є фігурки чоловіків, які… какають. Такі скульптури можна придбати чи не в кожній сувенірній лавці, ніхто не бачить в цьому й краплі непристойного. Є фігурки і відомих людей (бачив Мессі, Трампа, Обаму), і простих мужиків в національній одежі (теж з приспущеними штаньми). Коштують близько 10 євро. Стверджується, якщо поставити фігуру на камінній поличці, з’явиться в тебе благодать і добробут. А якщо не маєш каміна, а відтак і полички, тоді треба купити й другого «какуна» – щоб спочатку з’явилася поличка!

Відвідуємо Олімпійський стадіон, на якому відбулася Олімпіада-92. Однак свою назву отримав ще в 1936-му: тоді мали на ньому відбутися літні ігри світу. Проте вони відбулися у столиці фашистської Німеччини. Барселона бойкотувала ці ігри, закликала провести альтернативні Народні ігри, в них мали взяти участь 22 країни. Але стадіону знову не пощастило: в Іспанії розпочалася громадянська війна, і змагання довелося скасувати. Найбільше вражає вишка, споруджена до Олімпіади спеціально для проведення телетрансляцій, тепер використовується оператором мобільного зв’язку. Зараз на стадіоні грає домашні ігри команда Ла-ліги «Еспаньйол».

Завершували перебування в Барселоні біля відомого музичного фонтану близько 21-ої. Саме в цей час запускають на пів години його підсвітку. Зібралося з усіх боків кілька тисяч людей, не думаю, що це лише туристи. Звучала класика та сучасна музика. Фонтан у центральній чаші вирував, викидав воду на різну висоту під захопливі вигуки присутніх. Фонтан складається, власне, з трьох частин: окрім центральної чаші, зверху збігає вода широченним каскадом, нижче – вужчими каналами-протоками. Фонтан споруджено 1929 року, це була тодішня вершина технічних можливостей.

P.S. Нашій групі відверто пощастило. Ми побували в Барселоні 12 жовтня, в суботу. А вже 14-го, в понеділок, у каталонській столиці почалися масові протести після оголошення судового вироку організаторам незаконного референдуму. Вони тривають і дотепер.

Валерій Шкребтієнко, спеціально для «ТС», фото автора

На фото: Храм святого Сімейства будується майже півтора століття

Share Button