Анатолій Пасічний: «У нас ветерани завжди знайдуть підтримку»
Незважаючи на реорганізаційні процеси в державних органах влади та пандемію, Бориспільська організація ветеранів України продовжує активно працювати. Про її діяльність і розмовляю з головою Анатолієм Пасічним.
– Анатолію Костянтиновичу, чи відбулися зміни у структурі очолюваної вами громадської організації в зв’язку зі створенням Бориспільської територіальної громади і які?
– Районну організацію ветеранів ліквідовано, тепер наша організація опікується не лише ветеранами Борисполя, а й тими, хто проживає у селах, які входять до Бориспільської ОТГ. У зв’язку з цим треба обстежити умови проживання ветеранів цих сіл. Зайти до кожного, поговорити про стан здоров’я, чи приїздитимуть до нас, чи потребують допомоги вдома, дізнатися, чи всі, хто стоїть на обліку, живі, адже, на жаль, трапляється, що люди йдуть за життєві обрії, проте їх прізвища залишаються у списках.
– Нині проводяться заходи для ветеранів?
– Ми обмежили їх проведення у зв’язку з пандемією. Але все ж таки проводимо. Так, двічі за останній час у кафе «Поліс» вшановували ветеранів-ювілярів. Також беремо участь у всіх міських заходах. Ось, наприклад, у міських спортивних змаганнях з метання дротика, організованих центром спорту, посіли четверте місце. Тобто, незважаючи на коронавірусні протиепідеміологічні обмеження, на те, що і в правлінні самої організації відбулися зміни – дехто пішов на заслужений відпочинок, прийшли нові люди, – активно працюємо.
– Чи висувалися організацією якісь потрібні ініціативи з покращення життя людей поважного віку?
– Так, на засіданні ради ветеранів запропонували міській владі щороку виплачувати тим, хто досяг віку 95 років і аж до 99-ти по тисячі гривень. А стареньким, які дожили до сто років – по одній тисячі гривень щомісяця. Ця ініціатива знайшла підтримку на засіданні депутатської комісії міської ради і має бути винесена для затвердження на сесію. Сподіваюся, що рішення буде позитивним.
– Труднощів вистачає?
– Як же без них, адже працюємо з людьми немолодого віку, які на свої пенсії не в змозі забезпечити належний рівень догляду чи купити необхідні ліки. Не залишаємося осторонь їхніх проблем. Наприклад, за хворим ветераном, в якого немає рідних, закріплений працівник по догляду з управління соціального захисту. І якщо ветеран отримує пенсію понад 5000 гривень, то, відповідно до нових змін, він має сплачувати за цей догляд . А якщо в нього онкологічна хвороба, й один лише курс хіміотерапії коштує 16 тис. гривень? Чи вистачить йому коштів сплатити за догляд?! На мою думку, має бути індивідуальний підхід до кожної людини, враховуючи конкретну ситуацію. Ми і такі проблеми намагаємося вирішити, спочатку звертаємося до управління соцзахисту, потім до міської влади.
– Певно, є й загальні болючі питання для організації ветеранів?
– Так, багато часу проводимо в нашому офісі, не лише працюємо, а й ведемо прийом людей. І добре, що цей офіс у нас є. Хоча, чи влаштовує він нас? Адже знаходиться на третьому поверсі будівлі колишнього дев’ятиповерхового гуртожитку за адресою Бежівка, 1, і не кожен ветеран з проблемами опорно-рухового апарату може до нас піднятися. Не кажучи вже про те, який безлад панує в коридорах, адже наші сусіди – мешканці приватизованого житла. Мабуть, і самі бачили, коли до нас йшли. На сходинках бите скло, недопалки, всіляке сміття. Якось і двері зламали, тож довелося за власний рахунок ставити офіс на охоронну сигналізацію. Неодноразово зверталися до влади з проханням щодо виділення пристойнішого приміщення, доступнішого для ветеранів. Нам не відмовляють, але й не надають, а запропоновані нами конкретні приміщення діставалися іншим.
– Окрім обстеження умов проживання, організації заходів є питання, якими ніколи не займалися, та нині вони на часі?
– Доволі несподівано для нас постало питання стосовно реконструкції міського парку культури і відпочинку, подали і ми свої пропозиції. Та все ж таки особливий резонанс викликала пропозиція переміщення Меморіалу Слави. І нині проводимо опитування стосовно цього серед ветеранів.
– Одна людина в особі керівника, навіть такого енергійного як ви, не в змозі все «витягнути». Чи знаходите підтримку серед членів правління?
– Дякую за підтримку своїй команді, бо що я сам зміг би зробити? До нас прийшла працювати секретарем досвідчена, енергійна жінка Раїса Самойленко (раніше працювала в районній організації ветеранів). Давно в нашій громадській організації бухгалтер Валентина Мірошниченко, їй доводиться не лише з фінансами мати справу, а й по селах їздити, спілкуватися з ветеранами. Асоційованими членами Бориспільської громадської організації ветеранів є ще десять громадських організацій Борисполя. Ми тісно співпрацюємо з їхніми керівниками. Одна з них – Наталія Логачова, нині мій заступник, оскільки колишній за станом здоров’я пішов з цієї посади. Тож маємо дружний колектив, де кожен намагається робити все, щоб покращити життя немолодим жителям територіальної громади, вирішити їхні проблеми.
– Приємно, що ветерани Бориспільської ОТГ завдяки діяльності Бориспільської організації ветеранів України не залишаються наодинці зі своїми проблемами. Побажаємо і надалі енергії та завзяття у вирішенні їхніх питань, що так необхідні в наш непростий час.
– Дякую. Ми і надалі допомагатимемо нашим поважним ветеранам, працюючи в тісному контакті з міською владою та за її підтримки.
Бесіду вела Наталія МОЖАЙКІНА, «ТС»
