МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ У США: ЇСТИ НЕ ПРОСИТЬ, ТА БЕЗ НЬОГО З’ЇДЯТЬ

Є такий тип людей, яких називаю «хронічно «щасливими». Справжня знахідка для лікарів – це про мене. І поки українці відзначали 30-ий День Незалежності, я вчилася стрибати на одній нозі. Перелом, операція, неромантичні побачення у лікарнях і я – «огірочок». Один плюс: про цю історію, як і медицину у США, можу говорити нескінченно, хоча у бочці меду таки є ложки дьогтю.

24 серпня, коли кожен пишався, що українець, океану моїх сліз було значно більше, аніж шампанського. За чотири дні до того нічого не пророкувало біди: літо, спека, комбінезон-ганчірочка, аби прикрити найпотаємніше і кругленька сума для нової фототехніки. Ну хто ж знав, що п’ятисантиметровий підйом між кімнатою та гаражем стане фатальним: я підвернула ногу у балетках, і одна з кісток хруснула. Тітка Джона заметушилася в пошуках льоду, чоловік – найближчої лікарні, а я думала, як втиснути набряклу ногу у бодай якесь взуття і потрапити на закупи.

Джона, який ніколи не був водіємджентльменом і возив мене як мішок картоплі, цього разу перемкнуло. Я згадала дитинство, коли мама дмухала мені на пальчик чи подряпинку на колінці, але швидко спустилася на землю: «Дружино, ти можеш без пригод? Минулого разу ти зуба зламала на 2 тис. доларів (54 тис. грн), бо попкорну поїла, а тепер нога. Що ж буде далі?» Отаке воно, життя з офіцером, який пройшов три війни, де в людей не те, що ламало, а  відривало ноги.

У реєстратурі Адвентистської лікарні Глен Окс міста Чикаго оголошення розміром з пів людини: «Немає страховки – ми не благодійники!» Романтично, але не про мене. Гадаю, це пов’язано з назвою, що має історичне, а не релігійне значення, як дехто вважає, відкриваючи двері ногою.

У США безкоштовну медицину можуть отримати пенсіонери, люди з низьким доходом, діти, позбавлені батьківського піклування, але у визначених державою закладах. Для середньостатистичного американця страховка – це як паспорт у гаманці: їсти не просить, та без нього тебе з’їдять. Вартість від 6,5 до 11 тис. грн на місяць залежно від пакету послуг. Щоб зрозуміти – це менше моєї заробітної плати за тиждень. Навіть при цьому за прийом у лікаря доведеться доплатити від 10 до 50 доларів: страховка США не покриває 100% лікування.

В Америці пацієнт не вештається коридорами: рентген-апарат завозять у палату. Знімок показав, що треба оперувати із вставлянням металевого штифта. Та найбільшу хвилю сорому я відчула, коли попросила листок та ручку, аби скласти чоловікові список. Виявляється, у медзакладі передбачені нижня білизна, халат, шкарпетки, медикаменти, шина на ногу і навіть милиці. Не говорячи про те, що в палаті, де перебуває лишень один пацієнт, є телевізор. І хай не дмухали на рану, як мама в дитинстві, але «облизували» з усіх боків. Я б теж «облизувала», якби мені платили в середньому 540 тис. грн на місяць. А це, на хвилинку, 10 зарплат і непоганий будиночок у штаті Алабама!

На відміну від України, перебування в лікарнях США йде на години. Якщо у Борисполі я могла знайти весь медичний персонал і сусідів по палаті у соціальних мережах, то тут часу вистачило, аби елементарно запам’ятати ім’я лікаря.

Робота Джона нагадала про себе, і ми повернулися в Міссурі. Для подальшого лікування мене перевели до центру реабілітації стопи та щиколотки. Мій лікар Алекс Саберс, схожий на героя-коханця із серіалу, більшість часу займався самолюбуванням, поки мої знімки «розжовувала» його медсестра. Після четвертого прийому Джону увірвався терпець із подальшим телефонним дзвінком до керівництва лікарні і неприємними наслідками для цього нарциса.

«Хронічно «щаслива», через три тижні я зламала мізинець правої руки: втратила баланс, а гальмувала, як могла. Це був мій перший досвід у США, коли довелося звертатися на прийомний покій за допомогою. Там зі мною не «сюсюкалися»: зробили знімок, наклали тимчасовий гіпс і виставили рахунок у 2700 грн. Можу лише уявити повну вартість без страхової дружини офіцера, яку сплачує армія. Аби «підлатати» палець, з лікарем зустрічалася двічі. Рахунок-звіт надійшов поштою. Уявіть: без страховки один такий прийом – рентген і консультація – 30 тис. грн!

Що ж стосується «несерйозних» захворювань, таких як застуда, то далеко не все придбаєте в аптеці без рецепта. Спочатку «чимчикуй» до лікаря, доплати, а вже тоді по ліки. Якщо ж говорити про очікування, то запис на прийом може тягтися від тижня до декількох місяців, залежно від спеціаліста і процедури.

Останні декілька місяців користуюся медичними послугами військової бази чоловіка. Ближче, стресів менше і дешевше, бо жодних доплат. От тільки система та ж сама: спочатку сімейний лікар, а тоді – всі інші.

Стоматологія у США – то окрема тема, де зі страховкою чи без – місяць сидітимеш на воді (про це в наступних матеріалах).

Не знаю, та в Україні мені було якось легше. Навіть з чергами, «убитими» стільцями і місцевими плітками у старих коридорах. Можливо, просто не звикла до цих натягнутих посмішок у США, «облизувань», елементарного пафосу і постійного нагадування про сплату рахунків. Хоча, напевно, просто розчаровуюся щоразу, коли не зустрічаю знайомих очей, готових допомагати не за будиночки в Алабамі, а за покликанням, навіть без достойної зарплати.

Тетяна ПІДГУРСЬКА, спеціально для «ТС»

Фото: Лікар Олександр Маккенна Адвентистської лікарні Глен Окс міста Чикаго (праворуч) та його асистенти

Share Button